ДАЛЕКО ВІД БОГА

Одного дня мене почала атакувати думка, що я далеко від Бога. Та це не було те спасенне усвідомлення, що я гріхами віддалився від Бога, що потребую через покаяння вернутися. Це просто був обман ворога, який вів до смутку. І так на мене насіло, що ще більше відводило від Бога. Я поміж роботу намагався відганяти цю похмуру думку, але вона мені надокучала, що я почав втрачати надію. Звичайно, я заклопотався працею і  не мав можливості молитися як завжди, бо йшло  будівництво, але навіть покаяння не міняло ситуацію. Не знаючи, що вже з собою робити, я попросив Бога дати мені своє слово на підбадьорення. Я коротко помолився і відкрив Святе Письмо, а там було: «І як він був іще далеко, побачив його батько його й змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його» (Лк.14,20). В мене аж мороз по шкірі пішов, я мало не заплакав від радості.

(Андрій, 30 р.)