«А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас зневажає і переслідує»

Ісус встановлює, яким має бути наше ставлення до ворогів:

1) ми повинні любити їх;

2) маємо благословляти тих, які нас проклинають;

3) маємо робити добро тим, які нас ненавидять;

4) нам слід молитися за тих, які нас переслідують і зневажають.

Духовне переживання Святої Літургії для віруючих,

які з певних причин не можуть бути присутніми на Святій Літургії.

Божий Син Ісус Христос через Святого Духа і Діву Марію став людиною і Своєю смертю на хресті відкупив нас від вічної погибелі. Таїнство відкуплення тісно пов’язане з Матір’ю Ісуса, яку в годину Своєї смерті Він дав нам за Матір. «Ось Мати твоя!» – це Ісусів заповіт з хреста і для тебе! Вона, як Ісусова і наша Матір, пережила під хрестом найглибшу і найбільш внутрішню єдність з помираючим Ісусом. Вона буде супроводжувати тебе при духовному переживанні таїнства Євхаристії – уприсутнення Христової смерті.

Яка мета цієї брошури? Вона має допомогти глибоко пережити Святу Літургію.

Ми живемо в часи апостазії. Проте Святий Дух у Святій Літургії постійно уприсутнює Христову жертву через правовірних священиків, які залишилися вірними Христові. Віруючі, які через хворобу, старість чи з інших причин не мають можливості фізично бути присутніми на дійсній Літургії, можуть духовно черпати з цього скарбу. Як? Так, що вірою з’єднаються з цим таїнством Христової смерті.

«Ви чули, що було сказано: „Око за око, зуб за зуб”.

А я кажу вам: Не противтеся злому.

Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу»

«Ви чули, що було сказано: „Око за око, зуб за зуб”. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу»

Цю цитату не можна виривати з контексту, інакше ми б дійшли до помилкових висновків. Дана засада стосується тих випадків, коли потрібно запобігти лавині мстивості. Адже якщо людину скривдили, вона автоматично хоче відплатити іншому, навіть якщо сама спровокувала агресивну реакцію, або й тоді, коли її несправедливо скривдили. Ця реакція ‒ бажання помститися – походить з порушеної людської природи. Тоді людина вже не керується нормами справедливості, але піддається духові гніву та ненависті і за один зуб хоче вибити іншому всі зуби, а за одне око ‒ обидва ока. Хоче помститися, та ще й з відсотками, і не припускає можливості прощення. Деколи це заходить так далеко, що людина мститься навіть нащадкам того, хто її скривдив. Цей автоматизм помсти, який виходить зі «старої людини» в нас, зовсім не рахується ні з Богом, ні з власною виною перед Богом, ні з реальністю справедливого Божого суду та вічності.

Щоб зупинити закономірність мстивості, людина повинна мати чітку мотивацію, тобто віру в Бога. Людина мусить знову усвідомити, що той, хто її скривдив, певною мірою був обманений духом брехні, як і кожен з нас часто буває обманений, а потім кривдить інших. Крім того, часто людина сама винна в тому, що її скривдили. А навіть якби була цілком невинна і її скривдили, то все одно мала би перед Богом з цілого серця пробачити своєму неприятелю. Хто хоче отримати прощення від Бога, повинен прощати своїм ближнім. Ісус сказав: «Якщо простите, то і вам буде прощено, якщо не простите, то і вам не буде прощено». Таким є пояснення до молитви «Отче наш».

«Коли чиниш добро, будь погідний, а коли ні ‒ гріх на порозі чигає,

щоб заволодіти тобою, але мусиш над ним панувати»

«Коли чиниш добро, будь погідний, а коли ні ‒ гріх на порозі чигає,
щоб заволодіти тобою, але мусиш над ним панувати»

Ці слова Господь сказав Каїну перед тим, як він вчинив братовбивство. Чому він убив брата? Бо в його серці була заздрість через те, що Авель живе перед Богом праведно і приносить Йому зі своїх первородних овець Богоугодні жертви. На противагу цьому, Каїн був егоїстом і не мав відношення ні до Бога, ні до свого брата. Він докоряв Богові за те, що Бог не вислуховує його нещирих молитов зі серця, повного заздрості, ворожнечі, аж ненависті щодо свого брата, і то без причини. Господь каже, що недостатньо бути пасивним, але треба робити добро – щодо Бога і своїх братів. Бог перестерігає нас: Якщо не будемо робити добро, то гріх буде чигати на порозі нашої душі, щоб засліпити нас і заволодіти нами, як Каїном. Тому Бог наказує: Ти мусиш над ним, тобто над гріхом, панувати, а не бути його рабом.

«А Я кажу вам:

Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку;

і хто взяв би розведену, чинить перелюб»

«А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб»

За часів Ісуса подружжя ще не було таїнством, тому, наприклад, цар Давид, як знаємо, мав декілька жінок. У цьому вірші, який стосується нерозривності подружжя, Ісус вказує на старозавітну практику, про яку було сказано: «Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний». Але Ісус говорить: «А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб».

