ПОПРОСИЛИ ПРО МОЛИТВУ

Мій син мав сильний гайморит. В нього постійно закладало ніс… Він робив різні процедури, але нічого не допомагало. Лікарі сказали, що операції не минути. Але ми ще звернулися до нашого духовного провідника. Він нас вислухав і вручив синові вервицю в руки та й сказав, що буде сам молитися і син хай також молиться. Не знаю, скільки того син намолився, але ми разом з сім’єю молилися, просили про молитву сестер і йому стало значно краще. Син вже не скаржиться, йому майже все пройшло, мабуть операції не буде.

ХОЧУ ЗАСВІДЧИТИ

Маю велике бажання засвідчити, хоч це для мене болюча тема, однак хочу, щоб це було на користь іншим. В 8 класі я ходила на баскетбол. Одна особа мені сказала, що я груба. Це мене так зранило (звісно, за цим була гордість), що я після того стояла в дзеркалі і ворог так підсував, що я себе уявляла жахливо повною.

З того часу я почала худати. Для цього використовувала найрізноманітніші методи. Я дотримувалася різних дієт, через що потрапила у страшне рабство, залежність.

ПЕРЕПРОШУВАЛИ ОДИН ОДНОГО

Мій тато пив і то пив сильно. Мама завжди сварилася з ним, гнівалася на нього, обзивала його, нарікала на свою долю. А одного вечора все змінилося. Мама сиділа на кухні і в одну мить, ніби їй луска з очей впала. Вона почала перепрошувати тата, що вона винна, що він п’є, бо вона все на нього кричала, нарікала і зі свого боку також багато в чому була неправа. Татові спочатку, ніби мову відняло, а потім він почав перепрошувати маму, що це він у всьому винний

ПОЧИНАТИ ВІД СЕБЕ

У мене є молодша сестра, яка не завжди прислухається до порад. Вона має свій світ, свій стиль, свої цінності і свою духовність. В дечому ми займаємо діаметрально протилежну позицію, що часто нас розводить, як полюси, далеко один від одного. Я маю лише одну сестру і наші відносини мене часто непокоїли, тому я багато молився за це. Сестра мала приїхати до мене в гості і я подумав: «Краще говорити про те, що маємо спільне, та ж сестра не погана людина.

НІ ЇСТИ, НІ СПАТИ

Моя сестра з сім’єю тепер живе закордоном. В Італії в них народилася донечка. Я неодноразово намагався застерегти їх, щоб поверталися на Україну, але поки що вони не бачать небезпеки і продовжують там працювати. Мені  залишилося тільки молитися за них. І от як Господь вислуховує  молитву.

Щоб тато і мама могли працювати, донечку віддавали в дитячий садочок. Однак там племінниця не хотіла ні їсти, ні спати. Виховательки звернулися до батьків, щоб забрали її з садочка, бо вони не можуть з нею нічого зробити.

ДИВНІ ШЛЯХИ ГОСПОДНІ

Я пізнала Господа, віддала Йому своє життя і мала велике бажання, щоб навернулися і мої рідні. Але якось не було видно ніяких змін, навпаки: сестра жила в перелюбі, мама мала своє, а нещодавно виявилося, що мій племінник – похресник замішаний до справи з наркотиками. Його посадили, приписуючи збут наркотиків, хоч він відмовлявся. Йому грозило ув’язнення від 5 до 10 років. Особисто я за нього дуже багато молилася, а особливо перед Великоднем, 50 днів, щоб він пішов до сповіді.

5 РАЗІВ

Мене запросили в одну сім’ю доглядати за старенькою бабцею. Ми скоро знайшли з нею спільну мову, разом молилися, я їй читала духовну літературу. Навіть був момент, коли її серце щиро відкрилося і ми разом просили Ісуса, щоб увійшов в її життя, тобто, вона прийняла Ісуса за свого Господа. Потім ми говорили про Пречисту Діву Марію і бабця також прийняла Богородицю за свою матір.

