«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі»

Ісус дав цю обіцянку Своїм апостолам у день Свого вознесіння. На десятий день після цього в Єрусалимі, на горі Сіон, апостоли отримали Святого Духа. Тут також Ісус ввечері перед Своєю смертю разом з апостолами святкував останню вечерю, а потім з’явився їм тут після Свого воскресіння.

Коли апостоли ходили з Ісусом, то були свідками багатьох чудес. Вони бачили воскресіння юнака з Наїну, дочки Яіра, також і Лазаря, який лежав у гробі вже чотири дні. Але хоча вони мали добру волю, в момент випробування не вистояли. Юда став зрадником і закінчив трагічно. Петро тричі відрікся Ісуса, але потім щиро каявся. Інші апостоли, крім Івана, розбіглися, а під хрестом стояв тільки він разом з Матір’ю Ісуса. Коли Христос воскрес, то поки не з’явився апостолам, вони не могли в це повірити, хоча Він кілька разів нагадував їм, що повинен постраждати і на третій день воскресне.

«Блажен, хто читає,

і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько»

Ці слова взяті з книги Одкровення. Апостолу Івану на горі Патмос було показано майбутнє Церкви у різних образах. Деякі з них стосуються саме нашого часу, але багато були і залишаються закритими. Тільки Святий Дух може поступово відкривати таємниці, які містяться в книзі Одкровення.

Але для нас важливим є поучення: «…блаженні, які слухають і додержують написане».

Книга Одкровення по суті закликає нас бути вірними нашому Господу і Спасителю аж до смерті. З цієї книги також черпали силу багато мучеників. Тут написано про переслідування Церкви, про переслідування тих, які вірні Ісусу і Його слову.

«І приступив до нього прокажений,

вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

Прокажений підійшов до Ісуса. Проказа – це хвороба, при якій поступово відгнивають окремі частини тіла, поки нарешті не прийде смерть. За часів Ісуса проказа була невиліковною хворобою. Проказа є заразна, тому прокажені були відокремлені від спільноти інших людей, жили в безлюдних місцях, а коли хтось наближався, мусіли кричати: «Прокажений!» або дзвонити в дзвоник, щоб люди віддалилися від них і не заразилися.

Святий Даміан де Востер, який жив у 19 столітті, добровільно відправився на острів Молокай, де жили прокажені. Він служив їм і дбав про спасіння їхніх душ. Накінець він сам заразився і став добровільною жертвою за їхнє спасіння.

«І побачив я душі обезголовлених за свідчення Ісуса

і за слово Боже, тих, які не поклонилися звірові

і образові його, та не прийняли клейма на чоло своє

і на руку свою.»

Апостол Іван описує своє видіння про те, як був зв’язаний сатана і як зацарював Христос. Він також бачив тих, які були обезголовлені за свідчення Ісуса і за слово Боже. Це були герої віри, святі мученики. Причиною їхньої мученицької смерті було те, що вони не поклонилися перед звіром і його образом. Ця цитата актуальна і для теперішнього часу, в якому ми живемо, коли зло досягає свого апогею. Досить звернути увагу на різноманітні антизакони, які множаться майже щодня, а також на намагання перетворити людей у якихось чіпованих біороботів з метою т.зв. редукції людства, пов’язаної з гендерною ідеологією, викраданням дітей, переоперовуванням статі, пропагандою окультизму, аморальності та різних залежностей.

«Витягни мене з болота,

щоб я не загрузнув. Коли б то я визволився від тих,

що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Цей досвід, який стосується кожного щирого християнина, пережив цар Давид. Якщо ми хочемо наслідувати нашого Господа Ісуса Христа і не потонути в багні морального зіпсуття, яке з усіх боків діє на людину, потребуємо Божої допомоги. Кожен особисто повинен звертатися до нашого Господа Ісуса Христа, щоб Він визволив нас з цього багна, яке атакує через людей, мас-медіа, рекламу і смартфони. Існує загроза, що людина в цьому втопиться. Крім того, є ті, які ненавидять нас за те, що ми залишаємося вірними Христу. Не тільки псалмоcпівець, але й кожен праведний християнин взиває: «Коли б то я визволився від тих, що мене ненавидять, і від глибоких вод зла, яке також є у моїй душі та називається первородний гріх, родовище зла в нас або „стара людина”. А це родовище зла має програму Божого ворога, диявола, який ненавидить мене і прагне затягнути не тільки у фізичні глибокі води, але й у пекельні».

