«Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм,

бо в цьому Закон і Пророки.»

«Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили,

те ви чиніть їм, бо в цьому Закон і Пророки»

Цим словом ми нагадуємо собі дуже важливе правило для нашого особистого життя, для стосунків з нашими найближчими та з іншими людьми. Зазвичай ми маємо вимоги до інших, що вони повинні робити, або смуток над тим (чи навіть докори), що вони не роблять те, що ми собі уявляли. Або ще й ходимо насуплені, бо вони не додумаються, що нам би хотілося. Це погляд «старої людини». Саме з цього нездорового мислення ми маємо зробити висновки і, навпаки, навчитися справжньої самокритики. Мусимо рахуватися з тим, що так само нездорово думає й інша людина. Адже якби ми мислили вертикально, тобто шукали насамперед Божого Царства, спасіння своєї душі та на молитвах комунікували з Богом, то ми змагалися б насамперед за Боже Царство в собі і ставили його на перше місце над тимчасовими та минущими цінностями, такими як людська слава, визнання, надмірне багатство, марнославство тощо.

Дорогий брате і сестро у Христі!

Бог чекає на твій послух віри, щоб визволити Америку, Україну та Європу від гір демонів. Демонічні сили сьогодні керують мисленням людей, які потоптали Божі закони, заглушили свою совість і служать духу брехні та смерті. Проти сатани і його демонів недостатньо армії з найсучаснішою зброєю – їх може перемогти лише Бог Своєю всемогутністю. І саме тут вирішальною є біблійна віра, яка єднає нас зі святим Божим іменем Ісус – Єгошуа. Наш Спаситель обіцяв: «Якщо скажете цій горі (конкретній горі демонів): Піднімися і кинься в море, – і не будете сумніватися у своєму серці, але будете вірити, то станеться те, що кажете» (Мр. 11,23).

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v2duqee-144201254.html  
   https://www.bitchute.com/video/23clNMXKecDb/     

1 частина

• Акт покаяння

Якщо б ми сказали, що не маємо гріха, то самі себе обманюємо і правди в нас нема. Наші гріхи походять з родовища зла в нас, з первородного гріха. Тому кожен з нас тепер визнає: «Я егоїст, який не шукає Божу волю, а свою. Я гедоніст, який вишукує приємність навіть ціною гріха. Я осуджувач: осуджую інших, але своєї провини не бачу і не хочу признати».

Помилуй нас, Всемогутній Боже, прости нам гріхи наші і веди нас до життя вічного. Амінь.

Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй.

Ісус помер за мене і за мої гріхи. Духом дивлюся на Христовий хрест, на Його п’ять ран, і п’ять разів взиваю Ісусове ім’я по-арамейськи: «Є-го-шу-а-а-а».

«Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете,

стукайте і відчинять вам.»

«Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете,

стукайте і відчинять вам.»

У багатьох місцях Святе Письмо закликає нас, щоб ми просили. Прохання пов’язане з обіцянкою. Усвідоммо собі основне правило: якщо просимо про те, що не узгоджується з Божою волею і що було би нам на шкоду, Бог цього не дасть, бо нас любить. Але якщо ми з вірою просимо про добру річ, Бог обіцяє, що вислухає нас. Тут також наголошено на витривалості. Вона має бути пов’язана з нашим шуканням і буквально з нашим стуканням. Шукання – це болісний процес. Людина потребує щось необхідне, шукає це і відчуває при цьому певний біль, смуток. Але коли це знайде, дуже радіє. Ісус каже, що маємо найперше шукати Боже Царство і що все інше нам додасться.

«Не давайте священне собакам,

ані не кидайте перел ваших перед свиньми,

щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.»

«Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли»

Це Ісусове слово закликає нас до мудрості. Ми повинні бути щирі, але також обережні. Є люди, які ненавидять правду, не хочуть її навіть чути, і будуть її перекручувати та обертати проти тих, які її від щирого серця сказали. Тому необхідно рахуватися з цією реальністю. Якщо хочемо засвідчити про Господа Ісуса з метою, щоб люди відвернулися від своїх гріховних шляхів, то ми повинні спочатку молитися, кому маємо засвідчити і кому можемо відкритися. Це актуально особливо сьогодні, коли деякі люди відкрилися нечистим духам. Бажання йти до них і закликати їх до покаяння без обережності може закінчитися дуже погано. Нечистий дух може обернутися проти того, хто хотів необережно допомогти такій людині. Сам собі зашкодить, а іншому, який затвердів у злі чи грісі, не поможе.

«Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду,

і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.»

«Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку».

Цьому твердженню передують Ісусові слова: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: „Дай, хай вийму скалку в тебе з ока”, а он же колода в твоїм оці?» (вірші 3-4). Цим словом про колоду та скалку в оці Господь Ісус вказує на духовну сліпоту, тобто на гордість людини, яка концентрується на своє его і має хибне бачення реальності. Причина в тому, що людина не ходить через віру в Божому світлі, яке дає пізнання, що в нашому нутрі є темрява, генетичний код – спадщина від прабатьків, тобто первородний гріх, родовище зла в нас, яке називається его. Як людина має витягти цю духовну колоду, тобто позбутися фальшивого погляду на себе і ближнього? Це вийняття колоди вимагає живої віри в Бога і водночас готовності робити кроки до правди, тобто кроки самокритики.

«Не судіть, щоб вас не судили;

бо яким судом судите, таким і вас будуть судити,

і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.»

«Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

Людській природі притаманно засуджувати та критикувати інших. Це саме по собі не є поганим, бо якби суд був правильним, то може принести користь. Але проблема в тому, що ми не бачимо ситуацію іншої людини комплексно, а бачимо лише певну деталь. Щоб суд був корисним, ми повинні дивитися на ближнього так, як на нього дивиться Бог, а цього ми, звичайно, в повній мірі не здатні зробити. Але можемо, коли засуджуємо щось негативне, принаймні усвідомити, що те саме робили або робимо і ми. Якщо б хтось голосно докорив нам за нашу хибу, ми багатьма способами будемо доводити, що хоча й зробили певне зло, але хотіли добра, і навіть зробили при цьому певне добро, якого інша людина не бачить або не хоче бачити. Якщо ми вміємо самі себе так майстерно захищати, то мали б використати цю мірку, коли хочемо критикувати інших. Правильний суд – це той, що ґрунтується на любові до ближнього.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем;

завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Господь Ісус встановлює нам засади і щодо буденних справ нашого повсякденного життя. Це звичайні турботи, клопоти про майбутнє, про їжу, про фінанси, про здоров’я, про себе і свою сім’ю, турботи, пов’язані з домом чи квартирою, тощо. Ісус дає просту вказівку, що ми не повинні турбуватися завтрашнім днем, бо кожен день має досить своїх турбот. Отож ми повинні зосередитися на тому, щоб згідно з Божою волею прожити даний нам день. Ісус каже: «Доволі дневі його лиха». В іншому місці Він каже, що ми повинні чувати, бо не знаємо, коли прийде смерть. Вона позбавить нас усіх турбот. У Святому Письмі сказано, що ми повинні використовувати час. Турботи позбавляють нас спокою. Якщо людина завалена багатьма турботами, їй необхідно сформулювати шкалу цінностей і розрізнити, що в даній ситуації треба зробити найперше, а те, що не є таким актуальним або навіть непотрібним, відкласти. Ми часто ставимо усі турботи на один рівень, а потім нервуємось, бо робимо те, що непотрібне, а те, що буквально горить, відкладаємо, і потім з цього виникає напруження.