Роздуми над Словом життя Ів. 16,2-3
«Виключать вас із синагог. А й година настане, коли кожен, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не пізнали»
Ця цитата починається словами Ісуса: «Сказав Я вам те, щоб ви не зневірились». Ісус провіщає апостолам, а також багатьом християнам протягом усієї історії, що ті, які Йому вірні, будуть переслідувані та виключені зі синагог, тобто з офіційної християнської спільноти. Сьогодні бачимо, що Христову Церкву окупують такі церковні лідери, як лжепапа Бергольйо та інші лжеєпископи, яких не хочемо називати. Вони – наче ті виноградарі, про яких Ісус говорить у притчі в Євангелії. Вони захопили Божий виноградник та зневажили Христових слуг, і навіть самого Божого Сина вбили в душах людей. Замість Сина Божого, якому належить виноградник – Церква, вони поставили демона Пачамаму. Бог допускає це, але церковні злочинці не уникнуть Божого суду і справедливої кари. Ці окупанти та їхні співпрацівники в цю годину темряви формують таку суспільну думку, що той, хто вбиває справжніх Христових учнів, насправді навіть вважатиме, що цим служить Богові. Це є повне затьмарення розуму, заміна правди брехнею, а істинного вчення ‒ єрессю. Виникає питання: Чому ці люди це роблять? Тому що вони духовно засліплені і вперто відкидають покаяння. Вони навіть посилаються на Святе Письмо (але в дусі апостазії) і зловживають ним. Ісус ясно каже: «Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не пізнали». Так, ці люди не пізнали Отця і зовсім не мають особистого відношення до нашого Спасителя ‒ до Ісуса.
Мислення їхніх сердець виразно проявляється саме в цей час корона-психозу, так що кожен може розрізнити, що ці люди не служать Христові; хоч вони й займають найвищі посади, але виступили прямо проти Христа і переслідують та убивають тих, які вірно Йому служать. Після цих слів Ісус знову додає: «Сказав же Я вам це, щоб ви нагадали те, що Я вам говорив, коли прийде ота година». Ми, як і сотні тисяч мучеників перед нами, повинні знати, що за терпіння, яке нам завдають – якщо залишимося вірними Ісусові – нас чекає вічна нагорода в небі, так що повністю здійснюються слова з послання до Римлян: «А коли діти, то й спадкоємці Божі ‒ співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом з Ним і прославитися» (Рим. 8,17). «Хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, Він заступається за нас. Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: „За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз.” Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8,34-39).
Завантажити: Роздуми над Словом життя Ів. 16,2-3
