«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки.»

«Ісус Христос вчора і сьогодні – той самий навіки»

Перед тим, як Ісус воскресив Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі, Марта сказала Ісусу: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би». Ісус відповів їй: «Твій брат воскресне». Вона сказала: «Знаю, що воскресне у воскресіння останнього дня». Ісус промовив: «Я є воскресіння і життя».

Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Отож, Він має ту саму силу і навіть сьогодні може воскрешати мертвих, особливо духовно мертвих. Він може робити те саме, що робив, коли був тут, на землі. Читаючи життя святих і мучеників, бачимо, що через багатьох з них перед їхньою смертю, тобто під час їхніх мук, Господь творив великі чуда. Наприклад, чуда з дикими звірами, коли голодні леви на арені не роздирали їх, а лизали і поводилися, як вівці. Іншого разу, коли після жорстоких мук їх кидали до в’язниці, вони наступного дня були цілком здорові. Так було з багатьма мучениками. Деякі навіть були кинуті в піч і вийшли неушкодженими. Побачивши це, багато поган вигукували: «Великий Бог християн!». Завдяки цим чудам вони наверталися і визнавали Ісуса, будучи готовими перенести за Нього навіть муки і смерть. У життях цих мучеників і святих є згадка про тих, які воскрешали мертвих. Не своєю силою, але це робив той самий Ісус своєю божественною всемогутністю.

«Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити,

що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають.»

«Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити,
що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають»

Ця цитата є частиною відомої 11 глави з послання до Євреїв. Їй передують такі 5 віршів: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, доказ речей невидимих. Через неї предки були добре засвідчені. Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.  Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.  Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерті; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові» (Євр. 11,1-5). Далі в цій главі подані приклади віри: Авраам, Мойсей, пророки, і вказується також на те, що через віру не лише отримуємо спасіння, але й через віру Бог надзвичайним способом робить і великі чуда.

Чотири останні слова з хреста

Структура другої години внутрішньої молитви:

5 хвилин: 4 основні правди (смерть, суд, вічність, Боже милосердя)

10 хвилин: співрозп’яття

5 хвилин: прийняття Матері Ісуса

5-10 хв.: вступне мотиваційне слово до останніх чотирьох слів з хреста

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v4j889f-274161363.html   
https://cos.tv/videos/play/51354026297298944   
https://youtu.be/psjIclmhOpM   

У внутрішній молитві потрібно усвідомити основні правди, які стосуються людини особисто, насамперед, смерть, Божий суд, вічність. Християнські роздуми здавна були зосереджені на двох аспектах. Перший – це останні речі людини, а другий – Христові страждання та Його смерть. До цих духовних джерел ми повертаємось і сьогодні.

Дивіться це відео також на: https://rumble.com/v4j07qx-273787449.html   
https://cos.tv/videos/play/51329676947002368   
https://youtu.be/gnuuMgHEMOU   

«І як призначено людям раз умерти, потім же суд»

«І як призначено людям раз умерти, потім же суд»

У наступному 28 вірші сказано: «Так і Христос лише один раз мав Себе принести, щоб узяти на Себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують Його на спасіння».

Прислів’я каже: «Мудрий – це той, хто рахується з кінцем», тобто зі смертю. Але недостатньо рахуватися лише зі смертю, треба рахуватися і з вічністю, а вона може бути щасливою або нещасливою. Умова щасливої вічності полягає в тому, щоб зберегти віру в Ісуса Христа, бо здійснюється: «Кожен, хто вірує в Нього, спасеться». Найкращою підготовкою до смерті та вічності є розбудження досконалого жалю. Він полягає в тому, що людина перед собою і перед Богом усвідомить свою гріховність, з вірою погляне на Ісусів хрест і взиває Його Ім’я.

«Слово про хрест – глупота для тих, що погибають,

а для нас, що спасаємося, сила Божа»

«Слово про хрест – глупота для тих, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа»

У цій главі апостол Павло вирішує питання про людську та Божу мудрість. Він пише: «Де мудрий? Де учений? Де досліджувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість. Бо нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кор. 1,20-25).

Справжня мудрість, тобто справжня життєва філософія, рахується зі смертю і вічністю. Інакше людська мудрість дійсно є глупотою, бо ігнорує найважливіше – здобуття вічного життя та визнання реальності, що все тут на землі минуще і що нічого з матеріальних речей ми сюди не принесли і звідси не заберемо. Але у вічність ми віднесемо з собою добрі чи злі вчинки.

«Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить,

Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом»

Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.
Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом

У Святому Письмі ці слова стосуються причащання Тіла і Крові Господа, але мають і свій глибокий зміст назагал. Не лише тоді, коли приступаємо до Господнього столу, ми повинні мати справжню самокритику, але й протягом дня маємо правдиво ставати до Божого світла і називати свій гріх гріхом: лінивство – лінивством, заздрість – заздрістю, образливість – образливістю. Основа відношення до Бога – це правдивість, а правдивість пов’язана з покорою і відвагою признати власний гріх, те, що я дозволив себе обманути, що не був чуйний.

«Господь Бог відкрив мені вухо, і я не спротивився, назад не відступив»

«Господь Бог відкрив мені вухо, і я не спротивився,

назад не відступив»

У 50 главі пророка Ісаї цьому вислову передують такі слова: «Так говорить Господь: «Чому, коли Я прийшов, не було нікого? І коли Я кликав, ніхто не обзивався? Хіба Моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в Мене сили, щоб визволяти?». І далі Бог нагадує нам про Свою всемогутність: «Таж Я висушую Моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги. Я одягаю небеса в пітьму, немов мішком їх покриваю».

Після цих слів сказано про Божого слугу, який терпить зневаги та удари, але залишається вірним, бо знає, що біля нього є Господь: «Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку Він будить, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав». Кожен, хто прийняв Христа, повинен прагнути бути Його учнем. Ісус сказав: «Ідіть по всьому світу і здобувайте Мені учнів». Учень – це не тільки той, хто слухає Боже слово, але передусім той, хто реалізує його, і навіть за Боже слово та за Христа переносить терпіння.