Роздуми над Словом життя Пс. 50, 12-13 (51, 10-11)
«Серце чисте створи в мені, Боже,
і духа правого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця Твого,
і Духа Твого Святого не відійми від мене».
Ці два вірші є частиною покаянного Псалма, який молився цар Давид після свого падіння. Псалом починається словами: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого, і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій є завжди передо мною».
У цій покаянній молитві, яка, безперечно, супроводжувалася і рясними слізьми, цар Давид просив про чисте серце та обнову духа. Але ця молитва також виражає глибоке таїнство про створення нового серця. Згодом Бог пообіцяв через пророка Єзекиїла: «Я дам вам нове серце і… нового духа».
Прохання Давида: «Серце чисте створи в мені» виражає те, що людське серце не є чистим за своєю природою. Воно порушене первородним гріхом, який ми успадковуємо від наших прабатьків. З цієї духовної нечистоти походить не тільки моральна нечистота, але й усе зло, яке чинить людина і людство. У цю мить цар Давид, просвітлений Духом Божим, мабуть, навіть не усвідомлюючи усієї глибини таїнства, все ж вимовляє слово «створи», тобто прагне нового серця. Саме на таке прагнення Бог відповідає через пророка Єзекиїла: «Дам вам нове серце». Цим новим, непорочним серцем є нова Єва, нова жінка, якою є Пресвята Богородиця. Духовна трансплантація цього нового серця відбулася в годину смерті Ісуса на хресті. Під хрестом стояв учень, якому Ісус сказав коротке, але пов’язане з Божою всемогутністю, слово: «Ось Мати твоя!». На це слово учень реагував вірою і прийняв нову матір. Єва – мати грішного покоління. Марія є матір’ю нового покоління, а первородженим є сам Божий Син.
Особливо в теперішній час трансгуманізму та гендеризму, які ведуть до самознищення особи та людства, актуальне пророче слово з Фатіми: «Накінець моє Непорочне Серце переможе». Богородиця має непорочне серце, але Вона також є ціла непорочна. Якщо ми прийняли Її як свою матір і щодня вірою входимо в цю правду, то, як наша духовна мати, Вона знову народжує нас у муках, доки ми не будемо перетворені в Христа (Гал. 4,19). Це наше внутрішнє перетворення чинить Святий Дух разом з Нею. Отже, умовою нового життя, Божого життя в нас, є нове серце і Святий Дух.
Давид також просить про відновлення правого духа в його нутрі. Апостол Павло у 8 главі послання до Римлян пише: «Дух Божий свідчить нашому духу, що ми – діти Божі» (вірш 16). Отже, існує наш людський дух, який є сутністю нашої душі, та існує Дух Божий, який наповнює нутро тих, які каються.
Святе Письмо також свідчить, що ми, охрещені, є живим храмом Святого Духа (1Кор. 6). Однак той, хто через тяжкий гріх вижене Святого Духа, вже не є Божим храмом, доки правдиво не покається. У цьому Псалмі Давид спонукає нас до того, що є у житті християнина найпотрібніше, – до правдивого покаяння. Потребу покаяння та покаянного мислення він також виражає словами: «Гріх мій є завжди передо мною». Бог простив наші гріхи, але щоб відбулося і оздоровлення душі, ми повинні знову усвідомлювати, що нам було прощено, і знову з щирим жалем оплакувати свої гріхи. Крім того, роблячи добро, маємо надолужити вчинене зло, навіть якщо й вічне покарання нам було прощене. Але душа ще не повністю очищена від гріховної схильності. Якщо ми не принесемо надолуження, нас чекає болісне чистилище. Мудрий християнин разом зі святим Августином взиває: «Господи, ріж і карай мене тут, на землі, але позбав мене мук у вічності (в чистилищі)».
Завантажити: Роздуми над Словом життя Пс. 50, 12-13 (51, 10-11)
