«Адже знаємо, що Закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.

Бо що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу,

але що ненавиджу, те роблю»

Боже слово каже, що коли ми жили за тілом, то в нас діяли гріховні пристрасті. Закон не давав сили, щоб їх перемогти. Навпаки: він давав їх до світла, і так наше сумління детально пізнавало гріх і було цим зв’язане. Підкреслюємо: Закон не дав нам сили, щоб, відповідно до отрима­ного світла, ми перемагали гріховні пристрасті. Закон лише відкривав нам те, що є глибоко в нас, тобто родовище брехні і зла, пов’язане з гордістю і грішними прагненнями. А це приносить плоди смерті.

Вірш 6 хтось міг би неправильно зрозуміти і зробити неправильний висновок, бо там написано: «…тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів». Але це не означає, що свобода полягає у звільненні від Закону. Справжній сенс розкривають наступні слова: «… щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом». Справжня свобода є тільки в Христі!

«Бо коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, розбуджені Законом,

діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті.

Тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало,

немов в’язнів, щоб служити в обновленні Духа, а не згідно зі старим Законом.»

Якщо людина відкидає Господа Ісуса як Спасителя і Того, хто звільняє з-під влади гріха, то в людині діють пристрасті, які Закон не перемагає, а, навпаки, розбуджує. Так що Закон є неефективний у боротьбі з пристрастями. Він правдиво називає зло злом і брехню брехнею, а також вказує на покарання, але не дає сили. Пристрасті, які породжує гріх в нас, приносять плоди смерті.

Далі Писання говорить, що коли ми умерли для того, що нас тримало, то цією смертю ми були звільнені від Закону. Тут не йдеться про фізичну смерть, але про внутрішнє з’єднання з Ісусовою смертю на хресті через співрозп’яття та реалізацію суті Хрещення, якою є занурення до Христової смерті. Саме в цій внутрішній смерті, тобто в цій єдності з розп’ятим Христом, який Своєю смертю переміг смерть гріха, також виконуються вимоги Закону. Самі ми не можемо їх виконати. Через з’єднання з Христовою смертю ми можемо служити, тобто цілком даватися Богу в новому житті. Тоді Божий Дух, який брав участь у воскресінні Христа, діє також в нас, щоб це нове життя в нас зростало.

«Так само й ви, мої брати, умерли для Закону тілом Христовим,

щоб належати іншому, воскреслому з мертвих,

щоб приносити плід Богові»

«Так само й ви, мої брати, умерли для Закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові»

У попередніх 1-3 віршах є порівняння про жінку і двох чоловіків. Перший представляє Божий закон, який є справедливий і досконалий. Другий чоловік представляє Христа. Якщо жінка поєднана з першим, то до неї лише ставляться вимоги, але цей досконалий чоловік – Закон – навіть пальцем не поворухне, щоб допомогти їй виконати ці вимоги. Вона прагне вийти заміж за того іншого, але не може позбутися першого. Він не збирається вмирати, а тому мусить вмерти сама жінка. Ця смерть – це таїнство Хрещення, через яке ми були занурені до Христової смерті, а одночасно отримали нове Христове життя. Це порівняння вказує на глибоку реальність: Ісус не тільки помер за нас на хресті, але якщо через Хрещення і віру ми духовно увійшли з Ним до смерті, тобто відреклися закону гріха, то цим водночас відреклися і справедливого Закону.

«Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею,

якщо стане жінкою іншому чоловікові;

коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею,

якщо стане жінкою іншому чоловікові»

«Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею,

Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3:

Христос ‒ кінець закону

У 6 главі послання до Римлян бачимо, як Бог звільнив нас від гріха. У 7 главі бачимо, як Він звільняє нас від закону. У 6 главі нам показаний шлях звільнення від гріха на прикладі пана і його раба, а в 7 главі бачимо звільнення від закону на прикладі двох чоловіків і однієї жінки. Спорідненість між гріхом та грішником є такою ж, як зв’язок між чоловіком і жінкою.

«Хіба не знаєте, брати, що закон панує над людиною, поки вона живе?

Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана з ним законом;

а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка»

«Хіба не знаєте, брати, що закон панує над людиною, поки вона живе?

Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3:

Христос ‒ кінець закону

У 6 главі послання до Римлян бачимо, як Бог звільнив нас від гріха. У 7 главі бачимо, як Він звільняє нас від закону. У 6 главі нам показаний шлях звільнення від гріха на прикладі пана і його раба, а в 7 главі бачимо звільнення від закону на прикладі двох чоловіків і однієї жінки. Спорідненість між гріхом та грішником є такою ж, як зв’язок між чоловіком і жінкою.

«Бо заплата за гріх – смерть,

а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім»

«Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім»

 Уявімо собі Божий суд, де ліворуч стоять демони, праворуч ‒ ангели, а за нами ‒ все людство. Перед нами є великий екран, а під ним стоїмо ми, як підсудні. Буде показано ціле наше життя. На кінець на екрані з’явиться великий напис: «Відплата за гріх ‒ смерть, вічна смерть, вічне пекло». Це справедливий вирок над гріхом, який є бунтом проти Бога і послухом дияволу. Насіння диявола в нас, яким є первородний гріх, підштовхує нас слухати зло, диявола і бунтуватися проти Бога. Корінь гріха в нас несе отруйні плоди, якими ми завдаємо шкоди собі та іншим і виступаємо проти Бога. Вирок однозначний ‒ смерть. Це треба собі усвідомити ‒ це реальність. Тут є тільки один вихід, і тільки в часі. На Божому суді вже немає шансу на спасіння. Там ми вже переступили період випробування, яким є наше життя. Тому ми повинні знати і знову собі нагадувати, що вихід ‒ спасіння від вічної смерті, є тільки в Ісусі, який є Божим Сином і став людиною тільки задля нас, щоб визволити нас від гріха.

«Тепер же, звільнившись від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець ‒ життя вічне»

Умовою звільнення від гріха є те, що ми стаємо слугами Бога. Оригінал знову подає слово «раби». Термін «раб» дуже часто використовується в 6 главі послання до Римлян. З одного боку, існує реальність рабства гріху. Це означає, що навіть якщо людина хоче вийти з рабства власними силами, це неможливо. З цього виду рабства людина не може звільнитися ‒ ні власною силою, ні будь-якою іншою, а тільки Божою силою. Її ж Бог дає при одній умові ‒ що людина цілковито віддасть себе Богові. Це означає, що приймає Його заповіді і дає себе вести Божим Духом ‒ вже не духом світу та духом брехні. Але це звільнення має основну умову ‒ втратити свою душу за Христа і Євангеліє (Мр. 8,35).

«Тепер же, звільнившись від гріха і ставши слугами Богові,

маєте ваш плід на освячення, а кінець ‒ життя вічне»