«Не кожний, хто промовляє до Мене „Господи, Господи!”,

увійде в Царство Небесне, а лише той,

хто чинить волю Отця Мого, що на небі.»

«Не кожний, хто промовляє до Мене „Господи, Господи!”,

увійде в Царство Небесне, а лише той,

хто чинить волю Отця Мого, що на небі»

Після цих слів Ісус далі продовжує в Євангелії: «Багато Мені того дня скажуть: „Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили?”. І тоді Я їм заявлю: „Я вас не знав ніколи! Відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня”».

Тут Ісус вказує на неправдивого учня і каже, що такі учні, навіть якщо й уміють промовляти релігійні фрази і навіть прикриваються Його Ім’ям, але роблять протилежне, не будуть спасенні. І навіть якщо б вони пророкували та ще й до того виганяли демонів і творили силу чудес, це не допоможе їм спастися.

«Всяке дерево, що не родить доброго плоду,

рубають і в вогонь кидають.»

«Всяке дерево, що не родить доброго плоду,

рубають і в вогонь кидають.»

Тут Ісус говорить не про фізичне дерево, а про людину та її погані вчинки. Він говорить це на закінчення слів про лжепророків, які приходять в овечій шкурі, але всередині є хижими вовками. Далі Ісус каже: «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми», і додає: «Хіба збирають виноград з тернини або з будяків смокви?». І продовжує: «Кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – погані плоди. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих». Ми у своїй природі, порушеній первородним гріхом, по суті, неспроможні приносити плоди, які тривають вічно. Корінь первородного гріха – це насіння диявола, це гординя самообожнення і бунт проти Бога: чи то груба явна гординя і зарозумілість, чи тонка духовна гординя різних фарисеїв, яка є ще гіршою. Все це походить з отруєного кореня, тому Ісус каже: «Зречись себе», тобто родовища зла в собі. Так, ми були прищеплені до нового дерева у святому Хрещенні, ми отримали Боже життя, але питання в тому, чи ми створимо умови для цього Божого життя, щоб могти приносити плоди, гідні покаяння.

«Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі,

а всередині – хижі вовки.»

«Стережіться лжепророків,

що приходять до вас в овечій одежі,

а всередині – хижі вовки»

Ця пересторога Христа також є дуже актуальною. Сьогодні багато пастирів Церкви вже не є слугами Христа, а слугами антихриста. Звичайно, явно вони так не виступають. Вони мають дійсно овечу шкіру і використовують психологічні методи маніпуляції людьми. Говорять про любов, співчуття, слухання, розпізнавання, приймання, супровід, вітання, а насправді все це пастка, і за всім цим є зуби хижих вовків, які роздирають наївні і часто щирі обманені душі. Ці пастирі говорять лише про любов, але уникають справжньої любові – Христового хреста.

«Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога,

що веде на погибель, і багато нею ходять.»

«Входьте вузькими дверима,

бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель,

і багато нею ходять» 

Ця Ісусова порада дуже важлива. Вона стосується кожного з нас. Коли прислухаємось до цієї важливої поради, це принесе плоди, якими є вічне життя і вічне щастя в Небесному Царстві. Але ці вузькі двері тісні, і, на жаль, багато людей не знають їх, не хочуть їх шукати, а якщо їм на них вкажуть, то ігнорують їх на свою дочасну і вічну шкоду. А Ісус, навпаки, застерігає від просторих дверей і розлогої дороги, що веде до вічної загибелі. Це трагедія і болюча реальність, що є багато тих, які обрали цю широку життєву дорогу, яка закінчується погибеллю. Та широка дорога не приносить в цьому житті справжнього щастя і миру, але неспокій серця і невпевненість. Тоді в годину смерті приходить відчай і слідує вічна погибель. Це не перебільшення чи лише якесь залякування, це серйозна пересторога нашого Спасителя, щоб ми ішли вузькою дорогою, про яку Він сказав: «Я – Дорога, Правда і Життя». «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною».

«Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм,

бо в цьому Закон і Пророки.»

«Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили,

те ви чиніть їм, бо в цьому Закон і Пророки»

Цим словом ми нагадуємо собі дуже важливе правило для нашого особистого життя, для стосунків з нашими найближчими та з іншими людьми. Зазвичай ми маємо вимоги до інших, що вони повинні робити, або смуток над тим (чи навіть докори), що вони не роблять те, що ми собі уявляли. Або ще й ходимо насуплені, бо вони не додумаються, що нам би хотілося. Це погляд «старої людини». Саме з цього нездорового мислення ми маємо зробити висновки і, навпаки, навчитися справжньої самокритики. Мусимо рахуватися з тим, що так само нездорово думає й інша людина. Адже якби ми мислили вертикально, тобто шукали насамперед Божого Царства, спасіння своєї душі та на молитвах комунікували з Богом, то ми змагалися б насамперед за Боже Царство в собі і ставили його на перше місце над тимчасовими та минущими цінностями, такими як людська слава, визнання, надмірне багатство, марнославство тощо.

Дорогий брате і сестро у Христі!

Бог чекає на твій послух віри, щоб визволити Америку, Україну та Європу від гір демонів. Демонічні сили сьогодні керують мисленням людей, які потоптали Божі закони, заглушили свою совість і служать духу брехні та смерті. Проти сатани і його демонів недостатньо армії з найсучаснішою зброєю – їх може перемогти лише Бог Своєю всемогутністю. І саме тут вирішальною є біблійна віра, яка єднає нас зі святим Божим іменем Ісус – Єгошуа. Наш Спаситель обіцяв: «Якщо скажете цій горі (конкретній горі демонів): Піднімися і кинься в море, – і не будете сумніватися у своєму серці, але будете вірити, то станеться те, що кажете» (Мр. 11,23).

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v2duqee-144201254.html  
   https://www.bitchute.com/video/23clNMXKecDb/     

1 частина

• Акт покаяння

Якщо б ми сказали, що не маємо гріха, то самі себе обманюємо і правди в нас нема. Наші гріхи походять з родовища зла в нас, з первородного гріха. Тому кожен з нас тепер визнає: «Я егоїст, який не шукає Божу волю, а свою. Я гедоніст, який вишукує приємність навіть ціною гріха. Я осуджувач: осуджую інших, але своєї провини не бачу і не хочу признати».

Помилуй нас, Всемогутній Боже, прости нам гріхи наші і веди нас до життя вічного. Амінь.

Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй.

Ісус помер за мене і за мої гріхи. Духом дивлюся на Христовий хрест, на Його п’ять ран, і п’ять разів взиваю Ісусове ім’я по-арамейськи: «Є-го-шу-а-а-а».

«Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете,

стукайте і відчинять вам.»

«Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете,

стукайте і відчинять вам.»

У багатьох місцях Святе Письмо закликає нас, щоб ми просили. Прохання пов’язане з обіцянкою. Усвідоммо собі основне правило: якщо просимо про те, що не узгоджується з Божою волею і що було би нам на шкоду, Бог цього не дасть, бо нас любить. Але якщо ми з вірою просимо про добру річ, Бог обіцяє, що вислухає нас. Тут також наголошено на витривалості. Вона має бути пов’язана з нашим шуканням і буквально з нашим стуканням. Шукання – це болісний процес. Людина потребує щось необхідне, шукає це і відчуває при цьому певний біль, смуток. Але коли це знайде, дуже радіє. Ісус каже, що маємо найперше шукати Боже Царство і що все інше нам додасться.