«Сказав Я вам це, щоб ви мали в Мені мир. У світі страждатимете.

Та бадьортеся! Бо Я подолав світ»

«Сказав Я вам це, щоб ви мали в Мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Бо Я подолав світ»

Це важливі слова. Треба усвідомити, що справжній мир ми маємо лише у Христі. На іншому місці Він говорить: «Мир, який Я даю вам, світ не може вам дати». Цей мир пов’язаний з живою вірою, з відданістю Христові і з чистим сумлінням. Людина, яка чинить зло і яка покинула Христа, може мати лише фальшивий мир, а не справжній.

Ісус провіщає, що у світі ми страждатимемо. Кожна людина має це страждання і не уникне його. Воно походить з кількох джерел: не тільки від інших людей, не тільки зі системи світу та певної дисгармонії в ньому, але й з нашого безсилля і з того, що в нас діє зло. Ми самі створюємо собі страждання. Тому мусимо вчитися усвідомлювати матеріальні, душевні та духовні закони і таким чином набувати життєву мудрість. Але головне світло для справжньої мудрості та просвітлення дає нам Святий Дух. Часто молоді люди можуть мати мудрість старців, якщо, як каже Святе Письмо, стараються пізнавати Боже слово і зберігати його.

«Ось надходить година ‒ і тепер вона, ‒ коли ви розсієтеся кожен у свій бік,

а Мене самого полишите. Та Я не сам, бо зі Мною Отець»

«Ось надходить година ‒ і тепер вона, ‒ коли ви розсієтеся кожен у свій бік, а Мене самого полишите. Та Я не сам, бо зі Мною Отець»

У грецькому оригіналі Святого Письма сказано, що «кожен розсіється», і по-грецьки додається: «eis ta idia», тобто «до свого найвласнішого». Термін «eis ta idia» в Євангелії від Івана використовується ще один раз, а саме для описання того моменту, коли Ісус передає учневі Свою Матір. Ісус сказав: «Ось Мати твоя!». Апостол і євангелист Іван, який стояв під хрестом і який особисто чув це слово, написав: «І від тієї години учень прийняв Її – eis ta idia – до свого найвласнішого». Тобто можемо сказати «до свого нутра». Для цього був потрібен вчинок віри. Йшлося про духовну трансплантацію нового серця. В нас перебуває ‒ як у своїх нащадках ‒ перша жінка Єва разом з генетичним кодом первородного гріха. Ми можемо порівняти його з духовною мРНК диявольської вакцини, що передає духовну отруту, яка називається гріх. Кожен день ми бачимо, як в нас діє первородний гріх, а це є найбільша реальність.

«Багаторазово й багатьма способами Бог говорив

колись до батьків наших через пророків.

За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина,

якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.»

«Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки»

Читаючи Старий Завіт, ми дізнаємося, що Бог дійсно багато разів, особливо через пророків, а також багатьма іншими способами, говорив до вибраного народу. Бог говорив і через те, що робив добро: визволення від Єгипту, перехід через Червоне море, чудеса в пустелі. Але також Бог говорив через різні випробування, а згодом і через попереджувальні покарання, не лише в пустелі, але й упродовж усієї історії ізраїльського народу. Часто народ був сліпим та глухим, і тоді Бог допускав тяжкі випробування, такі як війни, Вавилонський полон… Бог дав людині вільну волю, але зло, яке робить людина, приносить терпіння їй та іншим, а тому Бог її карає або тут, в часі, або, якщо людина правдиво не кається, у вічності. Бог говорив і напоумляв народ через пророків, але той віддячувався тим, що каменував і вбивав Божих пророків, а його сини споруджували їм пам’ятники.

В нашому житті ми переживаємо різні безсилля. Наприклад, щойно народиться дитина, а на неї вже приготована узаконена система – календар сумнівних, небезпечних вакцинацій. Особливо сьогодні безсильно дивимося на ковід-безумство. Якби ж то лише безумство! Це заплановане самогубство окремих народів. Людина захищається, але її постійно до чогось тиснуть: вийде з однієї пастки, а вже чекають наступні 10 пасток. А часто взагалі не орієнтується, не знає, що це пастка. Безсилля переживаємо на кожному кроці – на роботі, у взаємних стосунках, в різних ситуаціях дня.

