Роздуми над Словом Життя Рим. 5,9
«Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву»
Цьому Божому слову, яке будемо повторювати два тижні, в цій же главі передують такі слова: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти» (Рим. 5,6-7).
Тоді 8 вірш наголошує: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5,8).
А потім слідує 9 вірш: «Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву!». Треба знати, що ми не були оправдані чимось меншим, але пролиттям Ісусової крові! А тим самим ми також спасаємось від справедливої кари за наші гріхи, спасаємось від Божого гніву.
Писання далі продовжує: «Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, спасемося Його життям».
Зверніть увагу на слова «оправдані пролиттям Його (Ісусової) крові». Це означає, що ми прийняли на себе Ісусову праведність і через цю пролиту кров Бог вже не дивиться на нас, як на винних, оскільки за нашу провину і кожен наш гріх раз і назавжди заплатив на хресті Єдинородний Син, Ісус Христос. З нашого боку потрібно знову усвідомлювати спасительну віру, яка передбачає, що ми перед Богом і перед собою визнаємо свої гріхи, не приховуємо їх, а тоді з довірою звертаємося до Ісуса на хресті, коли під час молитовної зупинки повторюємо: «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного!». Можемо знову собі уявити, ніби при цих словах виходило п’ять світлових променів з кожної Ісусової рани і прямували до нас, до нашого серця. Тому треба знати суть нашого спасіння, яка полягає у вірі в Ісуса Христа, в Його кров, яку Він пролив за мої гріхи на хресті. Чи я вдячний Йому? Чи люблю Його? Або чи я до Нього байдужий?
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 5,9
