Роздуми над Словом життя Іс. 25,7
«Він знищить на цій горі заслону,
що запинає всі народи, і покривало,
що вкриває всі народи».
Що є тією заслоною? Що є тим покривалом, яке якимось чином огортає чи покриває всі народи без різниці? Тією духовною заслоною є первородний гріх, тобто родовище зла в нас, яке в Святому Письмі названо «старою людиною». Плодами цієї згубної заслони є всі злочини, вбивства та звірства, які людство вчинило і ще вчинить. Усе це виходить з цієї заслони духовної темряви, пов’язаної з брехнею і злом, яка затемнює наш розум і засліплює нашу волю. Задля цієї заслони, щоб визволити нас від неї, Бог став людиною. Але досі залишається великим таїнством свобода людини. Багато людей настільки полюбили брехню і зло, що не хочуть, аби ця заслона була знята з їхніх душ, щоб їхній розум пізнав правду і щоб їхня совість викрила їх у злих вчинках. Ісус сказав: «Світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву, бо злі були їхні вчинки». В цій реальності ми можемо переконуватися щодня: як на прикладі світових подій, так і в особистому житті. Велику роль тут відіграє «мале стадо» – цим біблійним терміном називається Божий «залишок Ізраїлю». Ісус каже: «Не бійся, маленьке стадо, бо Отцеві вашому вподобалося дати вам Царство» (Лк.12.32). Це конкретні люди, якими були пророки, святі та яких Бог шукає і сьогодні. Через цих людей Бог відвертає кари, які стягують на народ злі та свавільні люди, що служать духу брехні. Ми безсилі проти зла, яке в даний час пов’язане з бунтом проти Бога та природних законів, а також з просуванням сатанинських антизаконів, що ведуть до самознищення особи та людства. Так, Бог це допускає. Але з іншого боку, Він шукає окремих людей, молільників, жертв примирення, жертовних душ, які в єдності з Ісусом можуть спасти цілі народи – причому не тільки від дочасної смерті, але й від вічної смерті. Усвідом, яку відповідальність ти маєш як віруючий. Тому не занедбуй своєї молитви і часу, відведеного на молитву: чи це Свята година, чи молитовна зупинка, чи молитовна сторожа. Багато хто віддає Богові десятину часу, тобто 2,5 години на день.
Ця заслона була розірвана вже в той момент, коли Ісус помер за нас на хресті Голготи, за кілька метрів від Сіону. Темрява, яка тоді покривала землю, ця духовна темрява, була розірвана. Зовнішнім знаком було розірвання храмової завіси, яка відділяла святиню від Святая святих. Це вже відбулося. Але щоб і в цей час була реалізована ці перемога, наша «стара людина» повинна бути розіп’ята через конкретних осіб, які є з’єднані з Ісусом. Таким чином, духовна система зла у світі паралізована в ту секунду, коли на молитві ти з’єднаний в безсиллі з Ісусом, з Його помиранням і Його смертю. Через тебе, що становиш частину Містичного Тіла Христового, яке називається Церква, ця заслона темряви в цю мить розривається і виходить світло та Боже благословення. Багато душ отримують ласку відділитися від гріха, вмираючі отримують світло і спасаються від вічного прокляття. Це та віра, яка єднає нас з Богом і переносить духовні гори. Вона пов’язана не тільки з промовлянням Ісусового Імені, але з і внутрішнім з’єднанням з Ним у момент кульмінації Його любові до нас, якою є Його смерть. Ми були занурені в неї під час хрещення. Наш дух прагне, щоб у нашій душі запанувало Боже Царство. Але ця заслона цьому перешкоджала. Спасительна віра з’єднує нас з Христовою смертю і поширює її силу. Христова смерть в конкретній людині в конкретний час розриває цю заслону, з якою кожна людина приходить у світ. Це відбувається через віру, яка конкретно проявляється в молитві, а також через зречення своєї волі та з’єднання з Божою волею, особливо в кризових ситуаціях і життєвих випробуваннях.
На цій горі, тобто на Голготі, Господь знищить заслону. Це вже відбулося. Треба тільки, щоб те, що сталося на Голготі 2000 років тому, реалізувалося, тобто актуалізувалося в нас у молитві віри через з’єднання з таїнством Христової смерті і нового життя, в яке ми були занурені через хрещення.
У наступному вірші сказано: «Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так» (вірш 8). Коли Бог усуне смерть? При другому приході. А для нас усуне її так, що через фізичну смерть ми перейдемо до нового, вічного життя, і там більше не буде смерті. Вічна смерть залишиться для тих, які відкинуть Бога, нашого Спасителя Ісуса Христа.
Згадаймо, що на горі Голготі Ісус завершив свою криваву жертву. За кілька метрів звідти знаходиться гора Сіон, на якій Він установив безкровну жертву – Святу Літургію. Через неї Христова смерть таїнственним способом уприсутнюється в часі та просторі. Однак дуже мало користі з неї має той, хто не є підготований до того, щоб духовно переживати це таїнство. Найкраща підготовка – це йти до глибини таїнства свого хрещення, тобто духовного занурення в силу Христової смерті у внутрішній молитві, на самоті, вдома, у своїй комірчині. Тоді маємо велику духовну користь і зі Святої Літургії, і зі Святого Причастя. Ми маємо переживати духовне Причастя в молитві, у спокої, коли можемо зосередитись, тобто усвідомити, що Ісус перебуває в нас згідно з обітницею: «Хто заповіді Мої береже, той Мене любить… І ми прийдемо до нього і в ньому закладемо житло» (Ів.14, 21-23). Хто? Ісус, вся Пресвята Трійця! Ми є храмом Божим, але не усвідомлюємо цього. Саме в молитві маємо усвідомлювати основні правди, пов’язані з нашим спасінням. З них на першому місці є правда, пов’язана з Христовим хрестом, Його смертю і нашою єдністю з Ним.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Іс. 25,7
