«Бачив я ніби море скляне, змішане з огнем, і переможців над звіром і над образом його, і над клеймом його, над числом імені його»

Апостолу Івану було дано видіння, яке стосувалося майбутнього Церкви. Усе це видіння, яке апостол передає через образи ангелів та різних катастроф, і за яким є духовна боротьба з дияволом та його ангелами ‒ демонами, врешті закінчується вкиненням сатани у вогняне озеро та приходом Божого Царства у славі. На кількох місцях свого одкровення апостол вказує на так зване клеймо або знамення, яке звір буде нав’язувати усім людям. Апостол застерігає від цього клейма звіра і вказує на жахливі наслідки цього знамення. Усвідомлюємо, що це свідчення особливим способом стосується нашого сьогодення. Тому нам потрібно бути дуже обережними та пильними, оскільки ця небезпека пов’язана з вічним покаранням. А з іншого боку, того, хто переможе, чекає вічна нагорода у небі.

«Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті,

що поклоняються звірові і образові його, і хто приймає клеймо імені його.»

«Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і хто приймає клеймо імені його»

І це слово в теперішній час, який ми переживаємо, надзвичайно актуальне, і є явною пересторогою. Пересторога полягає в тому, щоб люди не прийняли клеймо імені звіра і не поклонялися йому та його образу. Це означає, щоб не віддавали звіру божественну пошану, яка належить лише Богу. Тих, які нехтують пересторогою чи сміються з неї, або трактують її по-своєму, щоб не приносити найменшої жертви, стосуються слова: «Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі» ‒ і це вже тут, на землі, а у вічності таких чекають нескінченні муки.

В попередньому вірші написано, що той, хто приймає клеймо звіра, буде пити вино гніву Божого і мучений буде огнем і сіркою перед святими ангелами. Отож тут ясно вказано на надзвичайно велике страждання, а до того ж, на його тривалість: тут підкреслено, що це страждання триватиме вічно. Чому? Бо приймаючи клеймо звіра, людина добровільно зрікається власної волі і вже не може розбудити досконалий жаль.

«І пішов перший ангел і вилив свою чашу на землю:

і злі, згубні виразки обсіли людей, що мали клеймо звіра і поклонялися образові його.»

«І пішов перший ангел і вилив свою чашу на землю: і злі, згубні виразки обсіли людей, що мали клеймо звіра і поклонялися образові його»

Звір, який виступив проти Бога, проти природних і Божих законів та заповідей, використовує метод підступного терору з метою заподіяння смерті ‒ дочасної та вічної. Він змушує людей, щоб дозволили затаврувати себе його клеймом. Це клеймо не є лише чимось поверхневим, але порушує саму людську природу в її суті. Йдеться про те, що людина віддає свою волю звіру і дозволяє включити себе в систему, з якої вже нема дороги назад. Таким чином вона зрікається свого дочасного і вічного життя, а це серйозна річ! Наслідки прийняття клейма звіра проявляться згубними виразками. Це будуть не звичайні виразки, а згубні, які ведуть до погибелі людини. Людина терпітиме тут, на землі, а після смерті її чекає вічне засудження у вогняному озері.

«І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам,

щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні.»

«І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні»

Протягом 2000 років віруючі читали ці слова, і вони були для них огорнені таємницею. Але тепер вони стали надзвичайно актуальними.

Вже другий рік ми переживаємо період, який розпочався штучною пандемією із СOVID-19, пов’язаною з локдаунами. Таким чином поступово готувався ґрунт для масової вакцинації та пов’язаного з нею чіпування людства. Останніми днями було оприлюднено, що вже створили такий мініатюрний чіп, який пройде через ін’єкційну голку. Ми опиняємося в ситуації, коли і той, хто має на це питання цілком ясний погляд, може потрапити у пастку. Наприклад, при відвідуванні стоматолога, разом з уколом для знеболення зубного нерва йому введуть чіп. Звісно ж, тут відіграє роль і питання добровільності. Хто добровільно прийме з чіпом знак звіра, зазнає покарання, описаного в Біблії. Хто отримав би чіп не зі своєї вини, через обман, стає невинною жертвою і не має особистої провини.

«Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить.

Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю Себе.»

«Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю Себе»

Умовою внутрішнього пізнання Ісуса є прийняття Його заповідей. Але цього недостатньо. Потрібно також виконувати Ісусові заповіді. Виконування Ісусових заповідей є ознакою любові до Нього.

Чому ми повинні любити Ісуса? Бо Він раніше полюбив нас і взяв на Себе наші гріхи, заплатив за них Своєю пролитою кров’ю та Своєю смертю на хресті. Цим здобув для нас вічне щастя в небі. Перший ступінь любові ‒ це принаймні вдячність. І пес вміє бути вдячним тому, хто зробив йому добро, і навіть хижий звір, як бачимо на прикладі лева з життєпису святого Герасима. Коли святий витягнув йому з ноги колючку і полікував його, лев йому вірно допомагав, а потім із вдячності до свого благодійника на його могилі помер від смутку.

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.

Нехай Твій добрий Дух веде мене по рівній землі»

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.

Нехай Твій добрий Дух веде мене по рівній землі»

Це прохання вже за тисячу років до приходу Спасителя висловлював цар Давид, і це прохання висловлює кожен щирий поклонник істинного Бога. Він просить, щоб навчив його виконувати Божу волю. Чогось вчитися ‒ це певний процес. Ми вчимося на помилках, щоб робити їх усе менше і менше. Хочемо все менше і менше чинити свавілля та більше довіряти Богові. Щоб виконувати Божу волю, мусимо спершу її шукати. Тільки тоді можемо пізнавати, що є Божою волею в даній ситуації. Бог дає це духовне світло для пізнання в міру того, наскільки ми виконуємо пізнану Божу волю навіть у дрібницях.

Далі Давид просить, а з Ним і кожен з нас: «Нехай Твій добрий Дух веде мене по рівній землі».

В нашому житті важливо дотримуватися Божих Заповідей, але одночасно потребуємо мудрості, тобто ведення Божим Духом. Дух Божий веде нас дорогою Божих Заповідей, тобто по рівній землі.

«Очі Твої бачили мої вчинки, усі вони записані у Твоїй книзі;

і дні, що Ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було»

«Очі Твої бачили мої вчинки, усі вони записані у Твоїй книзі; і дні, що Ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було»

У Символі віри ми промовляємо: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого». Бог створив цю землю та різні форми життя на ній: рослин, тварин, а вкінці і людину. Він дав програму усьому, що створив, щоб кожен вид передавав свою форму життя.

Бог створив також невидимих істот ‒ ангелів, про яких знаємо, що вони повинні були пройти через випробування. Ті, які вистояли, перебувають у Божій славі у небі. Ті, які виступили проти Бога, стали демонами. Вони засудили себе на вічну кару.

«Коли Господь не будує дому – дарма працюють його будівничі.

Коли Господь не зберігає міста – дарма пильнує сторож»