«І Тобі самій меч прошиє душу,

щоб відкрились думки багатьох сердець»

«І Тобі самій меч прошиє душу,

щоб відкрились думки багатьох сердець»

Хто промовив ці слова? Це був старенький пророк Симеон, який сказав їх у той момент, коли Пресвята Богородиця разом з опікуном Пресвятої Родини св. Йосифом прийшла до храму, на 40-й день після народження Ісуса. Перед тим, як промовити ці слова, Симеон взяв на руки немовля Ісуса і так прославив Бога: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили спасіння Твоє, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля» (вірші 29-32). Симеон благословив їх і сказав до Його матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, і Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (вірші 34-35).

Марія у своєму житті пережила багато внутрішніх страждань: тоді, коли довідалась, що Ірод хоче вбити немовля Ісуса, при втечі до Єгипту, тоді, коли ще малий Ісус загубився у храмі і вони поверталися та шукали Його, а згодом, коли Ісус часто зазнавав зіткнення з фарисеями і вони намагалися вбити Його.

«А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся,

бо ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу

і дати Його народові пізнання спасіння через відпущення гріхів їхніх»

«А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся,

бо ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу

і дати Його народові пізнання спасіння

через відпущення гріхів їхніх»

Це Слово життя є частиною пророчого слова, яке сказав старозавітний священник Захарія, коли в нього народився син Іван і коли йому розв’язався язик. Перед словами прославного гімну і далі написано: «Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: „Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ Свій, і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги Свого; як то Він сповістив був від віку устами святих Своїх пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять”» (вірші 67-71).

У 78-му та 79-му віршах написано, що через милість і милосердя нашого Бога Той, хто сходить з висоти, відвідає нас, щоб з’явитися тим, що перебувають в темряві й тіні смертній.

«Силкуйтеся ввійти через тісні ворота,

багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть»

«Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам,

силкуватимуться ввійти, але не зможуть»

Це відповідь Ісуса на запитання, коли Він проходив містами і селами до Єрусалиму та навчав. Хтось сказав Йому: «Господи, невже мало тих, які будуть спасенні?». На це Ісус відповів порівнянням про вузькі двері, що ведуть до спасіння. Це Слово життя, яке ми будемо повторювати впродовж двох тижнів. Після цього стишка слідує: «І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: “Господи, відчини нам!”, Він відповість вам: “Не знаю вас, звідкіля ви”. Тоді ви почнете казати: “Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав нас на майданах наших”. Та Він відповість: “Не знаю вас, звідкіля ви; відійдіть від Мене всі, що чините беззаконня”. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть в Царстві Божім. Тоді останні стануть першими, а перші останніми» (вірші 25-30).

«Бо вже й сокира прикладена до кореня дерев:

кожне дерево, що не приносить доброго плоду,

буде зрубане та вкинене у вогонь”»

«Бо вже й сокира прикладена до кореня дерев:

кожне дерево, що не приносить доброго плоду,

буде зрубане та вкинене у вогонь»

Що передує цьому Божому слову? «Іван говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто ваc навчив утікати від наступаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей Авраама”» (Лк. 3, 7-8). Згодом, у 10-му вірші, написано: «Люди питали його:“Що ж нам робити?”». І Іван відповідав кожному відповідно до його стану: хто мав дві одежі, мав нею поділитися, а подібно і з їжею. Митарям, якими погорджували, але які мали добру волю каятися, також дав конкретну відповідь. І воїни поставили йому те саме запитання і також отримали відповідь.

«У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте,

бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”»

«У вашій поведінці не будьте грошолюбні,

задовольняйтеся тим, що маєте,

бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”»

Перед цим висловом з послання до Євреїв апостол пише: «Пам’ятайте про в’язнів, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й вас може спіткати страждання. Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців». А потім слідують ці слова: «У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”».

Апостол продовжує: «Так що сміло можемо сказати: „Господь мій помічник – я не боюся. Що може мені людина зробити?”. Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос той самий учора, сьогодні і навіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам» (вірші 3-9а).

«Бо вам дана ласка не тільки вірувати в Христа,

але за Нього також і страждати»

«Бо вам дана ласка не тільки вірувати в Христа,

але за Нього також і страждати»

Перед цією цитатою апостол пише: «Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, чи то як прийду і вас побачу, чи то, бувши далеко, довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, ні в чому не лякаючись ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас – спасіння, і то від Бога» (вірш 27-28). І далі апостол пише: «Ви переносите ту саму боротьбу, яку бачили в мені і про яку тепер чуєте». А далі: «Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, то завершіть мою радість: думайте те саме, майте ту саму любов, будьте однодушні, згідливі. Не робіть нічого під впливом суперечки чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе» (2,1-3).

«Бо ми не маємо тут постійного дому, а майбутнього міста шукаємо»

«Бо ми не маємо тут постійного дому,

а майбутнього міста шукаємо»

Апостол Павло нагадує віруючим того часу, але також і нам глибоку правду, про яку ми часто забуваємо. Тут, на землі, у нас немає постійного дому. Але з іншого боку, тут, на землі, треба мати і створювати дім. На жаль, сучасна декадентська культура, яку також масово просовує і наддержавна політична система зі своєю гендерною ідеологією, прагне зруйнувати основну клітину суспільства, якою є сім’я. Сім’я складається з батька, матері та дітей, вони мають спільний дім. Раніше родинну атмосферу завжди створювала мати. Навіть дорослі діти, у яких вже були свої сім’ї, доки мати жила, приходили у важку хвилину, щоб у старенької матері почерпнути підбадьорення та розраду. Сьогодні, на жаль, старих батьків віддають у будинки пристарілих або навіть дехто у Західній Європі прагне якнайшвидше отримати евтаназію, тобто вчинити асистоване самогубство. Все це породжено цією смертоносною декадентською ідеологією, яка, однак, масово поширюється і впливає також на Східну Європу.