На Різдвяні свята ми пригадуємо прихід нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа в цей світ у вигляді беззахисної дитини. «Так Бог полюбив світ, що віддав Сина свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3,16) Бог дав нам цей найбільший Дар – свого Єдинородного Сина. Ісус помер за нас. Він, Божий Син, воскрес із мертвих, щоб ми не загинули і досягли вічного життя. Однак тут існує одна умова: спасительна віра. Тільки той, хто вірить у Нього і приймає Його цією особистою вірою, має вічне життя і є Божою дитиною. На це Різдво Він стукає і до твого серця, щоб ти Йому відкрив і прийняв Його.

Україна переживає Різдво. Але на сході лютує війна і молоді чоловіки з різних куточків України перебувають на фронті! В ніч Христового народження ангели звіщали: «Мир людям доброї волі» (Лк. 2,14). Це побажання вам передаю і я. Нещодавній вислів папського легата на зустрічі в Україні, яким підтримав воєнну атмосферу словами: «Не переставайте!», аж ніяк не є голосом Божого пророка! Це голос лжепророка! За що і за кого бореться Україна? За кого вмирають українські хлопці і чоловіки? Цей бій, передусім, є духовним – йдеться про знищення моральних цінностей і християнства.

З Україною відбувається щось подібне, як це було з Божим народом Старого Завіту. Коли він відвернувся від Бога до поганства і повірив забобонам, віщункам, гороскопам, екстрасенсам та лжепророкам, то прийшло і моральне затемнення і Бог допустив на свій народ кари через навколишні народи. Таким покаранням була і Вавилонська неволя.

Я не осуджую конкретних людей, і ви їх не осуджуйте, навіть якщо ви переконані, що вони є гробарями України і Церкви. Вони не знають, що роблять. Бог дозволив, щоб затемнився їх розум і вони стали інструментом сили, яка гнітить і буде гнітити вас, невинних. Однак, насправді не цілковито невинних, бо основним винуватцем за нинішній стан є гріх народу.

У ці дні ми святкуємо Христове Різдво – Бог став беззахисною дитиною, щоб врятувати нас від вічної смерті. На хресті Він звершив свою жертву і за тебе.

Дорогі жінки і матері, Бог звертається до вас, щоб ви в духовній боротьбі змобілізувалися для порятунку свого народу від морального, духовного і фізичного автогеноциду. Ним керує аморальний Захід через просовування гендер-гомосексуалізму, анти-Декалогу, масового викрадання дітей, їх морального і психічного нищення в т.зв. професійних бізнес-сім’ях, між якими діти постійно кочують. На Заході ці псевдо-сім’ї утворюють переважно гомосексуалісти і педофіли. Йдеться про злочини неофашизму, пов’язані з масовим використанням згубних наркотиків і вбивством старих людей через евтаназію (Нідерланди, Бельгія). Йдеться про запланований холокост людства (запрограмований масонами Римського клубу) до т.зв. «золотого мільярда» (це означає винищення 5-6 млрд. людей). Сатанинська глобалізація, яка нищить всі моральні цінності і християнство в корені, вже на Заході перейняла владу.

Ми маємо щоденний досвід, що найгірше є з нашою духовною сліпотою, практичною невірою. Людина може навчитися говорити навіть побожно, психологічно і духовно, так, що це виглядає, наче якась велика містика, але в цьому святість не полягає. Слово Боже говорить: «Праведник житиме з віри». Про св. Йосифа сказано, що він був праведним. Отож, щоб людина була праведною (тобто справедливою), то не достатньо давати Богу тільки те, що Йому належить, а людині – те, що належить людині. Жити з віри, означає рахуватися з тим, що хоч я і маю в дечому абсолютне переконання, найкраще логічне пізнання або чуттєве сприйняття, однак завжди мушу вміти зупинитися і запитати: «А що хоче Бог?» Вміти поставити всю свою проблему перед Богом. І саме в ці моменти раптом виявиться наша гордість, як ми тримаємось чогось, що є наше: маю свою правду, своє добро, свій досвід.

Маємо перед собою ще кілька останніх днів до кінця року. Час, що минув, вже ніколи не повернеться. Тому використаймо ще останні хвилини і подякуймо Богу за все, що Він нам цього року дав, а також чинімо покаяння, щоб щирим каяттям ми обновили своє відношення до Бога, щоб зрозуміли, що ми є грішниками і потребуємо Його прощення.

