«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить,

Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом»

Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.
Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом

У Святому Письмі ці слова стосуються причащання Тіла і Крові Господа, але мають і свій глибокий зміст назагал. Не лише тоді, коли приступаємо до Господнього столу, ми повинні мати справжню самокритику, але й протягом дня маємо правдиво ставати до Божого світла і називати свій гріх гріхом: лінивство – лінивством, заздрість – заздрістю, образливість – образливістю. Основа відношення до Бога – це правдивість, а правдивість пов’язана з покорою і відвагою признати власний гріх, те, що я дозволив себе обманути, що не був чуйний.

«Господь Бог відкрив мені вухо, і я не спротивився, назад не відступив»

«Господь Бог відкрив мені вухо, і я не спротивився,

назад не відступив»

У 50 главі пророка Ісаї цьому вислову передують такі слова: «Так говорить Господь: «Чому, коли Я прийшов, не було нікого? І коли Я кликав, ніхто не обзивався? Хіба Моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в Мене сили, щоб визволяти?». І далі Бог нагадує нам про Свою всемогутність: «Таж Я висушую Моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги. Я одягаю небеса в пітьму, немов мішком їх покриваю».

Після цих слів сказано про Божого слугу, який терпить зневаги та удари, але залишається вірним, бо знає, що біля нього є Господь: «Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку Він будить, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав». Кожен, хто прийняв Христа, повинен прагнути бути Його учнем. Ісус сказав: «Ідіть по всьому світу і здобувайте Мені учнів». Учень – це не тільки той, хто слухає Боже слово, але передусім той, хто реалізує його, і навіть за Боже слово та за Христа переносить терпіння.

«Народ, що в пітьмі ходить, узрів світло велике; над тими,

що живуть у смертній тіні, світло засяяло»

«Народ, що в пітьмі ходить, узрів світло велике;

над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло»

У 9 главі пророк Ісая говорить про темряву і світло, а в 5 вірші пише: «Бо хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього». Цими словами він вказує на народження Спасителя, про якого сказано, що «Його влада пошириться і безконечний мир спочине на престолі Давида і в його царстві, … щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки». Він говорить про царство, яке пов’язане з безконечним миром, а ознака вічності підкреслюється також тим, що віднині і повіки Він захищатиме людей правом і справедливістю.

Останній вірш попередньої глави, тобто вірш перед тим, який ми будемо повторювати як Слово життя, каже: «І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив Він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, поганську Галилею».

«Петро їм відповів: „Покайтесь, і нехай кожний з вас

охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,

і ви приймете дар Святого Духа”»

«Петро їм відповів: „Покайтесь, і нехай кожний з вас

охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення

ваших гріхів, і ви приймете дар Святого Духа”»

Ці слова сказав апостол Петро в день П’ятидесятниці, коли в Єрусалимі було багато прочан. Коли на Сіоні, де на апостолів зійшов Святий Дух, здійнявся великий шум, туди зібралися натовпи прочан, щоб дізнатися, що сталося. Тоді виступив апостол Петро і засвідчив їм про те, що сталося, а також вказав на зв’язок з пророцтвами у Святому Письмі. Він процитував пророка Йоіла: «Я виллю Свого Духа на рабів і рабинь Моїх». Тоді він говорив про Ісуса, що Він є справжній Месія, Відкупитель. У силі Святого Духа він свідчив про Його воскресіння та дав особисте свідчення про зустрічі з Христом, які відбувалися впродовж 40-ка днів після Його воскресіння. Петро промовив до них пророче слово і сказав, що вони, тобто їхні релігійні провідники, убили Спасителя. У цей момент Дух Божий просвітив паломників, вони були зворушені проповіддю і щиро запитували, що їм робити.

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі»

Ісус дав цю обіцянку Своїм апостолам у день Свого вознесіння. На десятий день після цього в Єрусалимі, на горі Сіон, апостоли отримали Святого Духа. Тут також Ісус ввечері перед Своєю смертю разом з апостолами святкував останню вечерю, а потім з’явився їм тут після Свого воскресіння.

Коли апостоли ходили з Ісусом, то були свідками багатьох чудес. Вони бачили воскресіння юнака з Наїну, дочки Яіра, також і Лазаря, який лежав у гробі вже чотири дні. Але хоча вони мали добру волю, в момент випробування не вистояли. Юда став зрадником і закінчив трагічно. Петро тричі відрікся Ісуса, але потім щиро каявся. Інші апостоли, крім Івана, розбіглися, а під хрестом стояв тільки він разом з Матір’ю Ісуса. Коли Христос воскрес, то поки не з’явився апостолам, вони не могли в це повірити, хоча Він кілька разів нагадував їм, що повинен постраждати і на третій день воскресне.

«Блажен, хто читає, і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько.»

«Блажен, хто читає,

і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько»

Ці слова взяті з книги Одкровення. Апостолу Івану на горі Патмос було показано майбутнє Церкви у різних образах. Деякі з них стосуються саме нашого часу, але багато були і залишаються закритими. Тільки Святий Дух може поступово відкривати таємниці, які містяться в книзі Одкровення.

Але для нас важливим є поучення: «…блаженні, які слухають і додержують написане».

Книга Одкровення по суті закликає нас бути вірними нашому Господу і Спасителю аж до смерті. З цієї книги також черпали силу багато мучеників. Тут написано про переслідування Церкви, про переслідування тих, які вірні Ісусу і Його слову.

«І приступив до нього прокажений, вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

«І приступив до нього прокажений,

вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

Прокажений підійшов до Ісуса. Проказа – це хвороба, при якій поступово відгнивають окремі частини тіла, поки нарешті не прийде смерть. За часів Ісуса проказа була невиліковною хворобою. Проказа є заразна, тому прокажені були відокремлені від спільноти інших людей, жили в безлюдних місцях, а коли хтось наближався, мусіли кричати: «Прокажений!» або дзвонити в дзвоник, щоб люди віддалилися від них і не заразилися.

Святий Даміан де Востер, який жив у 19 столітті, добровільно відправився на острів Молокай, де жили прокажені. Він служив їм і дбав про спасіння їхніх душ. Накінець він сам заразився і став добровільною жертвою за їхнє спасіння.