Що говорить католицький Катехизм? Що таке таїнство подружжя?

Таїнство подружжя – це таїнство, яке освячує католицьких чоловіка і жінку для нерозлучного подружнього життя і дає їм право на особливі благодаті для належного виконування подружніх обов’язків.

Хто установив подружжя?

«Коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе:

ліпше тобі, щоб один твій член загинув,

аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте в пекло»

«Коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте в пекло»

Тут Господь Ісус продовжує тему попереднього вірша, що стосується нечистого погляду, який є внутрішнім коренем гріха перелюбу. Ісус дає рятівну вказівку у словах: «відітни і кинь геть від себе». На іншому місці Він каже: «вирви». Тут не йдеться про фізичне усічення руки чи ноги, про виривання ока, але йдеться про внутрішнє самозречення ‒ про те, щоб відітнути думку і відчуття, тобто цей миттєвий потяг, який може опанувати весь розум і волю людини та вести до безвідповідальності, гріха чи навіть злочину.

Слово «відітни руку, ногу» означає, що ми не повинні використовувати їх для гріха. На іншому місці Святе Письмо каже: «Чоловіки нехай здіймають до Бога чисті руки» (1 Тим. 2,8). Ноги не мають іти туди, де є небезпека. Те духовне відтинання ‒ це не якась теорія, це радикальний крок, навіть болючий розріз в області почуттів та думок.

СВ. ПРИЧАСТЯ – ДРУГИЙ ПРИХІД ХРИСТА

Другий прихід Христа вже тепер здійснюється через прийняття Пресвятої Євхаристії. В годині смерті ми зустрінемося лицем в лице з Христом і будемо здавати звіт з цілого життя. Тоді отримаємо або нагороду, або кару; вічне щастя або вічний засуд. Тому, очікуючи прийняття Св. Причастя, було б добре відректися диявола, його гордині, ідолопоклонства та різних форм окультизму, а тоді визнати віру в Ісуса Христа молитвою «Вірую, Господи, та ісповідую». Через відречення кореня зла і визнання віри та відданості Христу віруючі отримують більшу користь з прийняття Св. Причастя.

В момент Св. Причастя, коли ми прийняли Тіло і Кров Ісуса, ми подібні до Божої Матері, яка носила Христа під своїм серцем, народила Його і її з’єднання з Ним не закінчилося. І ми повинні прийняти Христа і перебувати з Ним в найглибшій єдності. Після Святого Причастя, принаймні на короткий час усвідом, Хто є гостем у твоєму серці: Бог упокорився і під видом кусочка хліба та вина приходить до тебе. Ісус є в тобі, а ти – в Ньому. Можеш повторити собі Христове слово: «Хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому».

Євхаристія – уприсутнення Христової смерті

Якщо візьмемо Св. Письмо, то інформація про Літургію подана тут дуже стисло. Євангелія розповідають про установлення Пресвятої Євхаристії на Тайній Вечері, а в листах ап. Павла є згадка про братню вечерю-агапе і пересторога, щоб не пити чаші бісівської (1 Кор. 10,20-21), тобто щоб не брати участі в ідолопоклонстві. Хворобу і смерть він пов’язує з негідним прийняття Євхаристії (1 Кор. 11,30), де причиною є нерозрізнення «Тіла Господнього». Тут апостол може мати на увазі і Містичне Тіло Христа – Церкву (вірш 29). Одночасно він нагадує, що спершу треба судити самих себе, щоб ми не були суджені (вірш 31). Також апостол наголошує, що Євхаристія є новим союзом (вірш 25) між Богом і людиною. Яка суть союзу? Під час кожного союзу потрібно, щоб дві сторони об’єдналися. Союз не заключається тільки з одного боку. Отож в цьому союзі з Богом йдеться про активну участь відданості віри.

Ісус помер як особистий Заступник всіх, які за Його посередництвом мали ввійти в союз з Богом. Ісус із кожним ототожнився у смерті, щоб кожен міг ототожнитися з Ним! «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися?» (Рим. 6,3). Тут  говориться про хрещення, Христову смерть і про наше відношення до Христової смерті. Через св. Тайну Хрещення ми були занурені до Христової смерті. Цілий вірш – це запитання: «Чи ж ви не знаєте…?». А що не знаємо? Що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у Його смерть хрестилися. Ми про це чули під час Св. Літургії у великі свята. Теоретично ми ніби і знаємо, але чи знаємо як практично це застосувати, і чи взагалі рахуємося з цією правдою у своєму житті? У 3 вірші говориться про хрещення і Христову смерть. Ми були охрещені, прищеплені до Ісусової смерті. А хто є Ісус? Він – живий Бог, Єдинородний Божий Син, Світло від Світла, Бог істинний від Бога Істинного (Символ віри).

«Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”.

А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням,

той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці»