26. 03. 2015

Членам церковної організацій ЧЄК

Шановний Монсеньйоре!

Звичайно, ти усвідомлюєш, як останнім часом віє новий дух через «святого» папу Івана Павла II і вже за життя канонізованого папу Франциска I. Вони репрезентують антиєвангеліє і антитрадицію. У порівнянні з «єресcю» Гуса, в середньовіччі їх обох вже би сто разів спалили на вогнищі. Візантійський Патріархат на останніх трьох пап тільки оприлюднив реальність, тобто Божу анатему – прокляття, згідно Гал. 1,8-9 за проповідування іншого евангелія.

600 років тому церковна ієрархія (тоді було три папи) в єдності з державною владою усунула неугодного проповідника, який викривав згіршуюче життя священиків і прелатів. Палиця для такого завжди знайдеться.

Чи тепер, 600 років опісля, переможе правда? Чи церковні прелати визнають Яна Гуса хоча б «мучеником за правду і моральні цінності»? Або чи будуть продовжувати інтерпретувати його біографію не з правдивого погляду, але з суб’єктивного?

1.04.2015р.

Християнам-католикам і некатоликам

Папа Франциск проповідує інше євангеліє, за яке падає Боже прокляття! «Якщо б хтось проповідував інше евангеліє, і навіть якщо б це був ангел з неба, хай буде проклятий – анатема!» (див. Гал. 1,8-9). Франциск пише: «Мрію про місіонерський вибір, здатний все змінити, – щоб звичаї, стиль життя, розклад занять, мова і всі церковні структури стали більш придатними дорогами для євангелізації сучасного світу, ніж для самозбереження». Це груба маніпуляція! Що це означає: «все змінити»? Насправді йдеться про довершення процесу вигнання Божого Духа з останнього католика і про прийняття духу цього світу. Церковні структури, мова, стиль і розклад занять будуть змінені, тобто повністю віддані на службу антиєвангелізації – сатанізації. Цей анти- «місіонерський вибір» виступає проти Бога, проти Церкви і папства.

Мрія Франциска вже реалізована. На жаль, вже раніше була підготовлена «придатна дорога» синкретизму з поганством: 1965 – Nostra Aetate, 1986 – Асиж, шлях пост-соборного неомодернізму (історично-критична філософія), а беатифікація Івана Павла II, який це прийняв і просовував, вже 1.05.2011р. стягнула на Ватикан Божу анатему.

19.04.2015р.

Державному секретаріату Ватикану

Лісабонська угода, яка є спільною конституцією відпалої християнської Європи, узаконює т.зв. права сексуальних меншин. Йдеться про гомосексуалістів, педофілів, транссексуалів, садомазохістів, зоофілів та інших. Пріоритетом закордонної політики США вже відкрито був проголошений гомосексуалізм. Держави, які його не приймають, караються санкціями.

Ці сексуальні збочення є плодом нового мислення, що виходить з відпалого християнства, яке масово схвалює єресі, що заперечують суть Христового вчення і саме натхнення Богом Св. Письма та схвалюють пошану до поган і їх демонів. Боже слово ясно виступає проти цього на багатьох місцях і наголошує, що саме цей гріх спричинив війни і вавилонське вигнання! Плодом єресей неомодернізму є пошана до поган і їх демонів, а результатом є сексуальне збочення. «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали та служили створінню більш, як Творцеві… Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну… чоловіки з чоловіками сором чинили» (Рим. 1,25 і наст.). «Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерті, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» (див. Франциск I) (Рим. 1,32-2,1).

Чому плачеш, кого шукаєш? Це питання для кожного з нас. Чому плачеш? Ми плачемо, коли щось втрачаємо, або коли маємо біль в душі.

Зараз є час, коли Ісуса крадуть з душ ще беззахисних дітей. І ми повинні плакати, коли втрачаємо живого Ісуса. Якщо в душі є біль з пошуку Бога, то такої душі Бог може торкнутися.

Кого шукаєш? Ісуса! А кого шукаємо ми? Як часто шукаємо свої потіхи, гроші, марноту, славу від людей… але вся слава – це марність. Ми повинні шукати Бога, шукати правду, шукати моральні цінності, шукати те, що дає нам життя вічне, а вічне життя маємо в Ісусі. Ми по-винні мати в серці біль з того, що живого Христа виганяють з душ. Без Нього нема вічного життя, без Нього є вічна кара і моральна руйнація.

12 квітня 2015, в день Христового Воскресіння

Дорогі вірні Правовірної Греко-Католицької Церкви!

Ми святкуємо день славного Христового Воскресіння. Христос воскрес із мертвих своєю Божественною силою. Участь у цьому ділі воскресіння бере уся Пресвята Трійця – Отець, Син і Святий Дух.

Бог є найвищим Законодавцем і Творцем цілого всесвіту – всього видимого і невидимого. Він вклав закони до мертвої матерії і живої клітини, мудро запрограмував і встановив порядок у всесвіті. Якщо ми докладно вивчаємо науку про всесвіт, то захоплюємося Божою мудрістю і всемогутністю! Бог створив і першу людину. Але диявол своїм лукавством обманув перших людей. Диявольська інфекція – бунт проти Бога, проти правди і духовна сліпота осквернили чистий Божий образ в душі. Але не зважаючи на це Бог не залишив людину – Він сам став людиною, прийняв на Себе людську природу. Він на хресті переміг диявола і отруту гріха, яка є в нас. Тому так потрібно прийняти Христа і мати з Ним єдність! З Ісусом навіть наші малі терпіння мають величезне значення. Ми повинні вчитися дивитися на терпіння з вірою і перемінювати їх так, що будемо за них дякувати. Замість бунту і себежалю треба одразу ж усвідомити свій гріх з минулого і жертвувати за нього свої терпіння! Це простий шлях, який веде нас до розуміння таїнства Христового хреста і нашого спасіння. Апостол Павло каже: «Юдеї вимагають знаків, греки мудрості шукають, а ми проповідуємо Христа – і то розп’ятого» (1 Кор. 1,22).

Коли ми стаємо перед Богом і просимо за Україну, як важливо, щоб Бог дав нам слово! По-перше, щоб дав нам пророцьке слово, а потім, щоб дав нам Духа. Він зробить це чудо воскресіння долини сухих кісток.

А що чекає сьогодні дітей? Як тільки малі діти вийдуть з сімейного оточення, вже з дитсадка їх чекає система деморалізації і сатанізації, яка діє в цілому світі.

Господи, а що буде з дітьми України? Що ми повинні робити? Взивати до Бога!

30.03.2015

«І як ви чули, що має прийти антихрист – а тепер багато антихристів постало – то з цього пізнаємо, що остання година настала» (1 Ів. 2, 18)

Як християни, ми повинні входити до таїнства Христової смерті цілий рік, але особливо маємо усвідомити цю правду в Велику п’ятницю (2 Кор. 4,10-11). Щонеділі, але особливо на Великдень, ми повинні глибоко усвідомити таїнство хрещення, яке з’єднує нас з воскреслим Христом. «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3,27). Через хрещення ми прищеплені до цього таїнства нашого спасіння. Ми творимо внутрішню єдність з Христом, як галузка з виноградиною (пор Ів. 15,1-6). Ці правди актуалізуються через покаяння, інакше вони не діють. Правдиве покаяння – це назвати правду правдою, брехню брехнею, єресь єрессю, а гріх гріхом – а це як у себе, так і в інших, навіть якщо вони мають церковну владу. Ми повинні відділитися від єресі синкретизму і духа антихриста.

Бог до нас говорить, але вся проблема в тому, що ми Його не чуємо. Проблема в нашому приймачі. Ми повинні налаштувати наше серце, щоб чути Його голос. Він хоче діяти і через вас, через вашу віру. Хоча ми слабкі – тим більше маємо довіряти Господу, бо «коли я слабий, тоді я сильний». Ісусе, довіряю Тобі!

Треба не залишатися в собі, але йти за Ісусом, триматися Його і вчитися від Нього. Він дасть справжню мудрість, Він дасть силу. Він живий і присутній. Він любить тебе більше, ніж твої батьки чи діти. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Він пролив за тебе на хресті Свою кров. Він постійно з тобою. Є тільки одна проблема – щоб ти був з Ним.

Часто останній жебрак, коли щиро відкриється Богу, швидше буде спасенний, ніж «праведні» фарисеї. Але в кожному з нас є фарисейство і брехня. Тому й Ісус в Євангелії про це говорить. Коли фарисей і митар прийшли помолитися до храму, фарисей молився: «Господи, дякую, що я не такий, як той митар, два рази на тиждень пощу, даю десятину …». Те все, що робив фарисей, не було поганим, але яким було його серце? Не упокорив його перед Богом.