У новому році нас знову чекає духовна боротьба. Що принесе нам цей наступний рік? Ми повинні усвідомлювати: «Якщо Господь не будує дім, даремно трудяться будівничі». Що Господь Бог схоче з нами зробити і де нас захоче послати, ще точно не знаємо, але важливо, щоб в кожному рішенні ми з щирим серцем шукали Його волю, а потім були там, де маємо бути, і робили те, що повинні. Що потім Він буде робити через ці наші малі кроки послуху – це вже не наша справа. Це Його боротьба і перемога.

8.12.2014р.

Єпископи Словаччини!

Бог поставив вас до історичної доби. Бути сьогодні єпископом означає або бути духовним мучеником, і навіть фізичним, або стати апостолом з духом Юди. Просто кожен з вас тепер потрапив у Божу пастку, яка називається відповідальність – перед Богом і перед народом. Зараз ви стоїте під мікроскопом і Божий ворог через випробування вас пересіває, як пшеницю. У одній пробі ви не вистояли і відреклися Христа, як апостол Петро. Близько чотирьох років тому деякі новоієреї закликали вас, щоб в цей історичний час, коли єресі руйнують Церкву, ви ясно сформулювали віру і визнали її прилюдно, хоча б перед двома свідками. Ви були зобов’язані ясно відректися єресей історично-критичного методу, який заперечує Божество Христа. Цей метод включає вигадану теорію про т.зв. Христа історичного і Христа віри. Цей метод практично заперечує все надприроднє в  Біблії, і саме божественне натхнення Біблії. Ви також мали відректися духа Асижу – духа згубного синкретизму з поганством, який також є тяжким гріхом проти Першої Заповіді Декалогу. Синкретизм нерозривно пов’язаний з окультизмом, який є фальшивою духовністю поган. Слово Боже свідчить: «Погани не приносять жертви Богу, але демонам» (1 Кор. 10,20 наст.)

8.12.2014р.

Преосвященні патріархи!

Я називаю вас патріархами, але фактично ви вже не є ними! Як єретики ви виключили себе з Містичного Тіла Христового, яким є свята Церква. Анатема була проголошена на основі слова Божого Гал. 1,8-9: «Хто би проповідував інше євангеліє, навіть якщо б це був ангел з неба, anathema sit – будеш проклятий, відлучений». Ви своїм жестом проповідували інше євангеліє, а тому стягнули на себе прокляття. Але оскільки йдеться про невидиму духовну сферу, тобто про стан душі, то необхідно було оприлюднити цей факт, і це відбулося.

«Ісус сказав…» Це було на Голготі, на хресті, в найбільших болях, в найбільшому покиненні. Це було останнє слово до нас, людей! Остання воля, найважливіший заповіт вмираючого Спасителя! Хто є Ісус? Бог і водночас Людина!

«…сказав» Безумовно, це коштувало Йому великих зусиль і в болючому положенні на хресті ще збільшувало муки.

«…учневі» Хто був тим учнем? Апостол Іван. Які відносини склалися між Ісусом та Іваном протягом трьох років? Іван сам про себе свідчить: «Той учень, якого любив Ісус, спочив на останній вечері на Його грудях» (Ів. 13,23). Іван був єдиний з учнів, який більше ніж інші усвідомлював Ісусове серце, глибини Його радісної вістки! Інші учні були нечуйними, і Ісус кілька разів жалівся на їх тверде, не розуміюче серце.

Україна, 8.12. 2014

Шановні єпископи!

Візантійський Патріархат закликав теперішнього папу Франциска, щоб оголосив 2015 рік роком правдивої реформи Церкви. У листі «2015 рік – рік реформи Католицької Церкви» (https://vkpatriarhat.org/?p=22213) вказуємо на те, що найбільшу провину за катастрофічний стан Церкви має польський папа Іван Павло II, якому ви ставите пам’ятники і в нерозумній ейфорії перейменовуєте вулиці та площі, і, мабуть, будете посвячувати йому і нові храми!

Спасіння сутнісно пов’язане з істинною християнською вірою і з покаянням. Ісус ясно сказав, і це стосується всіх без винятку: «Якщо не будете чинити покаяння, то всі загинете» (Лк. 13,3).

