Роздуми над Словом Життя Ів. 16,9-11
«І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, що не вірують у Мене, у справедливости – що йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; і у засуді – що князь цього світу засуджений»
Є люди, які кажуть: «Я не маю ніякого гріха, нікого не вбив, нікого не обікрав, я чесний громадянин, я не потребую Бога». Але це брехня. Крім того, така людина має великий гріх, що відкидає Христа. Невіра в Христа, Божого Сина і Спасителя, є гріхом! Спасительна віра – це віра в Христа, Сина Божого, Який помер за наші гріхи, але також і віра в Нього – що Він є з нами.
«… у справедливости – що йду до Отця Мого». Було несправедливо, що Він, невинний, був засуджений. Справедливим є те, що Він вже є в Божій славі.
«Князь цього світу засуджений». Він засуджений, але там, де ми дамо йому простір через гріх, він має право діяти. Якщо ми перебуваємо в актуальній єдності з Христом, там це засудження є реальним! На хресті, в Христовій смерті, князь цього світу, диявол і гріх, є засуджений і переможений, але ніде інде. Входімо своїм духом до єдності з Христовим духом на Голготі. Там є перемога. Час Великого Посту має бути часом обновлення нашої віри, відданості і єдності з Христом розіп’ятим, а потім, у Великодній час, також з Христом воскреслим! Ми тут прочани. Наша батьківщина на небесах. Дорога до неба є вузькою. Це дорога Христового страждання і Його смерті на хресті. Цією вузькою дорогою ми вже сьогодні маємо приходити перед Боже обличчя, щоб колись і фізично перейти туди і вже назавжди бути з Господом, Який помер за нас і відкрив нам небо.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 16,9-11
