Роздуми над Словом Життя Mт. 5,38-39
Ісус далі продовжує: «Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся» (Мт.5,40-41).
Заповідь «око за око, зуб за зуб» нам здається жорстокою, але тут йшлося про запровадження хоча б базової справедливості і про зупинення ланцюгової помсти, адже людина за одне око виколе обидва, а за один зуб виб’є всі зуби. Але Ісус каже, що ми повинні прощати і відповідати на зло добром, а на ненависть – прощенням.
У Посланні до Римлян у дусі цього заклику написано: «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро… Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву Божому… Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рм.12, 17-21). Для того, щоб реалізувати цей принцип, який виступає проти природної реакції – реагувати на зло ненавистю і помстою, необхідно, щоб в нас закоренилось Боже слово про прощення, бо зло вміє обманути і тоді зірветься лавина, яку вже важко зупинити. У ситуації громадянської війни, як ми це бачили кілька років тому в колишній Югославії, помста, навпаки, ще збільшувала активність зла, а результатом були все більші злочини. Кожен мав справедливе почуття скривдженості і справедливого рішення вже не існувало. Єдиним рішенням є Ісусова вказівка, яка може здатися невигідною, і навіть дурною, а все ж ця дурнота є справжньою життєвою мудрістю. Людина також повинна усвідомлювати свої гріхи проти Бога і те, що може прощати, хоча чимось проявляючи Богу вдячність і наслідуючи Ісуса. Він на хресті простив навіть своїм ворогам словами: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Крім того, через прощення тому, хто робить зло, дається благодать і він може зупинитися. Якщо будемо йому справедливо відплачувати, то він у своїй сліпоті все-одно не признає провину і бачитиме вину тільки з нашого боку. Звичайно, що стосується світських законів, які повинні регулювати відносини в суспільстві і захищати невинних овець від злочинців, то вони зобов’язані справедливо карати, як сказав апостол Павло: «Бо недаром володар носить меча» (Рм.13,4). Справедливі закони зупиняють поширення злочинності та беззаконня. Звичайно, що Той, хто на кінець справедливо карає – це Бог. В особистому житті ми повинні намагатися реалізувати принципи Євангелія. Звісно, що і між двома народами, які ведуть між собою війну, принцип прощення мав би зупинити серію т.зв. справедливих відплат.
Ці два тижні намагаймося в Христовому Дусі реалізувати Його слово: «А Я кажу вам: “Не противтеся злому”».
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Mт. 5,38-39