Місію ми можемо робити і через молитву. Основне слово тут: «Ти в мені. Ти в мені, Ісусе». Духом скажу: «Ти в мені», а потім додам: «і в братові, і в сестрі». Під час цієї місії молитвою починаю вірою бачити в ближньому Христа. Але спершу мушу поглядом віри бачити Христа в собі.

Ісус на останньому суді скаже: «Те, що ви зробили одному з найменших братів Моїх, це ви Мені зробили, а чого не зробили, того і Мені не зробили». Ісус говорить про діяльність і бездіяльність. Ми повинні проводити позитивну діяльність, яка буде пов’язана з відношенням до ближнього, але по суті має мотивуватися тим, що робимо це для Христа. Сам Ісус каже: «Мені зробили». Тобто це означає, що Христос прихований і в тому найменшому братові, перебуває в ньому. Але по суті не є прихований, а, швидше, скритий в ньому, як у в’язниці.

Україна, 12.12.2014 р.

Росія в 2015 році святкує ювілей 1000-ліття від смерті св. Володимира, який охрестив руський народ. У Чехії буде святкуватися ювілей 600 років з моменту трагічного спалення священика Яна Гуса, який боровся проти згіршуючого життя священиків. У Вірменії є сумний ювілей 100 років від геноциду народу. В Європі згадуємо 70 років з моменту завершення ІІ Світової Війни.

Візантійський Патріархат звертається до керівників Католицької Церкви із закликом провести радикальну реформу всередині Католицької Церкви, яка перебуває під Божим прокляттям – анатемою. Папа Римський Іван XXIII оголосив початок II Ватиканського Собору під гаслом аджорнаменто. Собор не вирішив основної проблеми Церкви – тобто внутрішню обнову через правдиве покаяння, а також ефективно не реагував на негативні явища світу, які впливали на Церкву. Йшлось, передусім, про інвазію окультизму, про єресі неомодернізму, прихованого за т.зв. історично-критичним методом, про моральні проблеми, питання атеїзму, матеріалізму…

В Євангелії від Луки 10,25-37 ми читаємо, як учитель закону прийшов до Ісуса і дав питання, щоб випробувати Його: «Господи, що мені робити, щоб осягнути вічне життя?» Це питання стосується кожного з нас, бо це суттєве – фундаментальне питання. Що робити, щоб осягнути вічне життя? Учитель закону дає Ісусу актуальне питання, але приховує свій підступ. У своєму серці він не є щирий.

І сьогодні вчителі закону й теологи, які на західних богословських факультетах отримують докторати, виступають як професіонали, які знають Бога і Св. Письмо, однак незважаючи на це, не знають ні Бога, ні Божого слова.

Любити Бога означає втратити свою душу заради Нього. Іншого шляху немає. Свою душу і з її душевними силами, які заражені первородним гріхом, через цю втрату збережу для вічності.

З допомогою системи брехні і різних обіцянок сьогодні диявол хоче, щоб людина фальшиво любила свою душу, а на кінець цілковито віддалася йому і вічній погибелі. Він обіцяє гроші, кар’єру, розкоші, але це все обман. В нікому іншому немає спасіння лише у Христі (див. Ді. 4,12). Він любить мене, Він помер за мене на хресті. Він задля мене втратив своє життя, а я маю заради Нього втратити свою душу – цілковито Йому віддатися, щоб врятувати її.

Тихо промовлю Святе ім’я «Єгошуа», усвідомлю в собі присутність усієї Пресвятої Трійці і при голосній «а», яку довго промовляю подихом, свідомо люблю Бога і втрачаю свою душу задля Нього.

Що таке заповіді Христа? Що таке Десять Заповідей, це зрозуміло. Це Божі закони, виражені в I, II, III… і аж X Божій Заповіді. А що таке заповіді Христа? Чи це те саме, або щось інше? Про це зовсім ніхто не говорить, на цьому не наголошують. Ніхто нас їх не вчив. Заповіді Христа частково виражені в Нагірній проповіді Ісуса, а також в інших словах Євангелія, особливо в словах, сказаних Ісусом в ніч перед Його смертю. Його заповіді заторкують серце. Вони стосуються того, що людина переживає внутрішньо. Наприклад, VI Божа Заповідь говорить: «Не чужолож!», а Христова заповідь каже: коли ти очима дивишся з пожадливістю, вже згрішив у своєму серці.