«Не судіть, щоб вас не судили;

бо яким судом судите, таким і вас будуть судити,

і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.»

«Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

Людській природі притаманно засуджувати та критикувати інших. Це саме по собі не є поганим, бо якби суд був правильним, то може принести користь. Але проблема в тому, що ми не бачимо ситуацію іншої людини комплексно, а бачимо лише певну деталь. Щоб суд був корисним, ми повинні дивитися на ближнього так, як на нього дивиться Бог, а цього ми, звичайно, в повній мірі не здатні зробити. Але можемо, коли засуджуємо щось негативне, принаймні усвідомити, що те саме робили або робимо і ми. Якщо б хтось голосно докорив нам за нашу хибу, ми багатьма способами будемо доводити, що хоча й зробили певне зло, але хотіли добра, і навіть зробили при цьому певне добро, якого інша людина не бачить або не хоче бачити. Якщо ми вміємо самі себе так майстерно захищати, то мали б використати цю мірку, коли хочемо критикувати інших. Правильний суд – це той, що ґрунтується на любові до ближнього.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем;

завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Господь Ісус встановлює нам засади і щодо буденних справ нашого повсякденного життя. Це звичайні турботи, клопоти про майбутнє, про їжу, про фінанси, про здоров’я, про себе і свою сім’ю, турботи, пов’язані з домом чи квартирою, тощо. Ісус дає просту вказівку, що ми не повинні турбуватися завтрашнім днем, бо кожен день має досить своїх турбот. Отож ми повинні зосередитися на тому, щоб згідно з Божою волею прожити даний нам день. Ісус каже: «Доволі дневі його лиха». В іншому місці Він каже, що ми повинні чувати, бо не знаємо, коли прийде смерть. Вона позбавить нас усіх турбот. У Святому Письмі сказано, що ми повинні використовувати час. Турботи позбавляють нас спокою. Якщо людина завалена багатьма турботами, їй необхідно сформулювати шкалу цінностей і розрізнити, що в даній ситуації треба зробити найперше, а те, що не є таким актуальним або навіть непотрібним, відкласти. Ми часто ставимо усі турботи на один рівень, а потім нервуємось, бо робимо те, що непотрібне, а те, що буквально горить, відкладаємо, і потім з цього виникає напруження.

«Шукайте найперше Царство Боже і його справедливість,

а все інше вам додасться.»

«Шукайте найперше Царство Боже і його справедливість, а все інше вам додасться»

Знову надходить Різдвяний час. Господь Ісус прийшов у цей світ. Він народився у бідному Вифлеємі. Про Його прихід 2000 років тому згадуємо саме під час Різдвяних свят. Найперше ми маємо шукати Боже Царство. Де є Ісус, там є і Боже Царство. Поставмо собі важливе запитання: де є Ісус у час перед Різдвяними святами? Чи я шукаю Його насамперед у молитві? Чи змагаюся за єдність з Ним? Чи слухаю Його тихий голос у Божому слові чи в різних ситуаціях дня, які я переживаю? Де тут є Ісус? Те, що впродовж дня виділяємо час для зустрічі з Ним – практично чотири рази: о 9:00, о 12:00, о 15:00 і о 18:00, – це вже вимагає від нас певного самозречення з любові до Ісуса. Вже те, що думаємо про дотримання цього зобов’язання і посеред дня шукаємо момент, коли можемо стишитися і внутрішньо з Ним з’єднатися, є саме тим пошуком Божого Царства, до якого закликає нас Господь.

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить,

а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує.

Не можете служити Богові і мамоні.»

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете служити Богові і мамоні»

У цьому уривку Ісус двічі наголошує на слові «не можете». Відразу на початку Ісус каже, що не можемо служити двом панам, а вкінці каже: «Не можете служити Богу і мамоні».

Ісус використав слово «мамона». Це слово семітського походження, яке не зустрічається в Старому Завіті, але використовується в єврейських та арамейських тлумаченнях Старого Завіту. Очевидно, воно має єврейський корінь, який означає те, чому людина довіряє, у що вірить, на що покладається. У згаданих тлумаченнях «мамона» означає, з одного боку, багатство, цінне майно, щось матеріальне, а з іншого – прибуток, особливо отриманий нечесним шляхом на шкоду ближнього. Неправедна мамона є технічним терміном для означення такого прибутку.

«Світло тіла – око.

Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.»

«Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле»

Якщо людина має хворе око чи втрачає зір, то страждає від цього. Якщо втратить зір повністю, то перебуває в цілковитій темряві і не бачить нічого з матеріальних речей.

І у виразі обличчя, а особливо в погляді, відбивається внутрішня гармонія чи, навпаки, дисгармонія людини. Насуплене лице, злий погляд, заздрісне чи пожадливе око вказують на гріх і дисгармонію чи духовне рабство, яким людина поневолена.

В даний час за допомогою т. зв. сучасних психологій навіть найбільший злочинець може натренувати штучні усмішки, люб’язні погляди, але насправді це неприродне і неправдиве. Однак рано чи пізно це відмаскується.

«Збирайте собі скарби на небі, де ні міль,

ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають.

Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.»

«Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце».

Господь Ісус закликає нас, щоб ми складали собі скарби на небі – там, де вже є вічність. Ми живемо в часі, а тут є злодії, які крадуть нам найцінніше – наш час, який нам був даний Богом, щоб у ньому ми здобули спасіння. Якщо його втратимо, втратимо щасливу вічність. Людина на все має час, але не має часу на свою душу і на Бога.

Боже слово каже: «Ось стою біля твоїх дверей і стукаю. Хто відкриє Мені, до того увійду». Але більшість християн відповідають Ісусові: «Почекай, тепер на Тебе не маю часу. Тепер мушу щось вирішувати по мобільному, тепер мушу в Інтернеті прочитати цікаві новини, тепер потребую подивитися фільм, пограти ігри на комп’ютері, поспілкуватися в соціальних мережах – це забирає мені найбільше часу». І людина не усвідомлює, як минає час.

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить,

і де підкопують злодії та викрадають.»

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії та викрадають»

Наша природа, зіпсована первородним гріхом, не думає про скарби на небі, де нам їх не нівечить хробацтво і не крадуть злодії, але тяжіє до матеріалізму. Вона бачить у ньому забезпечення майбутнього, а навіть має замилування у житейській гордині та погорджує іншими, які не мають майна. У притчі про багача, який хотів зруйнувати свої клуні та побудувати більші, Ісус каже: «Безумний, ще сьогодні заберуть твою душу, а що буде з тим, що ти накопичив?». Звичайно, такі люди не рахуються ні зі смертю, ні з кінцем. Тоді в час важкої хвороби, а особливо в годину смерті, вони переживуть великий шок. Якщо й збережуть християнську віру, але серцем будуть прив’язані до майна, то в годину смерті їм буде важко позбутися демона мамони. Ісус ясно каже: «Не можете служити Богові й мамоні».