«Господь Бог відкрив мені вухо, і я не спротивився,

назад не відступив»

У 50 главі пророка Ісаї цьому вислову передують такі слова: «Так говорить Господь: «Чому, коли Я прийшов, не було нікого? І коли Я кликав, ніхто не обзивався? Хіба Моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в Мене сили, щоб визволяти?». І далі Бог нагадує нам про Свою всемогутність: «Таж Я висушую Моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги. Я одягаю небеса в пітьму, немов мішком їх покриваю».

Після цих слів сказано про Божого слугу, який терпить зневаги та удари, але залишається вірним, бо знає, що біля нього є Господь: «Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку Він будить, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав». Кожен, хто прийняв Христа, повинен прагнути бути Його учнем. Ісус сказав: «Ідіть по всьому світу і здобувайте Мені учнів». Учень – це не тільки той, хто слухає Боже слово, але передусім той, хто реалізує його, і навіть за Боже слово та за Христа переносить терпіння.

«Народ, що в пітьмі ходить, узрів світло велике;

над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло»

У 9 главі пророк Ісая говорить про темряву і світло, а в 5 вірші пише: «Бо хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього». Цими словами він вказує на народження Спасителя, про якого сказано, що «Його влада пошириться і безконечний мир спочине на престолі Давида і в його царстві, … щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки». Він говорить про царство, яке пов’язане з безконечним миром, а ознака вічності підкреслюється також тим, що віднині і повіки Він захищатиме людей правом і справедливістю.

Останній вірш попередньої глави, тобто вірш перед тим, який ми будемо повторювати як Слово життя, каже: «І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив Він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, поганську Галилею».

«Петро їм відповів: „Покайтесь, і нехай кожний з вас

охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення

ваших гріхів, і ви приймете дар Святого Духа”»

Ці слова сказав апостол Петро в день П’ятидесятниці, коли в Єрусалимі було багато прочан. Коли на Сіоні, де на апостолів зійшов Святий Дух, здійнявся великий шум, туди зібралися натовпи прочан, щоб дізнатися, що сталося. Тоді виступив апостол Петро і засвідчив їм про те, що сталося, а також вказав на зв’язок з пророцтвами у Святому Письмі. Він процитував пророка Йоіла: «Я виллю Свого Духа на рабів і рабинь Моїх». Тоді він говорив про Ісуса, що Він є справжній Месія, Відкупитель. У силі Святого Духа він свідчив про Його воскресіння та дав особисте свідчення про зустрічі з Христом, які відбувалися впродовж 40-ка днів після Його воскресіння. Петро промовив до них пророче слово і сказав, що вони, тобто їхні релігійні провідники, убили Спасителя. У цей момент Дух Божий просвітив паломників, вони були зворушені проповіддю і щиро запитували, що їм робити.

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі»

Ісус дав цю обіцянку Своїм апостолам у день Свого вознесіння. На десятий день після цього в Єрусалимі, на горі Сіон, апостоли отримали Святого Духа. Тут також Ісус ввечері перед Своєю смертю разом з апостолами святкував останню вечерю, а потім з’явився їм тут після Свого воскресіння.

Коли апостоли ходили з Ісусом, то були свідками багатьох чудес. Вони бачили воскресіння юнака з Наїну, дочки Яіра, також і Лазаря, який лежав у гробі вже чотири дні. Але хоча вони мали добру волю, в момент випробування не вистояли. Юда став зрадником і закінчив трагічно. Петро тричі відрікся Ісуса, але потім щиро каявся. Інші апостоли, крім Івана, розбіглися, а під хрестом стояв тільки він разом з Матір’ю Ісуса. Коли Христос воскрес, то поки не з’явився апостолам, вони не могли в це повірити, хоча Він кілька разів нагадував їм, що повинен постраждати і на третій день воскресне.

«Блажен, хто читає,

і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько»

Ці слова взяті з книги Одкровення. Апостолу Івану на горі Патмос було показано майбутнє Церкви у різних образах. Деякі з них стосуються саме нашого часу, але багато були і залишаються закритими. Тільки Святий Дух може поступово відкривати таємниці, які містяться в книзі Одкровення.

Але для нас важливим є поучення: «…блаженні, які слухають і додержують написане».

