Роздуми над Словом Життя Мт. 5,29

В цьому слові Ісус говорить про спокуси і про те, як з ними боротися. Головним полем бою є наше мислення. Диявол через спокуси атакує мислення більше, ніж будь-що інше. Ця боротьба є нещадною, і поки ми живемо на цій землі, безперервно триває. Не можеш собі дозволити, щоб думки пробігали твоєю головою, як їм заманеться. Перед Богом ми відповідаємо за те, щоб кожну думку, яка пробігає нашим мисленням, зупиняти і старанно перевіряти, чи вона послушна Христові. Зі свідчень Святого Письма і досвідів святих бачимо, що будь-яка комунікація між людськими і демонічними силами відбувається в людському мисленні. Кожна демонська спокуса, яка зводить людину, прицілена на людський розум. Ворог використовує також людське тіло, щоб схилити людину на свою сторону і отримати її згоду. Тому в кожному моменті свого спокушання ворог розвиває певну думку, наприклад, викликає заздрість, ненависть, непрощення.

Покаяння – це ніщо інше, як «зміна мислення». Бог хоче обновити наше мислення, щоб ми прославляли Його не тільки способом життя, але і способом мислення. Багато людей, які спочатку щиро прийняли Ісуса і Божу благодать, з часом стали затверділими, свавільними, повернулися до грішного життя і деякі навіть відкинули спасіння, бо занедбали своє мислення. Тому потрібно боротися за чистоту мислення, але також і поглядів, і відчуттів. Коли зауважиш, що вже не керуєш твоїм мисленням, то усвідом, що ним керує ворог. Бог хоче, щоб людина вміла володіти собою і з Божою допомогою володіла кожним своїм природнім талантом, а головне – мисленням. Ісус навчає, що в духовній боротьбі з ворогом ми не сміємо вести діалог зі спокусами, але радикально виступити проти спокуси – вирвати і викинути її з нашого думання. Цей принцип є особливо необхідний в боротьбі з нечистими спокусами.

А) «Коли твоє праве око тебе спокушає…»

Тут Ісус має на увазі внутрішнє око – людське мислення, думки. Спокуси приходять до нас у вигляді думок, поглядів, відчуттів, уяв…, і походять вони від диявола, від цього світу (через Інтернет, телебачення, сучасну моду, музику…), і від нашої зіпсутої гріхом природи – старої людини (тілесні пожадливості).

1) Хто спокушав Ісуса у пустині?

Лк. 4, 2: «…сорок день Його спокушав диявол, і протягом тих днів Ісус не їв нічого…».

2) Чим може спокушатися людина?

Як. 1, 14: «кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить».

3) Що говорить Ісус про людей, через яких приходять спокуси?

Лк.17, 2: «Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї і він був вкинутий у море, ніж щоб спокусив одне з цих малих».

4) Чи може прийти спокуса понад людську силу?

1 Кор. 10, 13: «Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу…».

5) Хто дає змогу перенести спокусу?

1 Кор. 10, 13: «Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом зі спокусою дасть вам змогу її перенести».

Б) «…вирви його й кинь геть від себе…»

Тут Ісус подає принцип боротьби зі спокусою. Він найнеобхідніший в боротьбі з нечистотою. Коли прийде, наприклад, нечистий погляд чи думка, то я не смію з нею вести діалог, але маю зразу радикально виступити проти неї – вирвати і відкинути з мого мислення. В цьому допомагає молитва віри і сила Божого вогню, яка спалює всякий нечистий погляд і думку та очищає наше мислення. Маю протиставитись тій грішній думці чи погляду і у вірі сказати: «Господи Ісусе, хай зійде Божий вогонь з неба і спалить ту думку».

1) Хто визволяє від спокуси?

2 Пт. 2, 9: «…Господь знає, як визволяти побожних від спокуси».

2) Що потрібно робити під час спокуси?

Ді. 2, 21: «А кожний хто призове Ім’я Господнє, той спасеться».

Пс. 115, 4: «І я прикликав Ім’я Господнє: О Господи, благаю, спаси мою душу!».

3) Що для нашого визволення зробив Господь Ісус?

Гал. 1, 4: «Дав Себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого».

4) Чим ми маємо озброїтися, щоб перемогти спокусу?

Еф. 6, 16-17: «А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже».

5) Проти кого ми повинні боротися?

Еф. 6, 12: «Нам бо треба боротися не проти тіла і крові, а проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах».

6) Що маємо робити з очима під час спокуси і куди спрямувати свій погляд?

Пс. 119, 37: «Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту».

Пс. 120, 1: «Очі мої підводжу я вгору, звідки прийде моя допомога».

7) Що маємо робити, щоб не ввійти в будь-яку спокусу?

Мр. 14, 38: «Чувайте ж і моліться, щоб не ввійти в спокусу».

8) Про що просимо Небесного Отця в молитві «Отче наш»?

Мт. 6, 13: «Не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого».

В) «…аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло»

Ісус застерігає нас перед вічним засудженням у пеклі. Не знаємо ні дня, ні години своєї смерті! Кожен день маємо бути приготовані до смерті! Після смерті нас чекає Божий Суд, на якому Бог буде судити наші вчинки, слова, думки та наміри, і на якому буде вирішуватись наша вічність – або вічне прокляття в пеклі, або вічне щастя в небі! Думка про смерть і про пекельний вогонь зроджує в людині Божий страх перед вічним засудом і дає силу подолати спокусу.

1) Які муки буде терпіти людина в пеклі?

Лк. 16, 23-24: «В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він (багач) очі й побачив здалека Авраама і Лазаря на його лоні, і закричав уголос: Отче Аврааме, … пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім!».

Мр. 9, 47-48: «Краще увійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути вкинутим в пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає».

2) Чи можуть ті, що є в пеклі, з нього повернутися?

Йов. 7, 9: «Розвіюється хмара і минає, отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде».

3) Чи переходять з пекла в небо, і навпаки?

Лк. 16, 26: «Авраам же промовив: … між нами і вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідти до вас, не можуть, ані звідти до нас не переходять».

4) Існують теологи, які стверджують, що пекло не є вічне. Що на це говорить Святе Письмо?

Мт. 25, 46: «…і підуть ті на вічну кару».

Мт. 18, 8: «…у вогонь вічний».

5) Що чекає людину, яка прийме клейно звіра?

Одкр. 14, 9-11: «…Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клейно на чоло або на руку свою праву ..мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається і не мають спочинку вдень і вночі…».

6) Хто буде вкинутий у вогненне озеро?

Одкр. 20, 15: «Кого не знайдено в книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню».

7) Хто не успадкує Царства Божого?

1 Кор. 6, 9-10: «Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують».

8) Для кого було створене пекло?

Мт. 25, 41: «…ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові і його ангелам».

Пам’ятай: головний бій зі спокусами відбувається в нашому мисленні. Щоб не впасти у спокусу і не згрішити, Ісус вказує на основний принцип боротьби: не вести діалог з ворогом, але радикально виступити проти спокуси – вирвати і викинути з мислення грішну думку, погляд чи відчуття. Думка про вічний засуд і пекельний вогонь додасть тобі силу здобути перемогу. Цей принцип є особливо необхідний в боротьбі з нечистими спокусами.

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Мт. 5,29