Роздуми над Словом Життя Ів. 19,26-27
«Бачивши Матір і біля неї учня, що стояв, а його ж любив Він,
Ісус мовить до Матері: „Жінко, ось син твій!” А тоді й до учня мовить: „Ось Мати твоя!”
І від тієї хвилі учень узяв Її до себе» (в себе – по-грец. eis ta idia)
Роздуми: Де Ісус промовив ці слова і коли? Промовив на хресті, в останню годину свого життя. До кого їх сказав? До свого учня, який стояв під хрестом і якого Ісус любив (Божою любов’ю-агапе). Учень також любив Ісуса, тому подолав страх зі смерті і стояв під хрестом. Інші учні були переможені страхом і не стояли під хрестом.
Ісус хоче, щоб і ми були учнями, які йдуть під хрест, і тут любов’ю з’єднуються з Ісусом розіп’ятим. Учень залишить задля Христа все, і свій страх зі смерті, бо знає, що Ісус переміг смерть. За вірність в наслідуванні, що є проявом практичної любові, Ісус дає вічне життя.
Ісус «бачив учня», «сказав до учня», а «учень прийняв» останню волю Ісуса – заповіт. Він прийняв Ісусову Матір. Він є для нас прикладом. Ми повинні бути Ісусовими учнями і прийняти Ісусову Матір. Куди Її маємо прийняти? До свого найвласнішого, в себе, в своє нутро (по-грец. eis ta idia; по-лат. in sua). Щодня ми повинні приймати Ісусову Матір. Маємо актуалізувати цей заповіт під час свого земного життя. Маємо звертатися до Ісусової Матері зі своїми проблемами. Мати не лише народжує дітей, але і виховує їх. Ісус і тобі дав свою Матір. Усвідомлюй це протягом цих двох тижнів під час молитовних зупинок, коли будеш повторювати це слово. Одночасно вірою щодня протягом кількох секунд приймай Ісусову Матір.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 19,26-27
