«Господь ‒ мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імені Свого ради»

Тут дуже наглядним є порівняння Бога з пастирем. Сам Ісус в Євангелії називає Себе добрим пастирем, який віддає життя за своїх овець. Таким добрим пастирем мав би бути кожен єпископ, кожен священик і кожен християнський батько в сім’ї для своїх дітей і для всієї своєї родини. Він буде таким, якщо триматиметься Господа і прийматиме пашу Божого слова та воду Божої благодаті, які підтримують духовне життя. Такий піде дорогою праведності, якщо буде входити до Божого імені, в якому є повнота нашого спасіння. Це ім’я Ісус ‒ Єгошуа.

На багатьох образах зображено Ісуса, який несе на плечах загублену овечку. А в Євангелії сказано, що Він залишає 99 овець і йде шукати цю одну загублену. Цим Ісус вказує на турботливу пастирську любов до кожного з нас. Але треба усвідомити, що ця любов Доброго Пастиря заради нашого спасіння зазнала великого страждання ‒ а це тисячу років перед тим провістив Бог через Давида в псалмі 22 (21).

28.08.2020

Дорогі американські священики, пастори та віруючі!

Цього року США чекають президентські вибори. Вони вирішать, вдасться елітам чи ні здійснити всесвітнє перезавантаження економіки, розпочате штучною пандемією. Глобалісти мають план «відключити» всі економічні системи та спричинити крах.

Мета полягає в тому, щоб не лише США, але й усе людство довести до безвихідної кризи. Навіщо? Щоб потім воно прийняло будь-яке так зване рятівне рішення. Насправді це буде самогубство у вигляді чіпованої вакцинації. При цьому ключову роль відіграє викликання нових хвиль штучної пандемії та серійні вакцинації, мета яких – геноцид шести мільярдів людей.

Що ми, як християни, маємо робити для порятунку? В цей час ми повинні ще більше боротися за своє спасіння та спасіння інших. Це неможливо без спілкування з Богом в особистій молитві.

«Народи провалилися в яму, що самі зробили; у сіті, що порозставляли,

запуталась нога їх»

«Народи провалилися в яму, що самі зробили; 

Християнські народи, які відпали від Бога, дійсно провалилися в яму, яку цим собі викопали, у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх. Псалом вказує на людину, яка є вірною Богові, а також на Божих ворогів і ворогів того, хто служить Богові.

У 6 вірші сказано: «Скартав єси народи, знищив нечестивця…». Яким буде кінець тих, які стали ворогами Бога? У 7 вірші сказано: «Ворог охляв, руїна його вічна; Ти міста понищив: пам’ять по них пропала».

«Чого метушаться народи, і люди задумують марне?

Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа

й на Його Помазаника.»

«Чого метушаться народи, і люди задумують марне? Встають царі землі, князі зговорюються разом  на Господа й на Його Помазаника»

Боже слово з 2-го Псалма дуже актуальне на сьогоднішній день. Ми живемо в часи масового відступництва від Бога, Божі закони скасовуються як наддержавними інстанціями (див. Лісабонська угода замість Десяти Заповідей), так і папою-відступником Бергольйо. Своєю ексгортацією Amoris laetitia він скасовує об’єктивні моральні норми і фактично закликає до відступництва від Бога. Псалмоспівець запитує: «Чого метушаться народи, і люди задумують марне?» ‒ з карантинами, вакцинаціями, чіпуванням, зі штучним інтелектом, з редукцією людства… Більше того, це не лише марні плани, а прямо самогубні плани! Чому? Бо вони покинули Божі закони.

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить, і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає»

Цими словами починається книга Псалмів. Вони вказують на блаженного чоловіка, який зайняв позицію потрійного «ні» щодо немудрих і злих людей.

1) За порадою безбожників не ходить

Безбожні люди не зважають ні на совість, ні на справедливість щодо інших. Вони не підпорядковуються Богу, а тому їхнім божеством є его і те, що підходить тільки їм самим. Вони не докладають жодних зусиль, щоб у своєму житті шукати та виконувати Божу волю, а тому не можна керуватися їхніми порадами ‒ це ніколи не принесе нічого доброго.

2) На путь грішників не ступає

Грішник може мати якусь слабку віру, але вона не є вирішальною у його житті; він став рабом певного гріха, а його мислення та спосіб життя ставлять на перше місце гріховну залежність.

«Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства,

ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина,

ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові,

що в Христі Ісусі, Господі нашім»

«Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім»

 Тут названо 8 конкретних речей, в яких ми славно перемагаємо і які не можуть відлучити нас від Божої любові. Не відлучить нас ні смерть, ні життя. Згадаймо про мучеників. Вони добровільно йшли на смерть, а що більше, добровільно йшли на дуже жорстокі муки. Чи це був святий Лаврентій, якого обпікали на рожні, чи свята Катерина Олександрійська, яку жорстоко катували, чи інші мученики, яким відрізали окремі члени… І це було не тільки в ранній добі християнства, мученики були протягом усієї історії аж до сьогодні.

Далі сказано: ні злі ангели, ні князівства темряви, які діють на християнського борця ‒ іноді дуже сильно, приховано і підступно. Але навіть вони не можуть відлучити його від Христа.

Опісля говориться: ні теперішнє, ні майбутнє ‒ тобто ні боротьба, яку людина тепер переживає, ні те, що її чекає в майбутньому і чого вона не повинна боятися. Чому? Бо над усім цим ми здобуваємо перемогу силою Того, який полюбив нас. Це сила Ісуса, який є в нас. І якраз через малі і великі страждання відбувається очищення від духовних пут, які є в нашій душі, і які походять з первородного гріха.

«Як написано: „За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець,

призначених на заріз.” Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому,

хто полюбив нас»

«Як написано: „За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз.” Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, хто полюбив нас»

Вірш починається словами «Як написано». Де це написано у Святому Письмі? У Псалмі 44,23: «Через Тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають». Апостол Павло свідчить зі свого особистого досвіду: «До сього часу ми голодуємо, і спраглі, і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі» (1 Кор. 4,11-13). А на іншому місці він пише: «Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4,11). «Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки? Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати ‒ це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім» (1 Кор. 15,30-31).

«Хто нас відлучить від Христової любові? Горе, чи утиск,

чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»

«Хто нас відлучить від Христової любові?
Горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота,
чи небезпека, чи меч?»

Якщо на нас нападають різні сумніви, якщо ми впадаємо в різні гріхи, але не залишаємося в них і каємося, то нас стосується Боже слово: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?». Ніщо з цього переліченого не може відлучити нас від Божої любові. Ні злі ангели, ні все пекло з демонами, ні різні окультні енергії та брехливі люди, що служать дияволу. Нас може відлучити тільки наша гордість і наша невіра, з якими з’єднуємося і яких слухаємося. Але якщо ми викриваємо гордість правдою, то врешті і ці спокуси та випробування ведуть до нашого утвердження в Христі і в правді. Тоді здійснюється: якщо через покаяння ми є у Христі, то ніщо не відлучить нас від Його любові.

«Хто буде винуватити вибраних Божих?

Бог ‒ той, що оправдує; хто ж той, що засудить?

Христос Ісус, який умер і воскрес, що по правиці Божій, ‒ Він заступається за нас.»