V слово з хреста: «Елої, Елої, лема савахтані?» (Мр. 15,34),

що означає: «Боже мій, Боже мій! Чому ти мене покинув?»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Ісус помирає на хресті. Його тіло повне ран, слідів від ударів, шкіра покрита холодним липким потом. Неможливо знайти жодного положення, яке давало хоча б якесь полегшення. Цвяхи в зап’ястях тиснуть на великі передплічні нерви і важко пошкоджені нерви спричиняють нестерпний біль. Коли Ісус підіймається догори, щоб полегшити ці муки, то повною вагою спирається на цвяхи у стопах.

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,28-29: «А по тому Ісус, знаючи, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: Прагну! Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними»

Ця правда дуже актуальна для нас. Якщо ми повірили в Господа Ісуса і прийняли Його Духа, то Дух Божий, передусім у простій молитві, буквально взиває в нас без слів або заступається стогонами невимовними. Часто ми відчуваємо біль, страх, і навіть не можемо цього пояснити чи описати словами. Але коли станемо перед Богом, усвідомимо Його присутність і дамо Йому цей біль, побоювання, нестабільність, терпіння, втрату наших найдорожчих, непевне майбутнє ‒ своє і своїх близьких, тоді навіть не знаємо, як маємо молитися і за що. А саме в Рим. 8,26 сказано, що Божий Дух заступається за нас стогонами невимовними.

Існує багато конкретних прикладів. Один з них: Це було на початку минулого століття в Америці. Один фермер та його дружина були щирими християнами, і їм лежало на серці передусім спасіння безсмертних душ їхніх рідних. Діти вже були дорослі і залишили їх, кожен заснував свою сім’ю. Старі батьки за них молилися.

«Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій;

про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо,

але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.»

1) Роздуми над Божим словом:

Ів. 19,25-27: «При хресті Ісусовім стояла Його мати… Бачивши матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – Ісус мовить до матері: Жінко, ось син твій! А тоді і до учня мовить: Ось матір твоя! І від тієї хвилі учень узяв її до себе».

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Лк. 23,39-43: «Один із розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе й нас! А другий озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство! Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю!»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

«З Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, прости їм, бо не знають що роблять”». (Лк.23,32-34).

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

Сказано: «І ми самі, що маємо зачаток Духа», ‒ тобто ще не маємо Його в повноті.

Хоча й маємо зачаток Духа, але якщо ми є тут, в часі, то до останньої хвилини життя в нас діє отруйне насіння, яке перейшло на нас від прабатьків, а тому гріх постійно поневолює наше тіло. Хоча ми повірили, прийняли Господа Ісуса, хоча ми вже є Божими дітьми і Дух дає нам силу, але все ж ми стогнемо, бо гріх, духовна темрява, лінивство до духовних речей тягне нас донизу. Своєю власною силою ми не можемо змінити наше фізичне єство, в якому є первородний гріх. Він буде в ньому аж до години смерті. Ми очікуємо визволення нашого тіла. Як відбудеться це визволення? Святе Письмо каже нам, що дух праведника піде у вічну славу, але тіло після смерті розпадеться в порох. Аж при Другому приході Бог знову оживить наше тіло з земного пороху, а також перемінить його, так що воно буде подібне до Христового тіла.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.»

Коли ми роздумували над попереднім віршем і усвідомили, що ми є Божі діти та Божі спадкоємці, співспадкоємці Христа, це наповнило нас безмежним миром і щастям. Одночасно ми усвідомили умову участі в Божій славі: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», з Христом.

Апостол Павло свідчить, що страждання нинішнього часу неможливо порівняти з майбутньою славою, яка нам з’явиться. Найбільше страждання колись закінчиться. Якщо б ти був прив’язаний до інвалідного візка, якщо б у тебе замість рук були цурпалки, якщо б ти не міг ходити, якщо б ти був паралізований, як дівчина Джоні, яка могла рухати лише головою, а руки і ноги мала паралізовані, або якщо б ти мав ще інші болі – це все колись закінчиться. Але вічність, яка настає після смерті, ніколи не закінчиться! Тому мученики змогли сміливо йти навіть на жорстоку смерть. Усі апостоли були готові пожертвувати своїм життям за Христа. Зрештою, і сьогодні багатьох християн в Африці та в інших частинах світу вбивають за те, що вони є вірними Христові! Згадаймо відеозапис із недавніх часів: єгипетські мученики клячать на березі моря, їх кидають на коліна, а потім на землю, і відрізають їм голови. Це молоді чоловіки, батьки малих дітей. Достатньо було б лише зректися Христа… Але вони цього не зробили!

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися»

1) Роздуми над Божим словом

В листі до Коринтян (1Кор.14,1-3) написано: «Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів… Особливо ж – дару пророцтва». Апостол Павло далі пояснює: «Хто пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду». Отож під час пророкування не йдеться про якесь віщування, але про повчання, попередження і розраду.

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «Вогонь прийшов Я кинути на землю, і цього прагну: Хай горить!» (пор. Лк.12,49-50). Про який вогонь тут йдеться? Про вогонь чистої Божої любові – агапе, що горить тугою за Богом і спасінням безсмертних душ. Про Ісуса сказано: «Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем». (Мт.3,11). Цей очисний вогонь, що також поєднаний зі Святим Духом, вже тут, на землі, спалює бруд нашого егоїзму і грішних залежностей.

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «І ви приймете силу Святого Духа і будете Моїми свідками» (Ді.1,8). Умовою цього прийняття є покаяння. «Покайтеся і приймете дар Святого Духа. Для вас ця обітниця і для всіх тих, що далеко…» (Ді.2,38-39).

Святого Духа потрібно знову і знову приймати через постійне покаяння! Це означає виходити з темряви гріха і входити до Божого світла, з обману – до правди, зі смерті – до життя!