BВП: Антимісія Бергольйо в Канаді
28.07. 2022
Поганство не поклоняється істинному Богові, але демонам і дияволу. Боже слово каже: «Те, що погани жертвують, жертвують бісам, не Богові» (1 Кор. 10,20). Поганство пов’язане із запереченням Бога Творця і з відкиданням Божих законів та заповідей.
Поганські культи, які вшановують духовні сили зла, обожнюють тварин, наприклад в індуїзмі корова є священною.
Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v1gw8g7-antymisiia-kanadi.html https://cos.tv/videos/play/38436951429780480
https://www.bitchute.com/video/D46ueWf8Xan5/
Інвазія неопоганства розпочалася в часи II Ватиканського Собору. На християнських територіях почалася популяризація йоги як начебто невинної гімнастики. Але насправді йога є частиною поганського індуїзму. Індуїзм сповідує блудне вчення про реінкарнацію, яке суперечить основним правдам християнства. Зокрема:
1) Реінкарнація заперечує Бога Творця, від Якого все походить.
2) Реінкарнація заперечує також Бога Спасителя і прощення гріхів, яке є в Ісусі Христі. Натомість вона пропагує фальшиві практики самоспасіння.
3) Реінкарнація заперечує реальність вічного раю та пекла. Цим відкриває людині двері до егоїстичної аморальності, а фактично до самознищення.
4) Реінкарнація заперечує існування безсмертної душі в людині.
ІІ Ватиканський Собор не застерігав від поширення атеїстичного модернізму, ані від ідолопоклонницького поганства. Атеїстичний модернізм з історично-критичним методом створив вакуум для прийняття фальшивої поганської духовності. До поганства належать індуїзм, буддизм, анімізм Амазонії та інші поганські культи, які вшановують демонів. Декларацією «Nostra aetate» Собор запрограмував дорогу відступництва до поганства. Він окреслив напрямок т.зв. пошани до поганських культів, а тим самим фактично заблокував або усунув справжню місію. Замість неї Собор відкрив двері для антимісії поганства на християнських територіях. Це не є невинна річ, це духовний злочин!
Соборні та післясоборні папи – як своїм мовчанням, так і своєю діяльністю та жестами – пропихали духа поганства, пов’язаного із поклонінням демонам. Іван XXIII, Павло VI та Іван Павло ІІ мали надзвичайно велику відповідальність. Потрібно знати, що їхнім обов’язком було розпізнати єресі Собору і відкинути Собор як єретичний. Вони робили прямо протилежне. Це злочин проти Бога і проти Містичного Тіла Христового – Церкви. Якщо вони і в годину смерті відмовилися чинити правдиве покаяння, то тепер перебувають у пеклі! Це вчення Церкви про тих, які відмовляються каятися навіть у годину смерті та помирають у єресі чи у важкому грісі. Канонізувати цих апостатів, як це зробив архиєретик Бергольйо ‒ це насмішка над Христовим Євангелієм. Але в пеклі є і буде також багато єпископів та священиків, які з’єдналися з єресями Собору і навіть у годину смерті відкинули або відкинуть спасительне покаяння.
У післясоборний період не було видано жодного папського документа, який би запобіг поширенню поганства всередині християнства! Навпаки, в усіх теологічних навчальних закладах до нескінченності мантрували: «Secundum Vaticanum… Nostra aetate…». Сучасні єпископи та священики, які пройшли післясоборною формацією, мали б покірно зізнатися перед собою, що були отруєні цим духом єресей. Тому вони мусять правдиво каятися і відділитися від цього єретичного вчення та єретичного духа, якщо хочуть бути спасенними. Хто має духа післясоборної теології, той нездатний відрізнити духа поганства від Духа Христового. Така людина нездатна відрізнити навіть правди, які ведуть до спасіння, від брехні, яка веде до погибелі.
Іван Павло II 1986 року в Асижі прискорив процес єретичного оязичнення, розпочатий II Ватиканським Собором. Він скликав поганських лідерів і молився в єдності з ними. При тому він знав, що погани моляться до демонів і до диявола, а не до Бога. Цим він дав велике згіршення і злочинний прецедент. Він створив фальшиву суспільну думку, нібито поганські культи, які вшановують демонів, та християнство є рівноцінними дорогами до спасіння. Але тільки Ісус, Син Божий, помер за наші гріхи на хресті. Тому завжди є і буде дійсним: «Ні в кому іншому нема спасіння» (Ді. 4,12). На жаль, сьогодні вже неможна сказати це вголос ні з проповідальниці, ні серед активних мирян, бо ми, мовляв, образили б т.зв. інші релігії. А це суперечило б духові II Ватиканського Собору. Ця єретична суспільна думка, начебто поганство є рівноцінною дорогою до спасіння, вже глибоко вкоренилася у більшості християн. Тепер Бергольйо вже офіційно її легалізує. У Канаді він проводить антимісію, пропагуючи поганські ритуали, які прикликають демонів, наприклад обкурювання або танець для т.зв. Матері-землі. Обожнення землі, тобто створіння, є ідолопоклонством, а крім того, під цим поняттям охрещені погани вшановують конкретного демона. На цьому ритуалі з барабанами і вигуками на честь цього демона Бергольйо є присутнім, а водночас є співучасником прикликання демонів. Це наступний жест його апостазії. Найгіршим є те, що цим він створює згубний прецедент для всього християнства. Він почав трансплантувати демонічні практики в християнські обряди.
II Ватиканський Собор проклав шлях для антимісії, а тепер Франциск всюди її втілює. Канада, Амазонія, інтронізація демона Пачамами у Ватикані ‒ це шлях Бергольйо, яким він затягує необізнаних католиків до масової апостазії і до переходу в антицеркву Нью Ейдж. А вона вшановує не істинного Бога, а демонів. Це прихована мета синодального процесу Бергольйо.
Погани, щоб бути спасенними, потребують правдивої євангелізації. Вони повинні довідатися про те, що суттю християнства є 1) віра в Бога Творця і 2) віра в єдиного Спасителя, яким є Єдинородний Син Божий Ісус Христос.
Церква зобов’язана сказати чітке слово проти окультизму, проти старих і сучасних поганських практик та проти їхньої актуалізації в сучасній псевдокультурі. Пропагування цих поганських практик – це пропагування фальшивих доріг і злочин, якщо їх пропихає якийсь єпископ чи священик. Обов’язок справжнього пастиря – перестерігати довірене йому стадо від цих доріг. Немає ніякої спільності між дорогою спасіння, яку нам дав Христос, і поганськими дорогами йоги або поганством Амазонії чи Канади. Тут справджується: «Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? Які взаємини між храмом Божим та ідолами?» (2 Кор. 6,15-16).
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
Завантажити: Антимісія Бергольйо в Канаді (28.07. 2022)
