«Змилуйся, о Господи, бо я раб Твій; раб Твій, син Твоєї рабині;

Ти розкував мої кайдани.»

«Змилуйся, о Господи, бо я раб Твій;
раб Твій, син Твоєї рабині; Ти розкував мої кайдани.»

Попередній 15-ий вірш говорить: «Цінна в очах Господніх відданість Його вірних аж на смерть». Хто був відданий Ісусові аж на смерть? Хто стояв під Його хрестом? Передусім, Його Мати, яка сказала про себе: «Я раба Господня ‒ Hé dúlé Kyriú» («h` dou,lh kuri,ou» ‒ Лк. 1,38). Термін «hé dúlé» («раба») у Новому Завіті згадується ще двічі. Вдруге його також сказала Ісусова Матір про себе, коли під час відвідин Єлисавети промовила своє величання: «Зглянувся Бог на покору раби (hé dúlé) Своєї». В обох випадках це стосується події воплочення Божого Слова та співучасті в тому, щоб Ісус міг прийняти нашу людську природу і спасти нас. Тут діяв Святий Дух.

Потім цей термін використовується, коли апостол Петро після зіслання Святого Духа, тобто на П’ятидесятницю, цитує пророцтво Йоіла: «І на слуг Моїх, і на слугинь (dou,laj) Моїх Я сими днями виллю Мого Духа, і вони будуть пророкувати» (Ді. 2,18).

«Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому.»

«Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому»

Цей Псалом вказує, що блаженним є такий чоловік, який сильно любить Божі заповіді. Слово «блаженний» ми згадуємо і в проголошених Христом блаженствах. Перше блаженство звучить: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне», а останнє: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5,11-12).

Перший Псалом також починається словом «Блажен муж», і продовжується: «що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над Його законом день і ніч розважає» (див. Пс. 1,1 і наст.).

«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди.»

«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди.»

У Псалмах часто повторюється, що ми повинні шукати Господа. Ми повинні шукати Його обличчя і Його силу, отож і Його всемогутність. Процес пошуку ‒ це болючий процес. Коли людина щось втратить, то має неспокій, душевний біль. Особливо, коли річ, яку втратила, є важлива чи цінна. Найціннішою річчю для нас є вічне життя. А це вічне життя Господь дав нам у Його Сині Ісусі Христі.

Шукати Господнє обличчя означає увійти в Божу присутність, усвідомити, що Бог мене бачить, а я цілковито Йому відкриваюся і знаю, що нема сенсу щось приховувати від Нього, бо Він усе знає.

Обличчя Його Сина, мого Відкупителя Ісуса Христа, шукаю також на молитві. Можу уявити собі Його обличчя, і то дуже живо та конкретно. Цей внутрішній образ є тим правдивіший, чим більш внутрішнє відношення до Нього я маю. Тому святі наголошували на роздумах у внутрішній молитві про Христові страждання, особливо на хресті. Вони мали три короткі гасла: бачу, чую, переживаю. В дусі вони бачили проколені руки Ісуса, і кров, яка з них тече. Вони чули болісні стогони і переживали з Ним Його біль.

«Скрутного для мене дня я Господа шукаю;

уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи.»

«Скрутного для мене дня я Господа шукаю; уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи»

 У житті кожної людини бувають дні скрути. Рішенням не є впасти в депресію, але шукати вихід. Його маємо шукати передусім у Бога. Якщо ми не шукаємо виходу в Бога, а шукаємо його в людей, то іноді це може якось помогти, але також можемо потрапити у ще більшу проблему. Але якщо ми найперше шукаємо допомогу в Бога, Він дасть нам світло або поставить на нашому шляху певних людей, які порадять або допоможуть вирішити нашу, здавалося б, невирішальну проблему.

Як ми повинні звертатися до Бога? Псалмопівець навчає нас: «Уночі я простягаю мої руки безустанку».

Існує різниця: або піддатися у важкій ситуації депресії, яка паралізує людину у скруті, так що вона тільки лежить, не може спати, а негативні думки пригнічують її; або мати досвід, який має псалмопівець. Він у скруті безнастанно підносить свої руки до Бога, і навіть у цій важкій, майже безнадійній ситуації, шукає Господа.

«Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув;

коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

«Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Незалежно від людського автора псалма, який застосував ці слова до себе, тут йдеться про Боже слово, яке певною мірою стосується кожного з нас. Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув! Тут постає образ людини, яка грузне в болоті. Знаємо, що чим більше вона рухається і намагається з нього вибратися, тим більше грузне. Єдине рішення ‒ щоб її врятував хтось інший. У переносному значенні для кожного з нас цим болотом є гріх чи якась залежність, яка так поневолює, що людина власними силами з неї не вибереться. Яке рішення? Взивати до Того, хто може мене спасти. Душа взиває до Бога, просить про визволення: «Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув!» Вона вже на межі смерті, на межі духовної смерті. «Коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять!» Людська злоба, за якою часто може бути і диявольський дух, старається знищити невинну душу. Брехня і зло, перебуваючи в системі, отримують певну силу для фізичного знищення і прагнуть знищити навіть вічне життя. Як Бог рятує?

«Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів»

«Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів»

Давид написав цей псалом у ситуації, коли Саул наказав стерегти дім, щоб його убити. Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: Коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий! І спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався. Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила ліжко. А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: Він, мовляв, хворий. І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!» Прийшли гінці ‒ аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура… Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли ‒ сам він і Самуїл ‒ та оселилися в Найоті. Як же Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі», ‒ послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, Дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати» (1 Сам. 19,11-20).

«Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї,

і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.»

«Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене»

Цей псалом був написаний царем Давидом у ситуації, яка описана в 2 Сам. 12,1 і наст.: «Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: „Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий. В багатого була превелика сила овець і корів, а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка. Якось прийшов хтось у гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього”. Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: „Як жив Господь! Чоловік, що зробив те, заслужив смерть. А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття”. Тоді Натан промовив до Давида: „Ти ‒ той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, Я тебе врятував з руки Саула…” І сказав Давид до Натана. „Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: „Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш”».