Апостол Петро в день П’ятидесятниці сказав юдеям: «Ви вбили Бога, розіп’яли Ісуса!» Це їм пронизало серце і вони запитали: «Що ми повинні робити?» – «Покайтеся і як дар отримаєте Святого Духа».

Так, Святий Дух приходить знову і знову, коли ми каємося. Щомиті і щодня ми робимо помилки, грішимо думками, а коли на когось подивимось, одразу ж критикуємо, осуджуємо… Ми повинні зупинитися: «Господи, прости мені, я в два рази гірший. Якщо ця людина грішить і дає згіршення, прости їй».

Що це є в нас!? Маємо в собі совість, голос Божий, але і отруту гріха. Якщо людині подається брехня, вона радо їй вірить, а в правді буде постійно сумніватися. Навіть буде сумніватися і в правдах нашого спасіння: «Може це так, а може і ні…». Тут треба зайняти радикальну позицію: «Ісус так сказав і так це є! Я нічого не буду вигадувати! Хто увірує, буде спасенний, а хто не увірує, піде в пекло». А що відповісти спекулянтам або єговістам, які запитують: «А як це власне є з цим пеклом? А як там буде…?» Відповісти просто: «Це дізнаєшся аж тоді, коли туди попадеш! Мене не питай, я там не був і зовсім не хочу туди йти!»

У Святій Літургії Ісус реально присутній. Коли у Святому Причасті приймаємо Його Пресвяте Тіло і Кров, треба усвідомити: «Ісусе, Ти тепер є в мені». Ісус запитає кожного з нас: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?». Якщо в тебе є конкретна проблема, то скажи: «Господи, прошу Тебе про це… Я хворий, а Ти мій Лікар, Ти Всемогутній!» А Ісус говорить тобі, як жінці в Євангелії, яка прийшла до Нього з палким проханням, або батькам, які прийшли просити за свою дитину: «Хай станеться тобі за твоєю вірою!». Або як прокаженому: «Хочу, будь чистий!» Ісус є той самий і присутній в Пресвятій Євхаристії. Він приходить надзвичайним способом. Через Тіло і Кров приходить до тебе і є твоїм гостем. Так, як до Закхея, який прагнув Його побачити. А Ісус сказав йому: «Сьогодні Я повинен бути у твоєму домі!» і увійшов в його дім. Так Ісус і сьогодні приходить до твоєї душі. Скажи Йому: «Ісусе, Ти є Господь, Тобі належить цілий Всесвіт!» Ісус запитує тебе: «Що хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Тому конкретно скажи Ісусові, що хочеш. Довіряй Йому, Він всемогутній, але хоче бачити твою віру. Скільки чудес вчинив Ісус! Скільки книг можна було б написати про це! Але завжди є тільки одна умова – твоя віра.

Половина Великого посту вже за нами. Кожен день зробімо хоча б одне мале самозречення: чи це негативна думка, або лінь, або якийсь страх – треба це подолати: «Господи, з любові до Тебе, я дивлюся на Твій хрест, на те, що Ти витерпів за мене – бичування, терновий вінець, хресну дорогу, розп’яття. Ти пролив за мене всю свою кров, Ти заплатив за мене, Ти любиш мене! А  що я роблю для Тебе і для спасіння своєї душі? Господи, дай мені ту справжню ревність, щоб в конкретних ситуаціях я зумів зректися себе, взяти свій хрест і йти за Тобою!»

Ми не маємо вести діалог, ми повинні свідчити! Повторювати правду – «це є це». Я можу вести дискусію, але якщо я бачу, що людина, з якою говорю, не хоче прийняти правду, то мушу їй ясно сказати: «Це правда, і вона глибоко стосується тебе.  Або віриш, або не віриш. Реальність така, що ти помреш, і хочеш чи ні, будеш стояти перед Божим судом, а потім підеш до неба чи до пекла. Я хочу сказати тобі одну річ: щоб ти був спасенний, ти повинен віддати Ісусові свої гріхи, повинен собі їх признати, клякнути перед Ним і прийняти Його за свого Спасителя, прийняти Його Євангеліє і Його дорогу. Хто витримає до кінця, той спасеться. А без віри ніхто не буде спасенний! Не «без філософії», але «без віри!»