Роздуми над Словом життя Євр. 1,1-2
«Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки»
Читаючи Старий Завіт, ми дізнаємося, що Бог дійсно багато разів, особливо через пророків, а також багатьма іншими способами, говорив до вибраного народу. Бог говорив і через те, що робив добро: визволення від Єгипту, перехід через Червоне море, чудеса в пустелі. Але також Бог говорив через різні випробування, а згодом і через попереджувальні покарання, не лише в пустелі, але й упродовж усієї історії ізраїльського народу. Часто народ був сліпим та глухим, і тоді Бог допускав тяжкі випробування, такі як війни, Вавилонський полон… Бог дав людині вільну волю, але зло, яке робить людина, приносить терпіння їй та іншим, а тому Бог її карає або тут, в часі, або, якщо людина правдиво не кається, у вічності. Бог говорив і напоумляв народ через пророків, але той віддячувався тим, що каменував і вбивав Божих пророків, а його сини споруджували їм пам’ятники.
Найсильніше Бог промовив тим, що дав нам Свого власного Сина. Коли настала повнота часу, Бог, який став людиною, був зачатий від Святого Духа і народився від Пресвятої Богородиці. Він проповідував Своє євангельське послання і ясно відкрив найосновніші правди і таїнства, які стосуються нашого спасіння. Врешті Він був засуджений церковною ієрархією і розіп’ятий через державну римську владу. Але Ісус воскрес із мертвих і увійшов у Свою славу, де приготував нам місце.
Бог багато разів і багатьма способами промовляв і до новозавітньої Церкви. Він говорив через апостолів, які померли як мученики, говорив через вчителів Церкви, а в перших трьох століттях промовляв особливо через мільйони мучеників ‒ не тільки словами перед їхньою смертю, але й надзвичайними та великими чудами, які супроводжували їхні страждання. Їх часто кидали в розпечену піч, як юнаків у Вавилоні, але вони залишалися неушкодженими. Інколи ж їх мучили так, що вони були на межі смерті, але за одну ніч у в’язниці вони були оздоровлені ангелом, або й самим Ісусом, який їм з’явився, хоча й потім їх знову мучили і вони помирали за Христа. Впродовж двох тисячоліть Бог промовляв через багатьох святих – через чоловіків, через жінок і навіть через дітей. Він промовляв і через чудеса, якими підтверджував їхню вірність Собі та їхнє правовірне вчення, про яке вони свідчили і за яке були переслідувані. Коли християни опустилися до морального розкладу, матеріалізму, духа світу, то Бог допустив, що у самій колисці християнства, у Малій Азії, де майже всі апостоли проповідували слово Боже, християнство було винищене ісламом. Бог допустив ліквідацію християнства і в процвітаючих народах Північної Африки, де було понад 300 єпархій. Це сталося через те, що християнство покинуло своє коріння та пристосувалося до духа цього світу.
Бог допустив і цю ситуацію, в якій ми тепер знаходимося та якій передували, передусім, ХІХ і ХХ століття з єресями модернізму, синкретизму, атеїзму… Прийшла пересторога через Царицю Пророків – через Богородицю, у Фатімі. У третій фатімській таємниці Вона провістила ці події найбільшої зради, починаючи від II Ватиканського Собору, який відкрив двері Церкви для духа цього світу. Прокляття, яке тепер падає не лише на Церкву, але й на цілий світ, є плодом масового відступництва, що сягає своїм корінням II Ватиканського Собору. Там були закодовані єресі синкретизму, тобто відкритості для поганських демонів. Їх довершив лжепапа Бергольйо інтронізацією демона Пачамами у 2019 році, і так духовно розпочав ковід-режим, в якому ми тепер живемо. Люди не любили правду, відкидали правду, мовчали на злочинні антизакони для викрадання дітей, на антизакони, які карають справедливість і пропагують привілеювання аморальності та зіпсуття. Систему освіти використали не для виховання, але для деморалізації. Медицину використовують не для піклування про здоров’я, але для редукції людства. А на це все благословляє лжепапа, який вивищив содомію над Божим законом і пропихає сатанинське антихрещення під маскувальною назвою «мРНК-вакцина». Кров із сатанинського ритуалу, під час якого була заживо вирвана тканина з нирок ненароджених дітей, яких згодом замордували – ця кров падає на вакцинованих. Бог допустив цього фальшивого папу, але багато хто досі мантрує, що він є «святішим отцем» і що Бог не може допустити, щоб цим урядом зловжили. Це подібно, як євреї безустанно повторювали, що Бог не може допустити зруйнування їхнього храму, яке провістив Христос і яке було здійснене у 70 році імператором Титом і описане очевидцем та істориком Йосифом Флавієм.
Бачимо цю глибоку сліпоту і це прокляття, яке накликали церковні єретики новим ученням, фальшивим євангелієм та фальшивою мораллю, яку репрезентує теперішній псевдопапа. І все ж люди не каються, щоб зупинити процес геноциду, в якому, зрештою, Бог виявляє свою любов. Адже коли прийде терпіння, багато хто отямиться зі своєї гордості, сліпоти і аморальності, коли лицем в лице зустрінеться з великими стражданнями, болем і смертю, і багато хто, ймовірно, ще буде спасенним. Інакше їх би чекало вічне пекло, бо вони не хочуть чути Божого голосу. І в їхньому житті Бог промовляв до них багатьма способами, але вони не чули. Та поставмо собі запитання: А як є зі мною? І до тебе багато разів і багатьма способами промовляв Бог, а як ти реагував на події, які були явним голосом перестороги, бо, можливо, ти вже давно міг бути у вічності… Єдиний шлях порятунку для кожного – чи це священик, чи чоловік, чи жінка ‒ це покаяння. Якщо каємося, до наших сердець приходить Христос і тоді можемо правдиво і постійно взивати: «Христос рождається!». Без покаяння Різдвяні свята є лише порожньою поезією чи самим фольклором. Тому маємо очистити не свій дім, але передусім своє серце слізьми жалю та покаяння і так приготувати дорогу для Ісуса, щоб Він міг народитися в нашому серці.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Євр. 1,1-2
