«Народ, що в пітьмі ходить, узрів світло велике; над тими,

що живуть у смертній тіні, світло засяяло»

«Народ, що в пітьмі ходить, узрів світло велике;

над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло»

У 9 главі пророк Ісая говорить про темряву і світло, а в 5 вірші пише: «Бо хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього». Цими словами він вказує на народження Спасителя, про якого сказано, що «Його влада пошириться і безконечний мир спочине на престолі Давида і в його царстві, … щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки». Він говорить про царство, яке пов’язане з безконечним миром, а ознака вічності підкреслюється також тим, що віднині і повіки Він захищатиме людей правом і справедливістю.

Останній вірш попередньої глави, тобто вірш перед тим, який ми будемо повторювати як Слово життя, каже: «І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив Він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, поганську Галилею».

«Петро їм відповів: „Покайтесь, і нехай кожний з вас

охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,

і ви приймете дар Святого Духа”»

«Петро їм відповів: „Покайтесь, і нехай кожний з вас

охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення

ваших гріхів, і ви приймете дар Святого Духа”»

Ці слова сказав апостол Петро в день П’ятидесятниці, коли в Єрусалимі було багато прочан. Коли на Сіоні, де на апостолів зійшов Святий Дух, здійнявся великий шум, туди зібралися натовпи прочан, щоб дізнатися, що сталося. Тоді виступив апостол Петро і засвідчив їм про те, що сталося, а також вказав на зв’язок з пророцтвами у Святому Письмі. Він процитував пророка Йоіла: «Я виллю Свого Духа на рабів і рабинь Моїх». Тоді він говорив про Ісуса, що Він є справжній Месія, Відкупитель. У силі Святого Духа він свідчив про Його воскресіння та дав особисте свідчення про зустрічі з Христом, які відбувалися впродовж 40-ка днів після Його воскресіння. Петро промовив до них пророче слово і сказав, що вони, тобто їхні релігійні провідники, убили Спасителя. У цей момент Дух Божий просвітив паломників, вони були зворушені проповіддю і щиро запитували, що їм робити.

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете Моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі»

Ісус дав цю обіцянку Своїм апостолам у день Свого вознесіння. На десятий день після цього в Єрусалимі, на горі Сіон, апостоли отримали Святого Духа. Тут також Ісус ввечері перед Своєю смертю разом з апостолами святкував останню вечерю, а потім з’явився їм тут після Свого воскресіння.

Коли апостоли ходили з Ісусом, то були свідками багатьох чудес. Вони бачили воскресіння юнака з Наїну, дочки Яіра, також і Лазаря, який лежав у гробі вже чотири дні. Але хоча вони мали добру волю, в момент випробування не вистояли. Юда став зрадником і закінчив трагічно. Петро тричі відрікся Ісуса, але потім щиро каявся. Інші апостоли, крім Івана, розбіглися, а під хрестом стояв тільки він разом з Матір’ю Ісуса. Коли Христос воскрес, то поки не з’явився апостолам, вони не могли в це повірити, хоча Він кілька разів нагадував їм, що повинен постраждати і на третій день воскресне.

«Блажен, хто читає, і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько.»

«Блажен, хто читає,

і ті, які слухають слів цього пророцтва

й додержують написаного в ньому, бо час близько»

Ці слова взяті з книги Одкровення. Апостолу Івану на горі Патмос було показано майбутнє Церкви у різних образах. Деякі з них стосуються саме нашого часу, але багато були і залишаються закритими. Тільки Святий Дух може поступово відкривати таємниці, які містяться в книзі Одкровення.

Але для нас важливим є поучення: «…блаженні, які слухають і додержують написане».

Книга Одкровення по суті закликає нас бути вірними нашому Господу і Спасителю аж до смерті. З цієї книги також черпали силу багато мучеників. Тут написано про переслідування Церкви, про переслідування тих, які вірні Ісусу і Його слову.

«І приступив до нього прокажений, вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

«І приступив до нього прокажений,

вклонивсь Йому і мовить:

„Господи, якщо захочеш, зможеш мене очистити”»

Прокажений підійшов до Ісуса. Проказа – це хвороба, при якій поступово відгнивають окремі частини тіла, поки нарешті не прийде смерть. За часів Ісуса проказа була невиліковною хворобою. Проказа є заразна, тому прокажені були відокремлені від спільноти інших людей, жили в безлюдних місцях, а коли хтось наближався, мусіли кричати: «Прокажений!» або дзвонити в дзвоник, щоб люди віддалилися від них і не заразилися.

Святий Даміан де Востер, який жив у 19 столітті, добровільно відправився на острів Молокай, де жили прокажені. Він служив їм і дбав про спасіння їхніх душ. Накінець він сам заразився і став добровільною жертвою за їхнє спасіння.

«І побачив я душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за слово Боже,

тих, які не поклонилися звірові і образові його,

та не прийняли клейма на чоло своє і на руку свою.»

«І побачив я душі обезголовлених за свідчення Ісуса

і за слово Боже, тих, які не поклонилися звірові

і образові його, та не прийняли клейма на чоло своє

і на руку свою.»

Апостол Іван описує своє видіння про те, як був зв’язаний сатана і як зацарював Христос. Він також бачив тих, які були обезголовлені за свідчення Ісуса і за слово Боже. Це були герої віри, святі мученики. Причиною їхньої мученицької смерті було те, що вони не поклонилися перед звіром і його образом. Ця цитата актуальна і для теперішнього часу, в якому ми живемо, коли зло досягає свого апогею. Досить звернути увагу на різноманітні антизакони, які множаться майже щодня, а також на намагання перетворити людей у якихось чіпованих біороботів з метою т.зв. редукції людства, пов’язаної з гендерною ідеологією, викраданням дітей, переоперовуванням статі, пропагандою окультизму, аморальності та різних залежностей.

«Витягни мене з болота,

щоб я не загрузнув. Коли б то я визволився від тих,

що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

«Витягни мене з болота,

щоб я не загрузнув. Коли б то я визволився від тих,

що мене ненавидять, і від вод глибоких!»

Цей досвід, який стосується кожного щирого християнина, пережив цар Давид. Якщо ми хочемо наслідувати нашого Господа Ісуса Христа і не потонути в багні морального зіпсуття, яке з усіх боків діє на людину, потребуємо Божої допомоги. Кожен особисто повинен звертатися до нашого Господа Ісуса Христа, щоб Він визволив нас з цього багна, яке атакує через людей, мас-медіа, рекламу і смартфони. Існує загроза, що людина в цьому втопиться. Крім того, є ті, які ненавидять нас за те, що ми залишаємося вірними Христу. Не тільки псалмоcпівець, але й кожен праведний християнин взиває: «Коли б то я визволився від тих, що мене ненавидять, і від глибоких вод зла, яке також є у моїй душі та називається первородний гріх, родовище зла в нас або „стара людина”. А це родовище зла має програму Божого ворога, диявола, який ненавидить мене і прагне затягнути не тільки у фізичні глибокі води, але й у пекельні».