«Щоб оправдання Закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом»

У 4-му вірші 8-ої глави послання до Римлян сказано, що умова здійснення оправдання Закону на нас ‒ щоб ми жили не за тілом, тобто не за законом гріха, який є в нас, але за Духом Божим. У цій 8-й главі часто повторюється грецьке слово «саркс», яке перекладається як «тіло». У цьому сенсі воно означає нижчу, тілесну сторону людського єства. Тут дуже сильно діє закон гріха та негативних пристрастей, які поневолюють людину. У грецькій мові для означення тіла використовується також термін «сома», але він водночас охоплює і психічну сторону. На противагу цьому, у споріднених віршах говориться про Духа і тут мається на увазі Святий Дух. У 16-му вірші сказано, що глибоко в нас, в нашій душі, є наш людський дух, і написано: «Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми ‒ діти Божі». Коли звернемо увагу на три попередні вірші, то в першому вірші наголошується, що немає ніякого засуду для тих, які є у Христі Ісусі. І там знову підкреслюється, що закон Духа, який є у Христі Ісусі, визволив нас від закону гріха і смерті.

«Бо те, що було неможливим для Закону, ослабленого тілом,

Бог, пославши Свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло,

ради гріха, осудив гріх у тілі»

«Бо те, що було неможливим для Закону, ослабленого тілом, Бог, пославши Свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі»

Цей вірш Святого Письма пов’язаний з попереднім, в якому сказано, що закон Духа визволив мене (тебе) від закону гріха і смерті. У 3-у вірші говориться про Закон і мається на увазі Закон Мойсея, тобто Закон Божий, який містить певні правила, які є добрими та правдивими, але Закон не дає нам сили ретельно їх виконувати. Він, як каже Писання, перш за все викриває наш гріх. Тому Бог віддав за нас на смерть Свого Сина, який прийняв наше людське тіло, тобто прийшов у подобі гріховного тіла і ради гріха, щоб цей гріх, цю духовну отруту перемогти на Своєму тілі.

«Він наші недуги взяв на Себе, Він ніс на Собі наші болі… Його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього… Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його… Він видав на смерть Свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли узяв на Себе гріхи багатьох і за грішників заступався» (пор. Іс. 53,4-12). Це провістив пророк Ісая за кілька століть до приходу Ісуса ‒ Спасителя.

«Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що ходять у Христі Ісусі

не за тілом, а за Духом. Бо закон Духа, що дає життя в Христі Ісусі,

визволив мене від закону гріха і смерті.»

Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті? Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу розумом законові Божому, а тілом ‒ законові гріха»

На закінчення 7-ї глави апостол взиває: «Нещаслива я людина!» Він взиває це в Божому світлі, в якому усвідомлює закон гріха, що діє в нас, і людське безсилля, коли хочемо власною силою робити добро. Поруч з цим взиванням він запитує: «Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» І відразу ж дає відповідь: «Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого!».

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» ‒ взивав апостол Павло. Для Божого слуху немає милішої музики, ніж це взивання. Цей вигук є найдуховнішим з усіх, які людина може промовити.

«Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?

Дяка хай буде Богові (що це вчинив) через Ісуса Христа, Господа нашого!

Отже, то я сам служу розумом законові Божому, а тілом ‒ законові гріха»

«Мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума

і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.»

«Мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах»

 У вірші 20 написано: «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені». Тут сказано, що в кожному з нас є первородний гріх, тобто «стара людина». Він нами маніпулює і є причиною рабства, в яке потрапляє людина. Це сумна спадщина прабатьків. Ця духовна отрута, насіння диявола, має програму утримувати нас незалежними від Бога. З Божого слова ми дізнаємось, що її сила полягає в законі гріха. У вірші 23 сказано: «Але я бачу інший закон у моїх членах, який… підневолює мене законові гріха».

Тут сказано також про закон нашого розуму, тобто про совість ‒ голос Божий в нас. Проти нього бореться закон гріха. Закон встановлюється там, де явище періодично повторюється. Таким чином гріх стає поневолюючою силою. Це об’єктивна реальність у кожної людини, незалежно від того, усвідомлює вона це чи не усвідомлює, або не хоче усвідомлювати. Тут вказано на внутрішню боротьбу вищого з нижчим ‒ духовного з плотським.

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені»

Боже слово вказує на те, що в мені є зло, яке перемагає добро, якого я хочу, і так маніпулює мною, що я врешті виконую зло, якого не хочу. Зло ‒ це плід первородного гріха, духовної отрути, яка внесла дисгармонію і смерть. Вона діє в нас, і якщо ми піддамося злу, то воно підготує для нас найгірше ‒ вічну смерть. Це певна несправедливість, форма насильства, маніпуляції і рабства, хоча й ми не хочемо в цьому зізнатись. Бачимо, що плодом цього зла є всі злочини, вбивства, збочення, війни і геноцид народів. Зло і гріх в нас ‒ це дійсно таємниця, яку не розуміємо повністю розумом, тільки Боже світло може відкрити нам це таїнство беззаконня. Але наше завдання ‒ не копирсатись у гріху, але потрібно остерігатися його! Найважливіше ‒ знати, що з ним маємо робити. В цьому полягає справжня мудрість. Свої гріхи ми повинні віддавати до Божого світла, під хрест. А корінь зла, тобто «стара людина», була розп’ята з Христом, і цю правду треба вірою знову і знову актуалізувати. Вірш 24 каже: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» Визволення є в Христі Ісусі! Залишається вже тільки дякувати Богу.

«Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро:

бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ‒ ні;

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Коли ж я роблю те, чого не хочу,

то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.»

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”

В 3-ій главі послання до Римлян апостол говорить про те, що всі винні перед Богом. Апостол запитує: «В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі». В 9-му вірші він запитує: «То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бо ж ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, як написано: „Немає справедливого, ані одного! Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! Їхнє горло ‒ гріб відкритий, до обману язик їхній схильний, отрута гадюча у них під губами”». А потім слідують вірші 14-19, які будемо повторювати два тижні: «„Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима”. Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим, які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом».

«„Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру.

Немає Божого остраху у них перед очима.”

Ми ж знаємо, що все, що Закон говорить, тим,

які під Законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись

і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом»

«Хто Його заповіді зберігає, той і перебуває в Нім, а Він у ньому;

і ми знаємо, що Він у нас перебуває, від Духа, що його Він дав нам»