Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

Лк. 23,39-43: «Один із розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: Хіба ти не Христос? Спаси себе й нас! А другий озвавшись, скартав його і мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство! Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю!»

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом:

«З Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, прости їм, бо не знають що роблять”». (Лк.23,32-34).

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

Сказано: «І ми самі, що маємо зачаток Духа», ‒ тобто ще не маємо Його в повноті.

Хоча й маємо зачаток Духа, але якщо ми є тут, в часі, то до останньої хвилини життя в нас діє отруйне насіння, яке перейшло на нас від прабатьків, а тому гріх постійно поневолює наше тіло. Хоча ми повірили, прийняли Господа Ісуса, хоча ми вже є Божими дітьми і Дух дає нам силу, але все ж ми стогнемо, бо гріх, духовна темрява, лінивство до духовних речей тягне нас донизу. Своєю власною силою ми не можемо змінити наше фізичне єство, в якому є первородний гріх. Він буде в ньому аж до години смерті. Ми очікуємо визволення нашого тіла. Як відбудеться це визволення? Святе Письмо каже нам, що дух праведника піде у вічну славу, але тіло після смерті розпадеться в порох. Аж при Другому приході Бог знову оживить наше тіло з земного пороху, а також перемінить його, так що воно буде подібне до Христового тіла.

«І ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо,

очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла»

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.»

Коли ми роздумували над попереднім віршем і усвідомили, що ми є Божі діти та Божі спадкоємці, співспадкоємці Христа, це наповнило нас безмежним миром і щастям. Одночасно ми усвідомили умову участі в Божій славі: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», з Христом.

Апостол Павло свідчить, що страждання нинішнього часу неможливо порівняти з майбутньою славою, яка нам з’явиться. Найбільше страждання колись закінчиться. Якщо б ти був прив’язаний до інвалідного візка, якщо б у тебе замість рук були цурпалки, якщо б ти не міг ходити, якщо б ти був паралізований, як дівчина Джоні, яка могла рухати лише головою, а руки і ноги мала паралізовані, або якщо б ти мав ще інші болі – це все колись закінчиться. Але вічність, яка настає після смерті, ніколи не закінчиться! Тому мученики змогли сміливо йти навіть на жорстоку смерть. Усі апостоли були готові пожертвувати своїм життям за Христа. Зрештою, і сьогодні багатьох християн в Африці та в інших частинах світу вбивають за те, що вони є вірними Христові! Згадаймо відеозапис із недавніх часів: єгипетські мученики клячать на березі моря, їх кидають на коліна, а потім на землю, і відрізають їм голови. Це молоді чоловіки, батьки малих дітей. Достатньо було б лише зректися Христа… Але вони цього не зробили!

«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави,

яка має нам з’явитися»

1) Роздуми над Божим словом

В листі до Коринтян (1Кор.14,1-3) написано: «Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів… Особливо ж – дару пророцтва». Апостол Павло далі пояснює: «Хто пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду». Отож під час пророкування не йдеться про якесь віщування, але про повчання, попередження і розраду.

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «Вогонь прийшов Я кинути на землю, і цього прагну: Хай горить!» (пор. Лк.12,49-50). Про який вогонь тут йдеться? Про вогонь чистої Божої любові – агапе, що горить тугою за Богом і спасінням безсмертних душ. Про Ісуса сказано: «Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем». (Мт.3,11). Цей очисний вогонь, що також поєднаний зі Святим Духом, вже тут, на землі, спалює бруд нашого егоїзму і грішних залежностей.

Дивіться це відео також на: 

1) Роздуми над Божим словом

Ісус сказав: «І ви приймете силу Святого Духа і будете Моїми свідками» (Ді.1,8). Умовою цього прийняття є покаяння. «Покайтеся і приймете дар Святого Духа. Для вас ця обітниця і для всіх тих, що далеко…» (Ді.2,38-39).

Святого Духа потрібно знову і знову приймати через постійне покаяння! Це означає виходити з темряви гріха і входити до Божого світла, з обману – до правди, зі смерті – до життя!

1) Роздуми над Божим словом

Учні за наказом Ісуса повернулися до Галилеї. Петро з апостолами пішли ловити рибу. Можливо, це перша ніч після суботи. Цілу ніч вони трудяться і нічого не можуть зловити. Вранці Ісус стоїть над берегом. На Його слово вони закинули сіті і витягнули силу риби.

1) Роздуми над Божим словом

Тома в неділю Христового воскресіння більше, ніж інші учні, переживав боротьбу з сумнівами. Увечері, в неділю воскресіння, Тома не був свідком першої появи Ісуса учням. Коли він повертається до них, учні йому сповіщають: «Ми бачили Господа!». Тома не поділяє їхньої радості. Та новина, що Ісус з’явився за його відсутності, боляче торкається його і не дає позбутися смутку і невіри, які його опанували.

1) Роздуми над Божим словом

В неділю ввечері в домі при замкнених дверях було 10 апостолів. Вони сповнені суперечливими думками. Найспокійнішим є Іван, який побачивши порожній гріб, зразу повірив у Христове воскресіння, яке Господь декілька разів провістив. Також Петро виглядає інакше, ніж зранку. Він вже сказав братам, що Господь йому з’явився. Сам не хоче про це багато говорити, але цей факт блискавично поширився між учнями і вже про це говориться на різних місцях в Єрусалимі.

1) Роздуми над Божим словом

Що переживали учні, коли вийшли з Єрусалиму і коли до Них приєднався Ісус, якого вони не впізнали? Найперше Ісус їх запитує: «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою? І чого ви сумні?» Один з них, Клеопа, сказав Йому: «Ти ж бо один, що мешкаєш в Єрусалимі і не знаєш, що цими днями в ньому сталося?»

1) Роздуми над Божим словом

Що переживав апостол Петро, коли в п’ятницю, перше ніж заспівав півень, тричі прилюдно відрікся Ісуса – що Його не знає, що не має з Ним нічого спільного!? Страх, а до того ще й докори сумління, що зрадив свого Господа, його внутрішньо мучили.

В неділю рано у двері стукає Марія Магдалина, а незабаром жінки, та сповіщають: «Гріб порожній!».