Роздуми над Словом життя Рим. 8,36-37
«Як написано: „За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз.” Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, хто полюбив нас»
Вірш починається словами «Як написано». Де це написано у Святому Письмі? У Псалмі 44,23: «Через Тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають». Апостол Павло свідчить зі свого особистого досвіду: «До сього часу ми голодуємо, і спраглі, і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі» (1 Кор. 4,11-13). А на іншому місці він пише: «Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4,11). «Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки? Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати ‒ це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім» (1 Кор. 15,30-31).
Центром усього християнства є Христос розп’ятий і Христос воскреслий. До Його смерті ми були занурені у хрещенні та отримали нове життя воскреслого Христа. Хрещення ‒ це наче насіння, насіння Божого життя в нас. Але в нас є ще й інше насіння, насіння гріха, яке ми успадковуємо від наших прабатьків. Щоб Боже насіння зросло в нас, потрібно створити умови. Основна умова ‒ боротися проти насіння зла і отруйного плоду, який воно породжує. Інакше воно, як бур’ян, заглушить Боже життя в нас. Ісус закликає нас до цієї боротьби, кажучи: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною» (Мт. 16,24). Йдеться не про дерев’яний хрест, але про щоденне перехрещення нашої волі з Божою волею. Якщо ми діємо як свавільники і не зважаємо ні на Божі закони, ні на совість, духовна отрута в нас розвивається. Людина стає невільником різних пороків: гурманства, алкоголізму, куріння, різних форм наркоманії, моральної нечистоти, кар’єризму, залежності від мобільних телефонів, Інтернету, телебачення, нечистої та сатанинської музики, азартних ігор; деякі жінки впадають у себежаль, некритично порівнюються з іншими, а це породжує заздрісне суперництво, несправедливу гіркоту і маніпуляцію. У кожного є одна чи більше поганих схильностей, а тому діє Ісусове слово: «Зречись себе…». Коли ми не з’єднуємося зі своєю поганою схильністю, але боремося проти неї, то несемо хрест, який очищає нас і здобуває нам заслуги для неба.
Справжній християнин ‒ це Божий борець. Він бореться проти гріха і зла, а також проти сил темряви, які впливають або безпосередньо на наше мислення, почуття, або діють на нас через світ. Система зла, яка пов’язана з духом світу та нападає на нас професійною брехнею, уміє болісно принижувати і висміювати людину. Вона ставить її в роль анальфабета, невігласа або дурня, а справжню віру висміює як слабкість чи забобони. Через те багато християн соромляться віри і нездатні її захистити. Тому потребуємо спільноту, щоб мати Духа Божого в силі і зуміти розвінчати глузування та правдиво їх висміяти. Їхня невіра суперечить розуму і вони не хочуть вірити, бо не люблять правду, і навіть не хочуть її пізнати. Своє боягузтво вони маскують вільнодумством та висміюванням справжніх християн. Треба їх викрити і не боятися. Деколи це слід робити делікатно, а інколи й різко. Того, хто сміється з віри, достатньо запитати: «Що тобі дає твоя невіра? Ти живеш у брехні, беззаконні, і тебе чекає пекло. Тож признай це. А що я втрачаю? Нічого, крім кайданів. Віра не тільки охоронить мене від рабських залежностей від алкоголю, наркотиків, збочень, але вже тут, на землі, дає мені справжній мир у душі, якого ти не маєш. Своїм дітям я можу дати найбільший подарунок ‒ добрий приклад християнського батька (чи матері). Цього не купиш ні за які гроші». Треба усвідомлювати це і не дозволити загнати себе в кут, висміяти і принизити.
Тому настільки важлива внутрішня молитва, яка будує правдиве відношення до Ісуса, нашого Спасителя. Також потрібна розмова з мудрим християнином, в якій можу правдиво викрити і рішуче протиставитись духові світу і духові страху. Мотивація ‒ не тільки любов до Бога, який бажає нашого найбільшого добра і віддав за нас Свого Єдинородного Сина, але й справжня любов до себе: «Я не хочу бути рабом брехні та зла, але хочу бути вільним. Мені йдеться про те, щоб здобути вічне життя, а це є найбільше добро. Задля цього найвищого добра я повинен бути готовий втрачати не лише часткові блага, але головне ‒ те, що шкодить моїй душі і тілу.
Боротьба за спасіння душі ‒ це перш за все внутрішня боротьба. Хто дійсно бореться, зрозуміє це слово: «За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз». А потім зрозуміє і другу частину: «Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, хто полюбив нас». Ми закуштуємо Божу силу, силу Христового воскресіння, яка була нам дана ще у Тайні Хрещення. Ця сила розвивається в різних ситуаціях через віддавання себе на смерть разом з Христом. Це не фізичне віддавання себе на смерть, це духовне помирання для себе, але з Христом. Людина повинна повністю зректися себе, свого страху, а це духовна смерть. Тоді ніщо не відлучить нас від Христової любові, як ми повторювали попередні два тижні: ні горе, ні утиск, ні переслідування, ні голод, ні нагота, ні небезпека, ні меч. Через це щоденне умирання для себе в нас діє Божа сила і ми здобуваємо скарби на всю вічність, яких, як каже Господь Ісус, іржа не зіпсує і злодії не вкрадуть.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,36-37
