Роздуми над Словом життя Пс. 23 (22), 1-3
«Господь ‒ мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імені Свого ради»
Тут дуже наглядним є порівняння Бога з пастирем. Сам Ісус в Євангелії називає Себе добрим пастирем, який віддає життя за своїх овець. Таким добрим пастирем мав би бути кожен єпископ, кожен священик і кожен християнський батько в сім’ї для своїх дітей і для всієї своєї родини. Він буде таким, якщо триматиметься Господа і прийматиме пашу Божого слова та воду Божої благодаті, які підтримують духовне життя. Такий піде дорогою праведності, якщо буде входити до Божого імені, в якому є повнота нашого спасіння. Це ім’я Ісус ‒ Єгошуа.
На багатьох образах зображено Ісуса, який несе на плечах загублену овечку. А в Євангелії сказано, що Він залишає 99 овець і йде шукати цю одну загублену. Цим Ісус вказує на турботливу пастирську любов до кожного з нас. Але треба усвідомити, що ця любов Доброго Пастиря заради нашого спасіння зазнала великого страждання ‒ а це тисячу років перед тим провістив Бог через Давида в псалмі 22 (21).
Цей псалом починається словами: «Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?». Слова, які містяться в цьому псалмі, Ісус промовив на хресті. Ісуса стосуються також образи псалма, які відображають Його страждання. Це слово «Боже мій, Боже мій, Елої, Елої» Він промовляє за кілька хвилин до Своєї смерті. А це велике страждання та приниження виражають 7 і 8 вірші: «А я ‒ черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою». В дусі ми бачимо Ісуса ‒ покинутого і прибитого до хреста, з терновим вінцем, та чуємо глузування первосвящеників, воїнів і натовпу. Вірш 13 продовжує: «Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає». Тут духовно виражений напад демонів, які проявлялися через фарисеїв та насмішників під хрестом.
Вірш 16: «Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки». В Євангелії зазначено, що Ісус на хресті взивав: «Прагну!» (пор. Ів. 19,28).
17 вірш: «Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають».
У 19 вірші провіщено про кидання жереба на Ісусову одіж: «Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають». Див. Мт. 27,35: «Ті ж, що розп’яли Його, поділили Його одежу, кинувши жереб».
Весь цей псалом показує, якою ціною ми були відкуплені, і як сильно любить нас Бог, який віддав за нас Свого Сина.
Ми знаємо, що Ісус помер за нас на хресті. Він взяв на Себе наш гріх і відплату за нього. Але на третій день Він воскрес і дав нам нове життя. З моменту хрещення Він таїнственним способом живе і в нас: «Щоб Христос вірою оселився у серцях ваших» (Еф. 3,17). Ми належимо Йому, ми ‒ члени Його Містичного Тіла, в якому Він є головою. Тому у 27 вірші сказано: «Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. Хай хвалять Господа ті, що Його шукають. Нехай серце ваше живе повіки».
Після цього псалма слідує псалом, який від перших слів вкладає нам до серця потіху і надію: «Господь ‒ мій пастир: Нічого мені не бракуватиме». А в 4 вірші продовжує: «Навіть коли б ходив я долиною темряви, я не боюся лиха, бо Ти зо мною».
Коли будемо повторювати це Боже слово, то з вдячністю усвідоммо, що маємо Доброго Пастиря, який так нас полюбив, що віддав за нас Свого Сина. Хто призове Боже ім’я ‒ Єгошуа ‒ Ісус, той буде спасенний.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Пс. 23 (22), 1-3