«Обтруси з себе порох,

устань та сідай, Єрусалиме! Розв’яжи пута з шиї своєї,

бранко, дочко Сіону!»

Перед цим словом, яке ми будемо переживати наступні 2 тижні, є такий вірш: «Збудися, збудися, вдягнися в твою силу, о Сіоне! Одягнись у твої пишні шати, Єрусалиме, святе місто! Бо до тебе не ввійде більше ні необрізаний, ані нечистий». Тоді слідує наше слово життя, яке ми будемо повторювати: «Обтруси з себе порох, устань та сідай, Єрусалиме! Розв’яжи пута з шиї своєї, бранко, дочко Сіону!».

Після нього слідують вірші: «Так говорить Господь: „Ви продані були нізащо і будете викуплені не за гроші”…  Тому Мій народ пізнає Моє Ім’я, він зрозуміє того дня, що це Я сказав: „Ось Я!”».

«Я, і лиш Я, вас утішу.

Чому боїшся смертної людини, сина чоловіка,

що, як трава, минається?»

В попередньому 11-му вірші сказано: «І визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон (до правовірної Церкви) з веселим кличем, і радість вічна буде в них над головами; веселощі й радощі їх спіткають, а смуток і зітхання зникнуть». А далі слідує цей 12-й вірш: «Я, і лиш Я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається?». А наступний 13-й вірш напоумляє: «Чому забуваєш Господа, Творця твого, який розпростер небо, заснував землю, і тремтиш увесь час, щоденно перед люттю гнобителя, що готовий звести тебе зі світу? Де ж вона, та яра злоба гнобителя?».

Що нам має нагадати це Боже слово, сказане через пророка Ісаю, яке ми хочемо повторювати кілька разів на день впродовж двох тижнів? Бог і тобі каже, що є твоїм Утішителем.

«„Не бійся, Якове, мій черв’ячку, слабосилий Ізраїлю!

Я тобі допомагаю” –  це слово Господнє,

Святого Ізраїлевого, твого Відкупителя».

Порівняно з всемогутнім Богом, який створив мільярди зірок, до яких нам довелося б летіти зі швидкістю світла навіть мільйони років, наша земля схожа на порошинку, а людина справді менша за черв’ячка. Господь піклується не лише про справжніх черв’ячків, а й про тих людських, яких Він не лише створив, але й Сам став задля них людиною. Ісус здобув для нас нове, божественне життя, яке не підвладне смерті чи стражданням, але триває вічно в безконечному щасті та славі. Син Божий викупив нас з рабства темряви та гріха, а з нашого боку єдиною умовою спасіння є прийняти Ісуса вірою та залишатися Йому вірними на цій життєвій дорозі.

«Серце чисте створи в мені, Боже,

і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця Твого,

і Духа Твого Святого не відійми від мене». 

Ці два вірші є частиною покаянного Псалма, який молився цар Давид після свого падіння. Псалом починається словами: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого, і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій є завжди передо мною».

У цій покаянній молитві, яка, безперечно, супроводжувалася і рясними слізьми, цар Давид просив про чисте серце та обнову духа. Але ця молитва також виражає глибоке таїнство про створення нового серця. Згодом Бог пообіцяв через пророка Єзекиїла: «Я дам вам нове серце і… нового духа».

«Він знищить на цій горі заслону,

що запинає всі народи, і покривало,

що вкриває всі народи».

Що є тією заслоною? Що є тим покривалом, яке якимось чином огортає чи покриває всі народи без різниці? Тією духовною заслоною є первородний гріх, тобто родовище зла в нас, яке в Святому Письмі названо «старою людиною». Плодами цієї згубної заслони є всі злочини, вбивства та звірства, які людство вчинило і ще вчинить. Усе це виходить з цієї заслони духовної темряви, пов’язаної з брехнею і злом, яка затемнює наш розум і засліплює нашу волю. Задля цієї заслони, щоб визволити нас від неї, Бог став людиною. Але досі залишається великим таїнством  свобода людини. Багато людей настільки полюбили брехню і зло, що не хочуть, аби ця заслона була знята з їхніх душ, щоб їхній розум пізнав правду і щоб їхня совість викрила їх у злих вчинках. Ісус сказав: «Світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву, бо злі були їхні вчинки». В цій реальності ми можемо переконуватися щодня: як на прикладі світових подій,  так і в особистому житті. Велику роль тут відіграє «мале стадо» – цим біблійним терміном називається Божий «залишок Ізраїлю». Ісус каже: «Не бійся, маленьке стадо, бо Отцеві вашому вподобалося дати вам Царство» (Лк.12.32).