Іноді прийде внутрішній біль, а з ним безсилля в такій мірі, що людині аж запирає подих. Але рішенням не є себежаль чи помста, і аж ніяк не самогубні думки… В такі моменти рішенням є: «Вгору піднесімо серце!». У Бога отримаємо світло і силу. «Коли біда найбільша, Божа поміч найближча».

«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,

відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,

і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса.»

«Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса»

Боже слово каже, що навколо нас є велика хмара свідків. Це, передусім, духовні істоти, ангели, які є свідками нашого життя. І через них Бог промовляє до нас, наприклад так, що в кризовій ситуації нам прийде рятівна думка. Але часто ми відкидаємо її і йдемо за візією гріха. Тому Святе Письмо закликає нас відкинути всякий тягар і гріх, що так легко обмотує нас. Наше життя ‒ це наче напружений біг, який через різні перешкоди має дійти до небесної мети. У цьому бігу ми повинні пильно вдивлятися в Ісуса! Він, як у другому вірші продовжує Святе Письмо, є «засновником і завершителем віри», бо Він веде нашу віру вузькою дорогою хреста від початку аж до мети, якою є вічний вінець у небесному блаженстві. При цьому потрібно усвідомлювати, що навколо нас є велика хмара свідків – ангелів.

«Гріх ‒ у тому, що не вірують у Мене,

справедливість ‒ що йду до Отця Мого і ви Мене вже не побачите,

суд ‒ що князь цього світу вже засуджений.»

«Гріх ‒ у тому, що не вірують у Мене, справедливість ‒ що йду до Отця Мого і ви Мене вже не побачите, суд ‒ що князь цього світу вже засуджений»

Ісус промовляє ці слова на Тайній вечері, тобто за день до Своєї смерті, і говорить: «Кажу вам правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, пришлю Його до вас. І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості і в засуді» (Ів. 16,7-8).

Ісус нагадує нам, що Святий Дух покаже світу, тобто людям цього світу, у чому полягає гріх, справедливість і суд. Люди цього світу стверджують, що не мають ніякого гріха, що нікого не вбили, нічого не вкрали і начебто не зобов’язані чинити покаяння. Але це великий обман. Люди цього світу, яких затемнює дух брехні, тобто яких тримає в темряві князь цього світу, нездатні прийняти у своє життя навіть звичайну справедливість. Чому? Тому що вона пов’язана зі совістю і з повагою до прав іншої людини.

«Виключать вас із синагог. А й година настане,

коли кожен, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.

Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не пізнали.»

«Виключать вас із синагог. А й година настане, коли кожен, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не пізнали»

Ця цитата починається словами Ісуса: «Сказав Я вам те, щоб ви не зневірились». Ісус провіщає апостолам, а також багатьом християнам протягом усієї історії, що ті, які Йому вірні, будуть переслідувані та виключені зі синагог, тобто з офіційної християнської спільноти. Сьогодні бачимо, що Христову Церкву окупують такі церковні лідери, як лжепапа Бергольйо та інші лжеєпископи, яких не хочемо називати. Вони – наче ті виноградарі, про яких Ісус говорить у притчі в Євангелії. Вони захопили Божий виноградник та зневажили Христових слуг, і навіть самого Божого Сина вбили в душах людей. Замість Сина Божого, якому належить виноградник – Церква, вони поставили демона Пачамаму. Бог допускає це, але церковні злочинці не уникнуть Божого суду і справедливої кари. Ці окупанти та їхні співпрацівники в цю годину темряви формують таку суспільну думку, що той, хто вбиває справжніх Христових учнів, насправді навіть вважатиме, що цим служить Богові.

«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини,

який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене.»