Навернення у в’язниці – «Андре, маємо зустріч!»
(ІІ частина)
Декілька місяців після того, мені не вдалася «справа» в Реннес. Мого друга застрілили. Після своєї втечі, я зорганізував у Південній Америці мережу продажу наркотиків. Мене тричі садили, я тричі втікав і мене видали Франції. Якщо б порахувати усі мої вироки, то я мав би відсидіти 120 років. Вкінці, мене засудили на 15 років ув’язнення. У в’язниці з найновітнішим охоронним обладнанням, начальник, вітаючи мене, сказав: «Тут або будеш слухатися, або здохнеш!» Моя відповідь на його привітання була коротка – я перевернув його канцелярію догори ногами.
На цьому місці я провів багато довгих років. Лише одна людина мене не покинула – це мій добрий парох. Він не втрачав надії. Раз на місяць від нього приходив лист. В ньому він не писав багато про Бога, тільки речення або два: «Андре, Бог тебе любить!» Одного разу я жалівся йому: «Ходжу по колу у своїй камері. Нічого не бачу, тільки чотири стіни». На це він мені відповів: «Посилаю тобі велику Книгу. Можеш її читати під час ув’язнення, але і тоді, коли тебе випустять». І прийшла книга – 4 великих томи Євангелії. «Ага, цим мені священик пропхав у камеру свого Бога», – подумав я собі. Щоб зробити отцю радість, я відкрив ту книгу за 10 років 9 разів…
Одного дня я знову згадав про книгу. Коли я марно чекав на зброю чи пилку, які допомогли б мені втекти, в цій безнадійній ситуації залишився мені один лише Ісус. І так я Його спокушував: «Якщо Ти дійсно існуєш, якщо дійсно робиш все те, що написано в цій книзі, то прийди мене відвідати. Пропоную Тобі зустріч: прийди сьогодні о другій вночі, будемо мати тишу і зможемо подискутувати. І якщо Ти такий сильний, то хочу від Тебе одного: відчини ці ґрати і я втечу». Ісус, Якого я хотів зробити співучасником моєї втечі, відповів мені і я з Ним втік, хоч далі залишився між своїми чотирма стінами. А сталося це ось так.
(далі буде)
