«ІСУСЕ!!!»

Хочу засвідчити про те як Ісус врятував мені життя і як справді важливим є те чого вчать нас на реколекціях. А саме, що треба робити у найскрутніших ситуаціях нашого життя, – з глибини серця взивати святе ім’я Ісус.

Одного разу я пізно сама поверталася з навчання додому (приблизно 20хвилин іти пішки). Тому, що це було зимою, надворі було вже темно. Провулок, яким я повинна була перейти був безлюдним  і ще й не освітлювався, але інакшої дороги не було. Я ішла і молилася.

ЕКЗАМЕН НА ВІДМІННО

Мене чекав випускний екзамен у музичному училищі. З двох музичних творів, які я повинна була виконати, у першому я постійно збивалася на одному і тому самому місці. І скільки я не тренувалася, нічого не виходило – весь час там збивалася. Бачачи, що нічого з тим не вдію, я почала щиро молитися до Матінки Божої, щоб мені якимось чудом допомогла добре здати цей екзамен, бо від цього залежала і моя стипендія.

ПРИМИРИЛИСЯ

Коли я був на роботі за кордоном, якраз перед від’їздом додому, в останній день ми з товаришем  по роботі посварилися. Він прийшов на роботу дуже п’яний і з ним не можливо було не лише працювати, але й говорити. Окрім того він не давав працювати і мені, весь час викрикував і надокучав. Це мене дуже дратувало, хоч я розумів, що винен алкоголь. Однак, я не витримав і в гніві погрозив йому, що якщо не перестане, то з ним буде дуже зле. Це його досить налякало і він відійшов.

ПРО РОЗБІЙНИКА

На уроці ми розглядали тему: «Останні речі людини». Говорили про необхідність бути завжди готовим стати перед Божим судом. А також говорили, що потрібно вчитися відразу каятися за свої гріхи, не чекати до сповіді, чи аж до смерті. Діти повинні були подумати і відповісти на питання: «Як так сталося, що розбійник, який був розп’ятий разом з Ісусом, за одне лиш речення потрапив у рай?» В наступну ж секунду один за одним діти почали піднімати руки.

ПОКУПКА НЕ ВДАЛАСЯ

Ми з подругою живемо на одній квартирі і нам потрібно було зробити трохи більше покупок. Цілу дорогу ми молилися, щоб і ця покупка була на Божу славу, щоб Ісус був з нами і ми не втратили Духа Божого, відволікаючись на різні марності. Декілька людей нам радило зайти в новий супермаркет, бо там все дешевше.

Від самого початку нам не подобалася атмосфера, чи швидше сказати, дух, який там «витав». В магазин потрібно було спускатися ескалатором, все виглядало на найвищому рівні. Людина вже якось звикла, що на кожному продукті є штрих-код, але щоб коло кожної ціни був QR-код (переклад з англ.-швидка відповідь), це нам нагадувало структуру Нью-Ейж.

НОСИЛИ СПИРТНЕ

Померла моя родичка. Я і інші поприїжджали на похорон здалека, від ранку нічого не їли, тому найрідніші запросили нас на обід в кафе. Я перепитала чи буде алкоголь на столі. Тітки відповіли, що ні, бо це лише обід, щоб щось теплого перекусити і їхати додому. Тільки ми стали до столу, я перехрестилася, дивлюся, починають носити на стіл спиртне. Тоді я сказала: «Де є алкоголь, там нема Бога і там зневажають Його Заповіді. Я за цей стіл сідати не буду», − і вийшла.

ХІБА В ГОРНЯТКО

Якось до нас в гості прийшли знайомі, і чоловік, хоч сам не п’є, хотів зі слушності пригостити, почастувати гостей. Але був змушений вибачатися: «Налив би вам, але знаєте, у нас нема ні  склянок, ні фужерів, бо в нас – сухий закон! Хіба наллю  в горнятко?..»

ВІРА МАРІЧКИ

На перерві 10-річна Марічка ділилася з подругою своїми враженнями, бо сьогодні 19 грудня і всі дітки знають, що це за день. Подруга з недовірою запитала, що Марічці приніс святий Миколай. Дівчинка перерахувала. А на це почула дивну реакцію: «Марічко, не будь смішна, нема ніякого Миколая. Він колись був, а тепер нема. Це все батьки роблять.

ПОЧАЛА З П’ЯТНИЦІ

Помирала моя тітка: була лежача, почастішали болі, деколи втрачала свідомість. Я запропонувала їй помолитися семиденницю – це спеціальна молитва у важливій потребі, а також засвідчила, що мені Діва Марія дуже помогла в багатьох проблемах, поможе і їй. Коли я прийшла до неї на наступний день, вона сказала, що хоч семиденниця мала би починатися з понеділка, але вона вже почала, з п’ятниці – відразу, як тільки я принесла.

ЩЕ ОДНЕ «ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ!»

Моя мама, як і багато інших українців, була змушена шукати працю закордоном. Ми часто спілкувалися з нею по скайпу, бо вона у той час найбільше потребувала підбадьорення. Роботи не було і мама не знала, чи ще лишатися і чекати, чи  повертатися на Україну. Мама плакала і я не знала, що їй сказати, що порадити, як підтримати. В мене була така звичка, що перед тим, як з кимось розмовляти, завжди тричі призивати Ісусове ім’я, щоб Ісус був між нами.

НОСИВ МОЛОКО

Одні люди купляли у нас молоко. Я кожного вечора приносив їм молоко. Господиня сказала мені, що з 20:00 до 21:00 ніхто не зможе у мене взяти молоко, бо вони цілою сім’єю моляться. Хай би я краще приносив, або до 20:00, або вже після 21:00. Мені не вірилося, що вони кожного дня будуть молитися, тому я раз  прийшов о 20:10, але вони співали, молились.

ПРИЙНЯВ ЛІК

Мій брат Орест почав жалітися на болі в оці. Йому зробили дослідження (коштувало це приблизно 6 тисяч гривень) і виявилося, що він має пухлину за оком. З такою інформацією поїхав в інститут Філатова в Одесу. Там знову сказали зробити знімки, бо попередні їх не задовольняли. І повідомили, що потрібно робити операцію. Однак гарантії ніхто не давав, швидше, навпаки, що і після операції може осліпнути. Я, бачачи таке скрутне становище брата, порадив йому звернутися до Бога, піти висповідатись.

ХОТІЛА МОЛИТИСЬ

Я мала можливість відвідати в будний день місце прощі, що посвячене Пречистій Діві Марії. Було безлюдно і мені тоді дуже добре молилося. Я подивилась на годинник і роздумувала, що скоро треба буде закінчувати молитву, щоб встигнути добігти з гори, на якій побудована церква, в село на автобусну зупинку.  Автобус піднімався і на гору, але я не знала розкладу, тому треба було завчасу виходити, щоб не запізнитися. А на вулиці вирувала справжня буря: сильно гриміло і блискало, лило дощем.

ГОСПОДЬ НАВЧИВ

У дитинстві, я ходив в музичну школу на фортепіано, але закінчив тільки три класи. Не хотів у ній більше навчатися. Просив батьків, щоб мене виписали зі школи.

У старшому віці я часто жалів, що не закінчив музичну школу, особливо тоді, коли бачив як інші грають на музичних інструментах. Після навернення я був захоплений як  інші, граючи на гітарі, прославляли Бога. У мене з’явилось бажання навчитися грати на гітарі, щоб також прославляти Бога. Я купив гітару.