Роздуми над Словом Життя Мт. 6,33
«Шукайте найперше Царство Боже і його справедливість, а все інше вам додасться»
Знову надходить Різдвяний час. Господь Ісус прийшов у цей світ. Він народився у бідному Вифлеємі. Про Його прихід 2000 років тому згадуємо саме під час Різдвяних свят. Найперше ми маємо шукати Боже Царство. Де є Ісус, там є і Боже Царство. Поставмо собі важливе запитання: де є Ісус у час перед Різдвяними святами? Чи я шукаю Його насамперед у молитві? Чи змагаюся за єдність з Ним? Чи слухаю Його тихий голос у Божому слові чи в різних ситуаціях дня, які я переживаю? Де тут є Ісус? Те, що впродовж дня виділяємо час для зустрічі з Ним – практично чотири рази: о 9:00, о 12:00, о 15:00 і о 18:00, – це вже вимагає від нас певного самозречення з любові до Ісуса. Вже те, що думаємо про дотримання цього зобов’язання і посеред дня шукаємо момент, коли можемо стишитися і внутрішньо з Ним з’єднатися, є саме тим пошуком Божого Царства, до якого закликає нас Господь. При роботі, наприклад, за комп’ютером, можна залишити його ввімкненим, а якщо поруч є інші люди, які байдужі до Божого Царства, то можна цих 5 хвилин і перед екраном задуматися та, навіть сидячи за своїм робочим столом, помолитися, тобто принести Богу жертву часу. Не мусимо в робочих умовах дотримуватися зупинок точно до секунди, щоб почати молитися о 9:00, 12:00 і т.д. Це ідеально, і добре це робити, якщо є така можливість. Дехто наставляє собі на телефоні дзвінок саме у цих інтервалах часу, отож навіть якщо працюють з іншими, то можуть начебто підняти телефон та послухати важливу розмову, або, якщо знаходяться в офісі, можуть вийти з мобільним в коридор і насправді помолитися зупинку. Якщо хтось їде у своїй машині, то коли наближається молитовна зупинка, вже рахується з цим, і, якщо можливо, може зупинитися у відповідному місці, стишитися і помолитися зупинку. Мусульмани нас в цьому присоромлюють. Наприклад у Франції, коли вони їдуть по трасі і настає час їхньої молитви, вони зупиняються, витягують килимок і роблять поклони. Інші водії сигналять, хочуть їхати, але вони на це зовсім не реагують – усіх змусять чекати і від свого не відступлять. Цього ми не рекомендуємо, а тільки вказуємо, наскільки пильно впродовж дня вони дотримуються часу і як цим гордяться. Один мусульманський лікар, як свідчить католицька медсестра, у визначений час припиняє роботу, йде в куток, розстеляє килимок і молиться. Він не соромиться перед пацієнтом і йому не є незручно, що той мусить чекати, поки він помолиться.
Саме в цей Різдвяний час ми особливо мали б відновити нашу ревність у дотримуванні Святої години, бо деколи ми спізнюємося не тільки на 5 хвилин, але навіть на більше, і це, на жаль, стає правилом. Тому треба знову відновити здорові принципи і не красти у Бога цей час, який Йому належить. Тоді і Бог знайде час для нас.
Якщо не будемо виділяти час для Бога в молитві, то слова «шукайте найперше Царство Боже» будуть для нас абсолютно чужими. Але якщо шукатимемо його в молитві, то шукатимемо його і у своїй діяльності та праці. Тоді також будемо просити Бога про благословення, а коли прийде терпіння, то будемо дякувати за нього як за дар, завдяки якому можемо відпокутувати чистилище. Хоча гріхи нам були прощені, але рани на душі залишилися і не були оздоровлені, а також погані звички не зникли. З нашого боку не було дано справедливого надолуження. Тоді ми зрозуміємо благальні слова св. Августина: «Господи, ріж і посилай на мене терпіння тут, на землі, лише позбав мене мук у вічності», тобто і в чистилищі.
Прикладом ревного пошуку Божого Царства є для нас святі. Тому так корисно читати їхні життєписи. Вони є для нашого підбадьорення, а можливо і через їхній приклад Бог промовить до нас, як маємо освячувати своє життя і як бути справжніми місіонерами у своїй сім’ї та в своєму оточенні. Ісус каже: «Хто шукає, той знаходить; хто стукає, тому відкриють». Якщо ми не шукаємо і не зацікавлені в цьому, то навряд чи знайдемо той найцінніший скарб, яким є Царство Боже і яким є сам Ісус. Тому тепер, в Різдвяний час, часто собі повторюймо: «Де є Ісус? Де Ісус був у цій та іншій ситуації, в цій годині, у цьому дні, що минув?». Ми маємо бути з Ним. Він з нами є, але ми з Ним не є, бо наші серця там, де є наш скарб. А те, що ми не є з Ним, свідчить про те, що ми зовсім не цінуємо цього скарбу і не дбаємо про Нього. Тому злодії крадуть Його в нас через те, що ми часто вчиняємо різні гріхи. Це тому, що ми внутрішньо не з’єднані з Ісусом, з нашим найдорожчим Скарбом.
Деякі ревні християни віддають Богові десятину часу, тобто 2,5 години на день. Вони на своєму досвіді переживають правдивість Божого слова про те, що хто шукає найперше Царство Боже, то все інше, необхідне для життя і спасіння, їм додасться.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Мт. 6,33
