Роздуми над Словом життя Екл. 12,13
«Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей Його пильнуй, бо це належить кожній людині»
Цим і наступним віршем закінчується книга Еклезіаста, яка на самому початку наголошує: «Марнота марнот, каже Проповідник, марнота марнот ‒ геть усе марнота». І запитує: «Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем? Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки. Так само і сонце сходить, і сонце заходить…» (Екл. 1,1-5). Далі він пише: «Усьому свій час: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати, час ранити і час лікувати… час плакати і час сміятися, час мовчати і час говорити… Усе Він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку аж до кінця» (Екл. 3,1-11). «Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна додати, нічого від нього відняти» (вірш 14). «Я мовив у моїм серці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок» (вірш 17).
«Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди, куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить. Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість, і чорний волос ‒ марнота. Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодості, перше, ніж лихі дні прийдуть…» (Екл. 11,9-12,1).
«Порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його Він дав. Марнота марнот, каже Проповідник, геть усе марнота» (Екл. 12,7-8).
Протягом двох тижнів ми будемо повторювати Слово життя: «Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей Його пильнуй, бо це належить кожній людині». В цьому вірші наголошується на страху Божому, який виходить з реальності, що людина усвідомлює власну смерть. Ісус сказав: «Будьте готові, бо не знаєте ні дня, ні години», а смерть порівнює зі злодієм, який приходить несподівано вночі. Він наголошує на тому, що ми повинні бути готові! Люди помирають від раку, від старості, в автоаваріях і від інших раптових та несподіваних нещасних випадків. Після смерті настає Божий суд і вічне небо або вічне пекло. Справжня мудрість полягає в тому, щоб бути готовим до смерті.
Коли молоді хлопці, серед яких був і святий Алоїз, у вільний час грали в ігри, їх запитали: «Що ви зробили б, якби знали, що за кілька хвилин вас чекає смерть?» Хлопці переважно відповідали, що швидко пішли би до сповіді. А коли запитали святого Алоїза, він відповів: «Я би продовжував грати в ігри». Усі були згіршені такою відповіддю. Вона здалася їм відповіддю якогось безвірка. Але він сказав: «Я щомиті готовий до смерті. Я живу так, наче кожної миті може прийти смерть і я маю перейти у вічність». Безперечно, він був слухняний і цьому Божому слову: «Бога бійся і заповідей Його пильнуй». Хто боїться Бога, той уникає гріха. А хто дотримується Його заповідей, отримує світло, силу і чисту любов до Бога і до ближнього. Таким чином він кожну хвилину готовий до смерті. Це справжня мудрість.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Екл. 12,13