Книга Одкровення по суті закликає нас бути вірними нашому Господу і Спасителю аж до смерті. З цієї книги також черпали силу багато мучеників. Тут написано про переслідування Церкви, про переслідування тих, які вірні Ісусу і Його слову.

«І приступив до нього прокажений,

вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

Прокажений підійшов до Ісуса. Проказа – це хвороба, при якій поступово відгнивають окремі частини тіла, поки нарешті не прийде смерть. За часів Ісуса проказа була невиліковною хворобою. Проказа є заразна, тому прокажені були відокремлені від спільноти інших людей, жили в безлюдних місцях, а коли хтось наближався, мусіли кричати: «Прокажений!» або дзвонити в дзвоник, щоб люди віддалилися від них і не заразилися.

Святий Даміан де Востер, який жив у 19 столітті, добровільно відправився на острів Молокай, де жили прокажені. Він служив їм і дбав про спасіння їхніх душ. Накінець він сам заразився і став добровільною жертвою за їхнє спасіння.

«І побачив я душі обезголовлених за свідчення Ісуса

і за слово Боже, тих, які не поклонилися звірові

і образові його, та не прийняли клейма на чоло своє

і на руку свою.»

Апостол Іван описує своє видіння про те, як був зв’язаний сатана і як зацарював Христос. Він також бачив тих, які були обезголовлені за свідчення Ісуса і за слово Боже. Це були герої віри, святі мученики. Причиною їхньої мученицької смерті було те, що вони не поклонилися перед звіром і його образом. Ця цитата актуальна і для теперішнього часу, в якому ми живемо, коли зло досягає свого апогею. Досить звернути увагу на різноманітні антизакони, які множаться майже щодня, а також на намагання перетворити людей у якихось чіпованих біороботів з метою т.зв. редукції людства, пов’язаної з гендерною ідеологією, викраданням дітей, переоперовуванням статі, пропагандою окультизму, аморальності та різних залежностей.

«Витягни мене з болота,

щоб я не загрузнув. Коли б то я визволився від тих,

що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Цей досвід, який стосується кожного щирого християнина, пережив цар Давид. Якщо ми хочемо наслідувати нашого Господа Ісуса Христа і не потонути в багні морального зіпсуття, яке з усіх боків діє на людину, потребуємо Божої допомоги. Кожен особисто повинен звертатися до нашого Господа Ісуса Христа, щоб Він визволив нас з цього багна, яке атакує через людей, мас-медіа, рекламу і смартфони. Існує загроза, що людина в цьому втопиться. Крім того, є ті, які ненавидять нас за те, що ми залишаємося вірними Христу. Не тільки псалмоcпівець, але й кожен праведний християнин взиває: «Коли б то я визволився від тих, що мене ненавидять, і від глибоких вод зла, яке також є у моїй душі та називається первородний гріх, родовище зла в нас або „стара людина”. А це родовище зла має програму Божого ворога, диявола, який ненавидить мене і прагне затягнути не тільки у фізичні глибокі води, але й у пекельні».

«Обтруси з себе порох,

устань та сідай, Єрусалиме! Розв’яжи пута з шиї своєї,

бранко, дочко Сіону!»

Перед цим словом, яке ми будемо переживати наступні 2 тижні, є такий вірш: «Збудися, збудися, вдягнися в твою силу, о Сіоне! Одягнись у твої пишні шати, Єрусалиме, святе місто! Бо до тебе не ввійде більше ні необрізаний, ані нечистий». Тоді слідує наше слово життя, яке ми будемо повторювати: «Обтруси з себе порох, устань та сідай, Єрусалиме! Розв’яжи пута з шиї своєї, бранко, дочко Сіону!».

Після нього слідують вірші: «Так говорить Господь: „Ви продані були нізащо і будете викуплені не за гроші”…  Тому Мій народ пізнає Моє Ім’я, він зрозуміє того дня, що це Я сказав: „Ось Я!”».

«Я, і лиш Я, вас утішу.

Чому боїшся смертної людини, сина чоловіка,

що, як трава, минається?»

В попередньому 11-му вірші сказано: «І визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон (до правовірної Церкви) з веселим кличем, і радість вічна буде в них над головами; веселощі й радощі їх спіткають, а смуток і зітхання зникнуть». А далі слідує цей 12-й вірш: «Я, і лиш Я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається?». А наступний 13-й вірш напоумляє: «Чому забуваєш Господа, Творця твого, який розпростер небо, заснував землю, і тремтиш увесь час, щоденно перед люттю гнобителя, що готовий звести тебе зі світу? Де ж вона, та яра злоба гнобителя?».

