Тому ми й молимося 7 разів на день: «Шема Ізраїль, люби Бога всім серцем, всією душею, і всією силою. Ісусе, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелія».

Коли цього тижня будеш молитися цю молитву, то хоча б один раз усвідом, що говориш. Усвідом, що Ісус тебе чує. І коли кажеш Йому «люблю Тебе», то щоб це було дійсно всім серцем. «Втрачаю свою душу» – це є конкретна любов. Любов не полягає у відчуттях. Чиста любов полягає у волі – хочу любити, навіть коли того не відчуваю, ставлю Ісуса на перше місце у своєму житті.

Фальшиві психології світу в християнстві

Сучасні психології, по суті, використовують те, що дослідили різні реакції, однак вони не базуються на цілій правді. Служать  духу брехні і ведуть до дочасної та вічної смерті. Фактично заперечують людську совість і реальність гріха, стирають різницю між добром і злом, між правдою і брехнею. Головною нормою ставлять людське «его» і його суб’єктивізм.

Психології сьогодні стали замінником живого Євангелія! В католицьких монастирях і семінаріях за основу «духовної» освіти беруть суто світські психології. Також духовна література замінюється різними психологічними книгами. Правдива самокритика і охота зрікатися себе, справедливе прийняття правдивого докору чи покарання за зло замінюються різними психологічними тренінгами і маніпуляціями, що в кінцевій фазі робить монахів і священиків обманщиками, маніпуляторами і лицемірами. Це зрада Євангелія і правдивої євангельської психології, якою жили впродовж 2 тисяч років, і яка була закорінена у відношенні до Бога, вела до звільнення від духа брехні, злих залежностей і самообману.

Ісус прикладом і словом закликає нас бути обережними, щоб ми не були наївними, а водночас, щоб не були егоїстичними. Він каже: «Будьте мудрі, як змії і прості, як голубки». Не досить тільки чогось одного, треба обох. А що стосується мудрості, то маємо Божий закон, який Бог дав людству через Мойсея. Ісус надає цьому Божому Закону правильне духовне значення. Цим Він вказує, що не достатньо тільки зовнішнього виконання закону. Необхідна внутрішня зміна. А для цього людина потребує прийняти Христового Духа. Цього Духа Ісус обіцяв і без нього християнство, як риба без води, як електроприлад без джерела струму, тобто не функціонує. І таким останнім часом стало християнство, бо вигнало Духа Правди і прийняло духа брехні – духа антихриста. Різні філософські кліше (чи це, наприклад, Кантівські категорії, або діалектика Маркса, або лібідо Фройда) є лише оманливими шляхами. Вони вказують на певну правду, але не є вирішенням, і аж ніяк не виходом. Жодна філософія не виразить таїнства життя, таїнства добра і зла, і не внесе справжню мудрість у людське життя. Цю мудрість і цю силу дає тільки Євангеліє Христа, пов’язане з прийняттям Христа за свого особистого Спасителя і свого Господа, а також з прийняттям Христового Духа.

Яка психологія Євангелія? Вона походить з правди, рахується з первородним гріхом, з глибокою підступністю, яка є в людині, зі схильністю до зла, з особистими гріхами, зі зрадою, але також і з жалем та людською щирістю. Психологія Євангелія приносить справжній рай і мир до людської душі і взаємних відносин. Вона пов’язана з готовністю жертвуватися, що походить з чистої любові до Бога та породжує і чисту любов до ближнього. Протилежність цієї любові – людський егоїзм, пов’язаний з духовною інфекцією, що спричиняє духовну сліпоту – джерело різних помилок і страждань.

У Євангелії Ісус подає основні психологічні принципи, засновані на справедливості до себе та інших. Наприклад, принцип: «Що хочеш, щоб інші робили тобі, те спершу роби ти їм. А що не хочеш, щоб інші тобі робили, не роби і ти їм».

