Роздуми над Словом життя Рим. 8,33-34
«Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог ‒ той, що оправдує; хто ж той, що засудить?
Христос Ісус, який умер і воскрес, що по правиці Божій, ‒ Він заступається за нас»
Святе Письмо запевняє, що нас, які були вибрані, тобто прийняли Ісуса Христа, ніхто не може винуватити перед Богом, бо Бог оправдує нас. Далі сказано, що ніхто не може навіть засуджувати нас, бо Ісус Христос, який за нас помер і воскрес, перебуває по Божій правиці і заступається за нас. Це суть радісної вістки.
«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя ‒ у Його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, ‒ ви, що віруєте в ім’я Сина Божого» (1 Ів. 5,11-13).
Ми повинні знати, що маємо вічне життя. А також ми повинні знати, що це вічне життя є в Ісусі Христі, що умова спасіння ‒ мати Господа Ісуса. З іншого боку, той, хто не має Його, тобто той, хто через невіру відкинув Його, не має вічного життя.
Є питанням, хто належить до Божих обранців. Це питання відразу створює помилкове враження, наче б деякі навмисно не були обрані. Тому слід знати, що Бог дає кожній людині ласку для спасіння. «В Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові» (Еф. 1,4). Святе Письмо також каже: «Бог хоче, щоб усі були спасенні» (пор. 2 Пт. 3,9). Але тут існує таїнство вільної волі: людина сама може відкинути спасіння. Тих, які прийняли Господа Ісуса, тобто є обраними, тих не можуть засудити ні диявол, ні демони, ні засуджені в пеклі ‒ ніхто не може їх засудити. Писання каже, що Бог оправдовує їх, а Ісус Христос заступається за них. Є лише одна проблема ‒ що людина може сама себе засудити на вічне прокляття через свою невіру і затверділість у злі та брехні, тобто через небажання каятися, небажання признати і визнавати свою провину та бажання залишатися в духовній сліпоті. Все це характеризує того, хто сам себе виключив з Божого Царства, відкинув Боже обрання і спасіння, зневажив жертву та страждання Божого Сина за нього і, як Юда, зрадив Христа. Він вирішив робити злі вчинки і в результаті сам себе засудив, тобто відкинув Боже обрання. Тому нам слід постійно пам’ятати про те, що в нас є отруйне насіння, яке називається «первородний гріх», а його програма ‒ відтягувати нас від Ісуса Христа, відділяти нас від Нього та з’єднувати нас із брехнею і злом. Воно непомітно і приховано відтягує нас на похилу дорогу до погибелі. Тому ми повинні чувати і каятися ціле своє життя! Апостол Павло каже: «Працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті» (Флп. 2,12). А також каже: «Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав» (1 Кор. 10,12). А на іншому місці: «Я умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, сам, бува, не став непридатним» (1 Кор. 9,27). І ще: «Ми носимо цей скарб у глиняних посудинах» (2 Кор. 4,7). Отож апостол вказує на духовну боротьбу ‒ боротьбу, яка відіграється в людському серці, боротьбу проти злих думок, уяв, почуттів, планів. Ісусове слово ясне: «Зречись себе» (Мт. 16,24). Апостол взиває: «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса» (2 Кор. 4,10). Наше життя ‒ це поле бою, а особливо в даний час відбувається запекла психологічна боротьба, найсильніша зброя якої ‒ метод професійного обману, як через мас-медіа, так і через людей, які мають на меті втілення плану самознищення себе та багатьох інших.
Бачимо, що Боже обрання пов’язане з героїзмом. Основа запоруки нашого спасіння ‒ мати Ісуса, бути з Ним. Святе Письмо каже: «Хто увірує й охреститься, буде спасенний» (Мр. 16,16). Деякі святі стверджували: «Хто молиться, буде спасенний, а хто не молиться, буде засуджений». Молитва ‒ це жертва. Ісус пожертвував Себе за нас, принизився, а ми повинні Його наслідувати ‒ так, що серйозно рахуємося у своєму житті з порядком молитви, долаємо лінь і розсіяність, жертвуємо час. Тоді Бог даватиме нам світло і силу, щоб ми зберегли скарб віри в Ісуса аж до моменту переходу через міст смерті до вічності. Необхідно зберегти віру, бо віра ‒ це умова спасіння. Апостол взиває: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг ‒ віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок слави» (2 Тим. 4,7-8). Спекуляції про те, хто обраний, а хто не обраний ‒ це щонайменше втрата часу. Треба знати, що Бог тебе обрав, а твоє життєве завдання ‒ зберегти віру і здобути вінець вічного спасіння. Але також треба боротися за спасіння інших ‒ словом, добрим прикладом, жертвою, а передусім молитвою. Чи ти молишся за якусь людину, щоб вона була спасенна? Чи молишся за свій народ, щоб настало духовне пробудження, воскресіння? Якщо так, то витривай у цьому! Це має велике значення. Плоди побачиш згодом або аж у вічності.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,33-34