ПРАВИЛЬНЕ УПОВАННЯ

Приблизно в 50 років Господь дав мені себе пізнати глибше. Я відвідала реколекції і моє життя тепер сповнене прагненням молитися, вірити Богові, служити Йому чим можу. Найбільше ранить моє серце, коли бачу, що найрідніші ще не навернулися, ще напів ідуть за Ісусом. Хтось би можливо сказав: «Та що ти хочеш від них? Вони і так в тебе побожні».

ПОЧАЛИ ДЯКУВАТИ

Ми з сином пішли в ліс збирати суниці. Нам траплялося мало і невеличких ягід. Син мені сказав: «Що ви, мамо, збираєте такі дрібненькі?» Я йому відповіла: «Добре, що і такі є. Давай будемо Богові дякувати». І ми почали співати пісню «Ісусе, дякую». Не пройшло багато часу, як з лісу виїхав чоловік і каже: «Що ви тут збираєте? Ідіть туди, там море ягід!»

Навернення у в’язниці – «Андре, маємо зустріч!»

(ІІІ частина)

Вночі з 11 на 12 червня 1960р. я заснув, як завжди, з поглядом на ґрати. Мав глибокий сон. Тієї ночі мною хтось так сильно потряс, аж поки я не пробудився. Я вискочив з ліжка, щоб вбити того, хто мною тряс, але нікого не було. Однак глибоко в своєму нутрі, ніби в тунелі, я почув ці слова: «Зараз друга година, Андре, маємо зустріч!»

Навернення у в’язниці – «Андре, маємо зустріч!»

(ІІ частина)

Декілька місяців після того, мені не вдалася «справа» в Реннес. Мого друга застрілили. Після своєї втечі, я зорганізував у Південній Америці мережу продажу наркотиків. Мене тричі садили, я тричі втікав і мене видали Франції. Якщо б порахувати усі мої вироки, то я мав би відсидіти 120 років. Вкінці, мене засудили на 15 років ув’язнення. У в’язниці з найновітнішим охоронним обладнанням, начальник, вітаючи мене, сказав: «Тут або будеш слухатися, або здохнеш!» Моя відповідь на його привітання була коротка – я перевернув його канцелярію догори ногами....

Навернення у в’язниці – «Андре, маємо зустріч!»

(І частина)

Мене звати Андре Левет. Я народився в атеїстичній сім’ї і ніколи не чув про Бога… В 13 років я втік з дому і спав на вулиці або у викинутих вагонах. Тоді я вперше попав у в’язницю. В 15 років мене знову посадили – за озброєний напад. Пізніше, як шеф банди, я спеціалізувався на розбійницьких нападах.

Одного дня я був у м. Лавал, щоб дещо «полагодити». І коли йшов по  місті, побачив на другій стороні вулиці священика в чорній реверенді. Я підійшов до нього

ДАЛЕКО ВІД БОГА

Одного дня мене почала атакувати думка, що я далеко від Бога. Та це не було те спасенне усвідомлення, що я гріхами віддалився від Бога, що потребую через покаяння вернутися. Це просто був обман ворога, який вів до смутку. І так на мене насіло, що ще більше відводило від Бога. Я поміж роботу намагався відганяти цю похмуру думку, але вона мені надокучала, що я почав втрачати надію.

ГОСПОДЬ ПРОСЛАВИВСЯ

Мій хресний тато хворий на рак кишок. Йому зробили три операції і він перебував у критичному стані. І скільки ми перед тим не намагалися говорити йому про Бога, все було намарно. Особливу роль в цьому відігравала моя тітка. Вона належить до таких людей, що як скаже, то вже не знаєш, що далі говорити. І ще проблема була в тому, що вона вдавалася до різних ворожок, щоб «врятувати» чоловіка. Тітка могла навіть відправити з порогу рідних, які прийшли відвідати її чоловіка, бо їй було ніби соромно, що хресний в такому поганому стані.