Правдива людина вчиться з власних програшів і власного болю. Ставить до світла свої приховані бічні мотиви, згідно яких поводиться. Людина має своє добро, свою правду, свою справедливість, свої інтереси, свої вимоги, свої погляди, своє лінивство… Коли потрібно зробити певний крок, наприклад, виконати свій обов’язок, який в подальшому впливатиме на інших і на певний процес творення доброї справи, то автоматично відчуває опір і неохоту. Студент повинен готуватися до іспиту, але йому приємніше нишпорити в інтернеті. Фальшивою вірою з’єднається з переконанням, що для нього тепер краще не турбуватися про екзамен, а робити щось інше, приємніше. Не хоче бачити наслідки, що провалить екзамен, не закінчить навчання, що матиме проблеми на все життя, розчарує багатьох людей, спричинить близьким біль. Просто людина не хоче ходити в правді, вона свідомо дозволяє себе психологічно обманювати брехнею, яка функціонує сама, вірить їй автоматично, не мусить зрікатися себе.

Наша програма мала б бути такою, яку мав Господь Ісус: «Моя їжа – чинити волю Того, Хто послав Мене, і діло Його довершити» (Ів. 4,34). Вона виражена і в молитві: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Отож тут йдеться про закон послуху віри, який приносить духовний досвід більший, ніж психологічні досвіди з реальністю гріха. Коли людина вірить Євангелію і змінює мислення, то має досвід з Богом і з тим, що Він дійсно діє в нашому житті. Основа духовного життя – це ходити в Божій присутності. До неї входимо і її повинні переживати в правдивій молитві.

Правдива молитва означає в правді стати до Божого світла і в цьому світлі признати свій гріх. Водночас вірою прийняти силу Христової крові, яка була пролита за наші гріхи. «Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, … кров Ісуса Христа очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1,7).

Поставмо основне питання: Чому сьогодні служать модерні психології? Чи ведуть до правдивого життя? Чи допомагають створювати правдиве відношення до себе, до ближнього, до Бога? Ні. По суті, модерні психології базуються на самообмані, майстерній брехні і маніпуляції іншими людьми. Вони мають приховану мету – як найефективніше досягнути того, щоб людська психіка прийняла брехню. Обманена людина потрапляє в пастку, залежність і рабство брехні.

І навпаки, в чому суть справжньої євангелійної психології?

В людській психіці найважливішу роль відіграє совість, якою розрізняємо добро і зло, правду і брехню, справедливість і несправедливість. Але водночас в людині є егоїзм, який автоматично з’єднується з брехнею і шукає свого уявного добра – навіть за ціну відкинення совісті, тобто Божого голосу в нас, нівеляції добра і зла, правди і брехні. Це веде до саморуйнування, а взаємовідносини розбиваються сварками, ненавистю, вбивствами, війнами.

1 Ів. 1,7: «Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха».

Кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха, якщо ми ходимо в світлі. Що означає ходити в світлі? Визнати гріхи – це перший крок в світлі.

Другий крок у світлі – це з вірою звернути свій духовний погляд на розп’ятого Ісуса і прийняти Його прощення. «Коли ми визнаємо гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1 Ів. 1,9). Ісус помер за мої гріхи, скільки б їх не було. Треба повністю довіряти Божому милосердю. Не зловживати Божим милосердям так, що буду говорити: «Бог милосердний, я можу грішити», це обман. Згадай, що Бог є водночас справедливий. Бог обіцяв прощення гріхів, але не обіцяв тобі завтрашнього дня. Я не можу грішити і розраховувати на те, що Бог є добрий. Проти гріха я повинен виступити: Не буду грішити! В жодному разі! Мушу відсікти гріховну думку, почуття, і переключитися на інші думки.

