ДИВНІ ШЛЯХИ ГОСПОДНІ
Я пізнала Господа, віддала Йому своє життя і мала велике бажання, щоб навернулися і мої рідні. Але якось не було видно ніяких змін, навпаки: сестра жила в перелюбі, мама мала своє, а нещодавно виявилося, що мій племінник – похресник замішаний до справи з наркотиками. Його посадили, приписуючи збут наркотиків, хоч він відмовлявся. Йому грозило ув’язнення від 5 до 10 років. Особисто я за нього дуже багато молилася, а особливо перед Великоднем, 50 днів, щоб він пішов до сповіді. Однак, цього не сталося. Він казав, що не мав часу. Я далі продовжувала молитися, бо це мій похресник, я маю за нього відповідальність. Звичайно, всі ми винні, бо і з батькового боку і з маминого рідні грішили, а він – тільки результат наших гріхів, тому я перепрошувала Бога за всіх нас. І яке велике Боже милосердя! Господь не робить, як ми собі уявляємо, але зовсім іншим способом веде наших рідних до покаяння.
Похресник сидів у в’язниці до вияснення справи і йому не можна було нічого приносити, а Біблію, виявляється, можна. Коли він був на свободі, в світі (його цікавили наркотики, дівчата, алкоголь і таке інше), він був залежним і ув’язненим. А тепер, у в’язниці, коли не було телевізора, комп’ютера, інтернету, в нього не було вибору і він, як сам казав, щоб не збожеволіти, почав читати Святе Письмо. Боже, який Ти милосердний!
За похресника молилася і спільнота. Три молитовних сторожі було за нього. Господь так дає, що вже відбулося три суди і апеляція, а судді не мають конкретних доказів, щоб його посадити. До цього причетна і міліція, яка хоче його посадити. Хотіли би, але не мають за що. Тепер він перебуває на підписці про невиїзд. І коли я помолилася дев’ятницю до Святого Духа, то похресник на свято Зіслання Святого Духа все ж таки пішов до сповіді.
Бог мене вислуховує. Я бачу зміни: його мама (моя сестра) тепер шукає покаянний псалом, заглядає в Біблію. Моя мама стоїть на колінах на молитві… Я переконана, що молитви були не намарно. Бог дає нам дітей і проблеми для покаяння, з любові до нас. Я не уявляла, як Бог зробить, щоб і той, і той навернувся, а Він діє своїм способом. Завжди той суд якось відтягують. Навіть, якби похресника посадили, і де би він не був, я далі буду молитися за його навернення і спасіння. Бог вже дав такі ласки, що ціла родина стоїть на колінах. Бачу, що мусить бути таке різке, можливо болюче, втручання, щоб нас зігнути. Мені не йдеться про те, щоб похресник був на волі і далі весело стрибав з наркотиками, комп’ютером… Мені головне, щоб він спасся.
За цей час боротьби і я більше укріпилася, утвердилася в Ісусі, бо і моя віра була поставлена на пробу: як я вірю, як я довіряю Богові. І маю з усієї цієї боротьби радість, бо це справа спасіння душ.
(п. Люба)