Що нам має нагадати це Боже слово, сказане через пророка Ісаю, яке ми хочемо повторювати кілька разів на день впродовж двох тижнів? Бог і тобі каже, що є твоїм Утішителем.

«„Не бійся, Якове, мій черв’ячку, слабосилий Ізраїлю!

Я тобі допомагаю” –  це слово Господнє,

Святого Ізраїлевого, твого Відкупителя».

Порівняно з всемогутнім Богом, який створив мільярди зірок, до яких нам довелося б летіти зі швидкістю світла навіть мільйони років, наша земля схожа на порошинку, а людина справді менша за черв’ячка. Господь піклується не лише про справжніх черв’ячків, а й про тих людських, яких Він не лише створив, але й Сам став задля них людиною. Ісус здобув для нас нове, божественне життя, яке не підвладне смерті чи стражданням, але триває вічно в безконечному щасті та славі. Син Божий викупив нас з рабства темряви та гріха, а з нашого боку єдиною умовою спасіння є прийняти Ісуса вірою та залишатися Йому вірними на цій життєвій дорозі.

«Серце чисте створи в мені, Боже,

і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця Твого,

і Духа Твого Святого не відійми від мене». 

Ці два вірші є частиною покаянного Псалма, який молився цар Давид після свого падіння. Псалом починається словами: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого, і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій є завжди передо мною».

У цій покаянній молитві, яка, безперечно, супроводжувалася і рясними слізьми, цар Давид просив про чисте серце та обнову духа. Але ця молитва також виражає глибоке таїнство про створення нового серця. Згодом Бог пообіцяв через пророка Єзекиїла: «Я дам вам нове серце і… нового духа».

«Він знищить на цій горі заслону,

що запинає всі народи, і покривало,

що вкриває всі народи».

Що є тією заслоною? Що є тим покривалом, яке якимось чином огортає чи покриває всі народи без різниці? Тією духовною заслоною є первородний гріх, тобто родовище зла в нас, яке в Святому Письмі названо «старою людиною». Плодами цієї згубної заслони є всі злочини, вбивства та звірства, які людство вчинило і ще вчинить. Усе це виходить з цієї заслони духовної темряви, пов’язаної з брехнею і злом, яка затемнює наш розум і засліплює нашу волю. Задля цієї заслони, щоб визволити нас від неї, Бог став людиною. Але досі залишається великим таїнством  свобода людини. Багато людей настільки полюбили брехню і зло, що не хочуть, аби ця заслона була знята з їхніх душ, щоб їхній розум пізнав правду і щоб їхня совість викрила їх у злих вчинках. Ісус сказав: «Світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву, бо злі були їхні вчинки». В цій реальності ми можемо переконуватися щодня: як на прикладі світових подій,  так і в особистому житті. Велику роль тут відіграє «мале стадо» – цим біблійним терміном називається Божий «залишок Ізраїлю». Ісус каже: «Не бійся, маленьке стадо, бо Отцеві вашому вподобалося дати вам Царство» (Лк.12.32).

«І покарає Господь того дня високе військо вгорі

та царів земних на землі.»

Це твердження пророка Ісаї актуальне або буде актуальним у найближчі дні. Що таке високе військо вгорі? Апостол Павло пояснює, що наша боротьба ведеться не проти тіла і крові, а проти сил темряви (kosmokratores), які здійснюють свою владу у піднебесних просторах (Еф. 6,10-12), а це і є т.зв. високе військо вгорі. Через таку владу над світом ці вищезгадані сили прагнуть самознищення Землі через людей, які їм служать, тобто через своїх медіумів. Хто такі земні царі – це ми знаємо. Сьогодні на зміну їм прийшли т.зв. демократичні системи та різні ідеології, такі як комунізм, фашизм тощо. За такими ідеологіями також стоїть дух, який через певні структури впливає на мислення та дії людей. Господь обіцяє, що «того дня» покарає темні сили. Немає сумніву, що «той день» остаточно прийде на Страшному суді, але він може настати ще до Божого суду. Так, як був покараний фашизм, хоч і ціною великих жертв, так і всякий інший «-ізм», що виступає проти Бога, рано чи пізно буде покараний і знищений.