Ви маєте сім’ї. Чоловік повинен бути в сім’ї як священик. Він несе відповідальність за жінку і дітей. Потім буде мати внуків і правнуків. Так, як Авраам повірив і Бог дав благословення усьому його потомству, так і кожен з вас несе відповідальність. Сім’я – це ваша єпархія, це ваша парафія. Ви несете відповідальність, перш за все, за душі, а не тільки за самих себе. Чоловік повинен бути главою жінки, главою сім’ї, він має перед Богом певну відповідальність. Бог дає чоловіку і певний авторитет. Потрібно щоб чоловік мав правдиву мудрість. Щоб дійсно навчився боротися проти брехні, щоб навчився мудро керувати сім’єю і як її захистити. А це не просто. Це не означає тільки давати якісь накази, але часто це означає бути на хресті. Людина часто не може радикально відстоювати правду, а повинна навчитися і в певних ситуаціях толерувати те, що люди не є зрілими. Наприклад, діти, які бунтуються, опановані духом світу, який увібрали в себе. Коли їм дають здорові християнські принципи, їм це не подобається.

1 Ів. 3,8-9: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився».

Це один з найскладніших віршів Св. Письма. Можливо, ви навіть скажете, що те, що написано, не є правдою: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить». Тепер порівняйте це з 8 віршем першого розділу цього ж листа: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1,8). Це абсолютно відмінні твердження. А 10 вірш ще додає: «Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає» (1 Ів. 1,10). Двічі підкреслюється, що коли хтось говорить, що не має гріха, то обманює Бога і робить Бога неправдомовним. Але з іншого боку, в цьому ж посланні написано: «Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить».

Сьогодні ми святкуємо свято святого пророка Іллі. Хочемо згадати основні події з його життя. Про них розповідає І і ІІ Книга Царів.

В час пророка Іллі в Ізраїлі царював Ахав. Його дружиною була Єзавель, яка відвела Ахава і весь народ від Бога до диявола. «Ахав збудував Ваалу жертовник в Самарії і ходив йому поклонятися. Цим довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (1 Цар 16,31-33). Народ, замість того, щоб поклонятися Господу, єдиному істинному Богу, поклонявся Астартам, тобто символам демонів. Пророк Ілля радикально виступив проти цього ідолопоклонства. Він проголосив, що за цю зраду Бог покарає народ тим, що три з половиною роки не буде падати дощ, тільки на його слово (1Цар.17,1наст.). Потім він повинен був сховатися біля потоку Керіт.

Життя людини – це боротьба, тому якщо ми покладаємося на власну зброю, то, щонайменше, стаємо посміховищем. І саме гордість, яка засліплює і перебільшує свої власні сили, через фальшиву покору відкидає Божу зброю – дари Святого Духа. Уявімо собі військо, яке бореться недисципліновано, кожен, як йому заманеться, а за зброю йому служить лук і стріли. А ворог має в розпорядженні літаки, танки, атомну зброю, а крім того в його армії панує залізна дисципліна. Чи боротьба вже не є наперед програною? Ми, самовпевнені, маючи лук і стріли, наївно думаємо, що не потребуємо модерної Божої зброї, яку Бог нам пропонує – а це Його дари.

Хто пережив обнову у Святому Дусі і свідомо відкрив своє серце Святому Духу, того стосуються  слова: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Святий Дух живе у вас?» (1 Кор. 6,19). Якщо Він живе в нас, то здійснюється: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий» (1 Кор. 12,4). Отож Святий Дух є подателем і джерелом всіх дарів. Якщо Він перебуває в твоєму серці, то в Ньому маєш і усі Його дари. Але виникає питання: які з них Він хоче виявити саме через тебе. Бог установив так, що дари розвиваються у спільноті Церкви, і також у відповідний час. Деякі люди, відновлені Святим Духом, почали служити відразу ж декількома дарами одночасно – даром тлумачення, даром зцілення…, але це буває рідко.

Якщо сьогодні подивимося на церковні структури, то можемо їх порівняти до електричного локомотива. Яка користь з сучасно-обладнаного електролокомотива, якщо він не підключений до джерела струму? На дорозі стає лише перешкодою. Тільки тоді, коли «локомотив» під’єднається до могутньої сили Святого Духа, він потягне народи до духовного пробудження. Звернімо увагу, яка велика зміна настала в апостолах, коли на них зійшов Святий Дух. Вони були зодягнені силою з висоти: «Залишайтеся в місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24,49). «І ви приймете силу (міць) Святого Духа, що зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді. 1,8).