«А Я кажу вам:

Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку;

і хто взяв би розведену, чинить перелюб»

«А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб»

За часів Ісуса подружжя ще не було таїнством, тому, наприклад, цар Давид, як знаємо, мав декілька жінок. У цьому вірші, який стосується нерозривності подружжя, Ісус вказує на старозавітну практику, про яку було сказано: «Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний». Але Ісус говорить: «А Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб».

Що говорить католицький Катехизм? Що таке таїнство подружжя?

Таїнство подружжя – це таїнство, яке освячує католицьких чоловіка і жінку для нерозлучного подружнього життя і дає їм право на особливі благодаті для належного виконування подружніх обов’язків.

Хто установив подружжя?

«Коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе:

ліпше тобі, щоб один твій член загинув,

аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте в пекло»

«Коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте в пекло»

Тут Господь Ісус продовжує тему попереднього вірша, що стосується нечистого погляду, який є внутрішнім коренем гріха перелюбу. Ісус дає рятівну вказівку у словах: «відітни і кинь геть від себе». На іншому місці Він каже: «вирви». Тут не йдеться про фізичне усічення руки чи ноги, про виривання ока, але йдеться про внутрішнє самозречення ‒ про те, щоб відітнути думку і відчуття, тобто цей миттєвий потяг, який може опанувати весь розум і волю людини та вести до безвідповідальності, гріха чи навіть злочину.

Слово «відітни руку, ногу» означає, що ми не повинні використовувати їх для гріха. На іншому місці Святе Письмо каже: «Чоловіки нехай здіймають до Бога чисті руки» (1 Тим. 2,8). Ноги не мають іти туди, де є небезпека. Те духовне відтинання ‒ це не якась теорія, це радикальний крок, навіть болючий розріз в області почуттів та думок.

СВ. ПРИЧАСТЯ – ДРУГИЙ ПРИХІД ХРИСТА

Другий прихід Христа вже тепер здійснюється через прийняття Пресвятої Євхаристії. В годині смерті ми зустрінемося лицем в лице з Христом і будемо здавати звіт з цілого життя. Тоді отримаємо або нагороду, або кару; вічне щастя або вічний засуд. Тому, очікуючи прийняття Св. Причастя, було б добре відректися диявола, його гордині, ідолопоклонства та різних форм окультизму, а тоді визнати віру в Ісуса Христа молитвою «Вірую, Господи, та ісповідую». Через відречення кореня зла і визнання віри та відданості Христу віруючі отримують більшу користь з прийняття Св. Причастя.

В момент Св. Причастя, коли ми прийняли Тіло і Кров Ісуса, ми подібні до Божої Матері, яка носила Христа під своїм серцем, народила Його і її з’єднання з Ним не закінчилося. І ми повинні прийняти Христа і перебувати з Ним в найглибшій єдності. Після Святого Причастя, принаймні на короткий час усвідом, Хто є гостем у твоєму серці: Бог упокорився і під видом кусочка хліба та вина приходить до тебе. Ісус є в тобі, а ти – в Ньому. Можеш повторити собі Христове слово: «Хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому».

Євхаристія – уприсутнення Христової смерті

Якщо візьмемо Св. Письмо, то інформація про Літургію подана тут дуже стисло. Євангелія розповідають про установлення Пресвятої Євхаристії на Тайній Вечері, а в листах ап. Павла є згадка про братню вечерю-агапе і пересторога, щоб не пити чаші бісівської (1 Кор. 10,20-21), тобто щоб не брати участі в ідолопоклонстві. Хворобу і смерть він пов’язує з негідним прийняття Євхаристії (1 Кор. 11,30), де причиною є нерозрізнення «Тіла Господнього». Тут апостол може мати на увазі і Містичне Тіло Христа – Церкву (вірш 29). Одночасно він нагадує, що спершу треба судити самих себе, щоб ми не були суджені (вірш 31). Також апостол наголошує, що Євхаристія є новим союзом (вірш 25) між Богом і людиною. Яка суть союзу? Під час кожного союзу потрібно, щоб дві сторони об’єдналися. Союз не заключається тільки з одного боку. Отож в цьому союзі з Богом йдеться про активну участь відданості віри.

Ісус помер як особистий Заступник всіх, які за Його посередництвом мали ввійти в союз з Богом. Ісус із кожним ототожнився у смерті, щоб кожен міг ототожнитися з Ним! «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися?» (Рим. 6,3). Тут  говориться про хрещення, Христову смерть і про наше відношення до Христової смерті. Через св. Тайну Хрещення ми були занурені до Христової смерті. Цілий вірш – це запитання: «Чи ж ви не знаєте…?». А що не знаємо? Що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у Його смерть хрестилися. Ми про це чули під час Св. Літургії у великі свята. Теоретично ми ніби і знаємо, але чи знаємо як практично це застосувати, і чи взагалі рахуємося з цією правдою у своєму житті? У 3 вірші говориться про хрещення і Христову смерть. Ми були охрещені, прищеплені до Ісусової смерті. А хто є Ісус? Він – живий Бог, Єдинородний Божий Син, Світло від Світла, Бог істинний від Бога Істинного (Символ віри).

«Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”.

А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням,

той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці»

«Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці»

Увечері перед Своєю смертю Ісус наголосив: «Хто любить Мене, той Мої заповіді береже». Багато заповідей є частиною Нагірної проповіді, яка починається з восьми блаженств. Ісус торкається питання, яке сьогодні є надзвичайно актуальним, а саме ‒ моральної чистоти. Він каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать!». Господь через Мойсея дав VІ і ІХ заповіді Декалогу. А Ісус тепер виступає як Верховний законодавець, кажучи у Нагірній проповіді: «Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”. А Я кажу вам…». Коли суддя проголошує якийсь закон, то робить це в ім’я політичного авторитету та влади, наприклад, якогось королівства чи республіки. Ісус як Бог проголошує моральні закони у власному, тобто у Божому, авторитеті. Він сам каже, що не прийшов скасувати, але виконати суть того, що вже було дано Богом до Його приходу в Старому Завіті. Тепер Ісус уточнює питання чистоти і каже: «Хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці». Ісус вказує на те, що гріх перелюбу бере свій початок як з погляду, так і з внутрішньої згоди. Тому в наступному ж вірші Він дає вказівки, що робити проти гріха. Це два радикальні слова: «відітни» і «кинь геть від себе».

Вступ

В четвер увечері – день перед своєю смертю – Ісус Христос установив св. Тайну Євхаристії. «І як прийшла година, сів Він до столу й апостоли з ним. І він до них промовив: „Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати.” Взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй Крові, що за вас проливається».

Наступного дня Ісус на хресті віддав себе самого в жертву за нас. Це союз новий і вічний, підтверджений його Кров’ю. Ісусова смерть на Голготі – це виявлення найбільшої Божої любові до кожного з нас.

Пресвята Євхаристія (Св. Літургія) – це безкровна Жертва, це уприсутнення Христової жертви на Голготі. Вона повинна стати центром нашого життя. Для цього потрібно навчитися правильно проживати Св. Літургію. Таїнство, з яким зустрічаються християни у св. Тайні Євхаристії, повинно перетворювати їх в нову людину: тут вони приймають нове серце і нового духа, тут вірою з’єднуються з Христовою смертю, переживають Його воскресіння як своє, і з’єднуються з Христом у Св. Причасті.

«А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові.

Хто ж скаже братові: „Нікчема!”, той підпаде Верховному Судові.

А хто скаже: „Дурень!”, той підпаде під вогонь пекельний»

«А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: „Нікчема!”, той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: „Дурень!”, той підпаде під вогонь пекельний»

Господь Ісус пояснює гнів на брата у зв’язку з V Божою заповіддю: «Ви чули, що було сказано давнім: „Не вбивай”; і коли хтось уб’є, той підпаде судові… А Я вам кажу…». Ісус виступає тут як Божественний Законодавець. Він наголошує: «А Я вам кажу…». Потім Ісус вказує на три ступені прояву гніву, аж ненависті. Найперше це той, хто гнівається і не хоче простити. Ще на іншому місці Ісус говорить, що йому теж не буде прощено, тобто він буде переданий суду. Хто образить брата і назве його «нікчема», буде за це відповідати. А хто публічно поширює про брата злісну брехню, що він безумний, тобто психічно хворий, щоб його морально ліквідувати ‒ морально вбити, а тим самим скомпрометувати його перед суспільством, той підпаде під вогонь пекельний.

«Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.»

«Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить»

Що означає бути тілесним, тобто бути в тілі, а що означає бути духовним, тобто бути в Дусі? Бути тілесним означає мати тілесне мислення, яке не рахується серйозно з Богом, з Божим судом і з вічністю. У Святому Письмі сказано, що вчинками тіла є заздрість, вбивства, чвари, нечистота, чарівництво тощо.

Що означає бути духовним? Це означає, що ми своїм мисленням внутрішньо з’єднані з Божим Духом. Тоді нас стосується: «Той самий Дух свідчить нашому духу, що ми діти Божі» (Рим. 8,16).

Найглибшою сутністю нашого єства є дух. Людський дух був створений Богом на Божий образ, він є безсмертний. Наше тіло смертне. Наше єство по суті є духовним, ми маємо душу, в якій є дух, а одягнені ми в тіло. У цьому земному житті наше тіло є наче скафандр, який знімаємо в годину смерті. Ми проходимо коротким часом, щоб перейти у вічність.