«І покарає Господь того дня високе військо вгорі

та царів земних на землі.»

Це твердження пророка Ісаї актуальне або буде актуальним у найближчі дні. Що таке високе військо вгорі? Апостол Павло пояснює, що наша боротьба ведеться не проти тіла і крові, а проти сил темряви (kosmokratores), які здійснюють свою владу у піднебесних просторах (Еф. 6,10-12), а це і є т.зв. високе військо вгорі. Через таку владу над світом ці вищезгадані сили прагнуть самознищення Землі через людей, які їм служать, тобто через своїх медіумів. Хто такі земні царі – це ми знаємо. Сьогодні на зміну їм прийшли т.зв. демократичні системи та різні ідеології, такі як комунізм, фашизм тощо. За такими ідеологіями також стоїть дух, який через певні структури впливає на мислення та дії людей. Господь обіцяє, що «того дня» покарає темні сили. Немає сумніву, що «той день» остаточно прийде на Страшному суді, але він може настати ще до Божого суду. Так, як був покараний фашизм, хоч і ціною великих жертв, так і всякий інший «-ізм», що виступає проти Бога, рано чи пізно буде покараний і знищений.

«Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі,

буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі,

буде розв’язане на небі»

Ця обіцянка діє на кількох рівнях. Вона стосується церковних керівників, які, згідно з вченням Церкви, можуть конкретизувати деякі вимоги Євангелія і зв’язувати нашу совість церковним приписом, наприклад, визначать, що їсти в п’ятницю м’ясо є гріхом. Також можуть розв’язати і сказати, що людина може замінити піст у п’ятницю, наприклад, молитвою чи покаянним вчинком. Це сфера, яка стосується тих, які відповідають перед Богом за Церкву на даній території.

Звичайно, сьогодні церковним авторитетом можна грубо зловживати проти самої суті, і це вже відбувається. Але в цьому випадку на даних представників Церкви, відповідно до їхніх провин, лягають найважчі покарання, аж до виключення з Церкви. Це стосується тих, які сьогодні просовують содомію та інші подібні аморальності, зловживаючи для цього єпископським чи папським авторитетом.

«Вони не знають, вони не розуміють, у темряві блукають;

хитаються усі основи землі»

Цей вислів Псалма дуже актуальний для сьогодення. Він стосується передусім тих, які мають політичну і церковну владу, але певною мірою це стосується кожного з нас.

Що ми повинні робити, щоб знати, розуміти і не ходити у темряві, а у світлі? Мусимо у своєму житті серйозно рахуватися з Ісусом, бо Він є Світло світу. У Ньому є повнота мудрості і знання. Якщо ми дозволяємо впливати на себе лише т.зв. мудрості мейнстріму та смартфонів, то ми абсолютно нічого не знаємо про суттєві речі, якими є спасіння душі, і не розуміємо, що нам для цього робити і як перемогти брехню та обман. Тоді у цій сліпоті хитаються усі основи землі.

«Кожний, хто слухає ці Мої слова й не виконує їх,

подібний до необачного чоловіка,

який збудував свій дім на піску».

Ісус до цього додає: «І полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика». Це пересторога Ісуса. Тут сказано коротко: дім повалився і руїна його була велика. Чому впав цей дім людського життя? Він був побудований на піску своїх мрій, своїх планів, своїх вимог… Він не був побудований на скелі, якою є Христос і Його євангелійні вимоги. Але недостатньо лише їх чути, треба їх реалізувати.

Ісус нагадав нам про цю потребу реалізації Божого слова, коли жінка з натовпу вигукнула: «Блаженне лоно, що Тебе носило». Він сказав: «Блаженні ті, які слухають Боже слово і виконують його» (Лк. 11,27).