«Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій,

пильнував би і не дав би проламати стіни у своїм домі»

«Збагніть це добре: коли б господар знав,

о котрій годині прийде злодій, пильнував би

і не дав би проламати стіни у своїм домі»

Перед цим Словом життя Ісус сказав: «Хай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. І як прийде о другій чи о третій сторожі і так усе знайде, щасливі вони» (в. 35-38).

Тоді Ісус наголошує: «Будьте готові й ви, бо Син Людський прийде тієї години, коли не чекаєте Його» (в. 40).

«Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само»

«Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само»

Перед тим, як промовити ці слова, Ісус сказав: «Гадаєте, що ті галилеяни, тому що так постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеяни?». Так Ісус відповів на звістку про галилеян, чию кров Пилат змішав з кров’ю їхніх жертв. При тому наголосив: «Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само». І додав: «Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх убила, гадаєте, були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?» (в. 1-4). І вдруге повторив: «Як не покаєтеся, усі загинете так само». Ці слова стосуються кожного з нас.

Покаяння – це не одноразова справа, хоча навернення, мабуть, так – людина відкриється на Божу благодать і навернеться від духа світу до Бога. Але потім світ продовжує тягнути вниз і знову змушує підкорятися своїй системі, тобто щоб людина ставила на перше місце матеріальні та зовнішні речі і не дбала про свою душу та її спасіння. Тому знову і знову треба каятися.

«І Тобі самій меч прошиє душу,

щоб відкрились думки багатьох сердець»

«І Тобі самій меч прошиє душу,

щоб відкрились думки багатьох сердець»

Хто промовив ці слова? Це був старенький пророк Симеон, який сказав їх у той момент, коли Пресвята Богородиця разом з опікуном Пресвятої Родини св. Йосифом прийшла до храму, на 40-й день після народження Ісуса. Перед тим, як промовити ці слова, Симеон взяв на руки немовля Ісуса і так прославив Бога: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили спасіння Твоє, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля» (вірші 29-32). Симеон благословив їх і сказав до Його матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, і Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (вірші 34-35).

Марія у своєму житті пережила багато внутрішніх страждань: тоді, коли довідалась, що Ірод хоче вбити немовля Ісуса, при втечі до Єгипту, тоді, коли ще малий Ісус загубився у храмі і вони поверталися та шукали Його, а згодом, коли Ісус часто зазнавав зіткнення з фарисеями і вони намагалися вбити Його.

«А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся,

бо ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу

і дати Його народові пізнання спасіння через відпущення гріхів їхніх»

«А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся,

бо ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу

і дати Його народові пізнання спасіння

через відпущення гріхів їхніх»

Це Слово життя є частиною пророчого слова, яке сказав старозавітний священник Захарія, коли в нього народився син Іван і коли йому розв’язався язик. Перед словами прославного гімну і далі написано: «Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: „Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ Свій, і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги Свого; як то Він сповістив був від віку устами святих Своїх пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять”» (вірші 67-71).

У 78-му та 79-му віршах написано, що через милість і милосердя нашого Бога Той, хто сходить з висоти, відвідає нас, щоб з’явитися тим, що перебувають в темряві й тіні смертній.

«Силкуйтеся ввійти через тісні ворота,

багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть»

«Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам,

силкуватимуться ввійти, але не зможуть»

Це відповідь Ісуса на запитання, коли Він проходив містами і селами до Єрусалиму та навчав. Хтось сказав Йому: «Господи, невже мало тих, які будуть спасенні?». На це Ісус відповів порівнянням про вузькі двері, що ведуть до спасіння. Це Слово життя, яке ми будемо повторювати впродовж двох тижнів. Після цього стишка слідує: «І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: “Господи, відчини нам!”, Він відповість вам: “Не знаю вас, звідкіля ви”. Тоді ви почнете казати: “Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав нас на майданах наших”. Та Він відповість: “Не знаю вас, звідкіля ви; відійдіть від Мене всі, що чините беззаконня”. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть в Царстві Божім. Тоді останні стануть першими, а перші останніми» (вірші 25-30).

«Бо вже й сокира прикладена до кореня дерев:

кожне дерево, що не приносить доброго плоду,

буде зрубане та вкинене у вогонь”»

«Бо вже й сокира прикладена до кореня дерев:

кожне дерево, що не приносить доброго плоду,

буде зрубане та вкинене у вогонь»

Що передує цьому Божому слову? «Іван говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто ваc навчив утікати від наступаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей Авраама”» (Лк. 3, 7-8). Згодом, у 10-му вірші, написано: «Люди питали його:“Що ж нам робити?”». І Іван відповідав кожному відповідно до його стану: хто мав дві одежі, мав нею поділитися, а подібно і з їжею. Митарям, якими погорджували, але які мали добру волю каятися, також дав конкретну відповідь. І воїни поставили йому те саме запитання і також отримали відповідь.

«У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте,

бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”»

«У вашій поведінці не будьте грошолюбні,

задовольняйтеся тим, що маєте,

бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”»

Перед цим висловом з послання до Євреїв апостол пише: «Пам’ятайте про в’язнів, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й вас може спіткати страждання. Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців». А потім слідують ці слова: «У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, бо Бог сказав: „Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину”».

Апостол продовжує: «Так що сміло можемо сказати: „Господь мій помічник – я не боюся. Що може мені людина зробити?”. Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос той самий учора, сьогодні і навіки. Не піддавайтеся різним чужим наукам» (вірші 3-9а).