«Вони не знають, вони не розуміють, у темряві блукають;

хитаються усі основи землі.»

«Вони не знають, вони не розуміють, у темряві блукають;

хитаються усі основи землі»

Цей вислів Псалма дуже актуальний для сьогодення. Він стосується передусім тих, які мають політичну і церковну владу, але певною мірою це стосується кожного з нас.

Що ми повинні робити, щоб знати, розуміти і не ходити у темряві, а у світлі? Мусимо у своєму житті серйозно рахуватися з Ісусом, бо Він є Світло світу. У Ньому є повнота мудрості і знання. Якщо ми дозволяємо впливати на себе лише т.зв. мудрості мейнстріму та смартфонів, то ми абсолютно нічого не знаємо про суттєві речі, якими є спасіння душі, і не розуміємо, що нам для цього робити і як перемогти брехню та обман. Тоді у цій сліпоті хитаються усі основи землі.

«Кожний, хто слухає ці Мої слова й не виконує їх,

подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску.»

«Кожний, хто слухає ці Мої слова й не виконує їх,

подібний до необачного чоловіка,

який збудував свій дім на піску».

Ісус до цього додає: «І полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика». Це пересторога Ісуса. Тут сказано коротко: дім повалився і руїна його була велика. Чому впав цей дім людського життя? Він був побудований на піску своїх мрій, своїх планів, своїх вимог… Він не був побудований на скелі, якою є Христос і Його євангелійні вимоги. Але недостатньо лише їх чути, треба їх реалізувати.

Ісус нагадав нам про цю потребу реалізації Божого слова, коли жінка з натовпу вигукнула: «Блаженне лоно, що Тебе носило». Він сказав: «Блаженні ті, які слухають Боже слово і виконують його» (Лк. 11,27).

«Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх,

подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі.»

«Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх,

подібний до розумного чоловіка,

який збудував свій дім на скелі»

Далі Ісус продовжує: «Полила злива, розлились потоки, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі» (вірш 25). Наприкінці Нагірної проповіді Ісус розповідає цю притчу про двох будівничих. Один будував на скелі, а другий на піску. Про того, який будував на скелі, сказано, що він не тільки чув Боже слово, але і реалізував його у своєму житті. Тому, коли прийшло життєве випробування, представлене в притчі у образі вітру, шторму і морських хвиль, дім вистояв, бо стояв на скелі.

«Не кожний, хто промовляє до Мене „Господи, Господи!”,

увійде в Царство Небесне, а лише той,

хто чинить волю Отця Мого, що на небі.»

«Не кожний, хто промовляє до Мене „Господи, Господи!”,

увійде в Царство Небесне, а лише той,

хто чинить волю Отця Мого, що на небі»

Після цих слів Ісус далі продовжує в Євангелії: «Багато Мені того дня скажуть: „Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили?”. І тоді Я їм заявлю: „Я вас не знав ніколи! Відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня”».

Тут Ісус вказує на неправдивого учня і каже, що такі учні, навіть якщо й уміють промовляти релігійні фрази і навіть прикриваються Його Ім’ям, але роблять протилежне, не будуть спасенні. І навіть якщо б вони пророкували та ще й до того виганяли демонів і творили силу чудес, це не допоможе їм спастися.

«Всяке дерево, що не родить доброго плоду,

рубають і в вогонь кидають.»

«Всяке дерево, що не родить доброго плоду,

рубають і в вогонь кидають.»

Тут Ісус говорить не про фізичне дерево, а про людину та її погані вчинки. Він говорить це на закінчення слів про лжепророків, які приходять в овечій шкурі, але всередині є хижими вовками. Далі Ісус каже: «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми», і додає: «Хіба збирають виноград з тернини або з будяків смокви?». І продовжує: «Кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – погані плоди. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих». Ми у своїй природі, порушеній первородним гріхом, по суті, неспроможні приносити плоди, які тривають вічно. Корінь первородного гріха – це насіння диявола, це гординя самообожнення і бунт проти Бога: чи то груба явна гординя і зарозумілість, чи тонка духовна гординя різних фарисеїв, яка є ще гіршою. Все це походить з отруєного кореня, тому Ісус каже: «Зречись себе», тобто родовища зла в собі. Так, ми були прищеплені до нового дерева у святому Хрещенні, ми отримали Боже життя, але питання в тому, чи ми створимо умови для цього Божого життя, щоб могти приносити плоди, гідні покаяння.

«Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі,

а всередині – хижі вовки.»

«Стережіться лжепророків,

що приходять до вас в овечій одежі,

а всередині – хижі вовки»

Ця пересторога Христа також є дуже актуальною. Сьогодні багато пастирів Церкви вже не є слугами Христа, а слугами антихриста. Звичайно, явно вони так не виступають. Вони мають дійсно овечу шкіру і використовують психологічні методи маніпуляції людьми. Говорять про любов, співчуття, слухання, розпізнавання, приймання, супровід, вітання, а насправді все це пастка, і за всім цим є зуби хижих вовків, які роздирають наївні і часто щирі обманені душі. Ці пастирі говорять лише про любов, але уникають справжньої любові – Христового хреста.

«Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога,

що веде на погибель, і багато нею ходять.»

«Входьте вузькими дверима,

бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель,

і багато нею ходять» 

Ця Ісусова порада дуже важлива. Вона стосується кожного з нас. Коли прислухаємось до цієї важливої поради, це принесе плоди, якими є вічне життя і вічне щастя в Небесному Царстві. Але ці вузькі двері тісні, і, на жаль, багато людей не знають їх, не хочуть їх шукати, а якщо їм на них вкажуть, то ігнорують їх на свою дочасну і вічну шкоду. А Ісус, навпаки, застерігає від просторих дверей і розлогої дороги, що веде до вічної загибелі. Це трагедія і болюча реальність, що є багато тих, які обрали цю широку життєву дорогу, яка закінчується погибеллю. Та широка дорога не приносить в цьому житті справжнього щастя і миру, але неспокій серця і невпевненість. Тоді в годину смерті приходить відчай і слідує вічна погибель. Це не перебільшення чи лише якесь залякування, це серйозна пересторога нашого Спасителя, щоб ми ішли вузькою дорогою, про яку Він сказав: «Я – Дорога, Правда і Життя». «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною».