Якщо Христос не помер за наші гріхи, то всі ми йдемо в пекло. Якщо немає прощення гріхів, все християнство не має сенсу. Але Христос помер за наші гріхи! Це головне! Це було суттю першої проповіді апостолів, і в цьому суть проповідування Євангелія. Дві речі, які проповідували всі апостоли: 1) Ісус помер за наші гріхи, 2) Ісус воскрес і ми тому свідки. А сьогодні це все майстерно заперечують! Важко повірити, що в такому стані знаходиться організація, яка все ще називається Церквою.

В кожному з нас є отрута первородного гріха. Це є в нас і диявол з цього сміється. Якщо не будемо все життя боротися з гріхом, гордістю і пожадливістю, попадемо до якогось блуду. Якщо віримо собі, самі себе нищимо. Це та отрута, що є в нас, і ми з нею провинні постійно боротися, бо вона веде нас до самознищення. Ми повинні нести це як хрест, не з’єднуватися з цим, але виступити проти. «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Ісусом!»

Ісус каже: «Хто хоче спасти свою душу, погубить її, а хто погубить її, той її спасе». Це суть християнства.

У духовній боротьбі ми повинні навчитися боротися. Немає сенсу відкриватися нахабним і безхарактерним людям. Тут здійснюється: «Не кидайте перел свиням». Ми повинні мати пророчого духа, щоб правильно розрізняти. Духовна боротьба – це не фраєрство, а серйозна праця. Але чого нам боятися? Ні хвороби, ні смерті, ні страждань боятися не потрібно. Бог постійно з нами, і якщо можемо страждати за Христа, будемо мати славу в небі. Йдеться про те, щоб спасти свою душу, а також душі ближніх – а це суть місії. Зі зміями, з вовками і з фарисеями ми повинні навчитися боротися так, як це робив Ісус. Вони йому казали, що Він несамовитий, що має біса… Також коли цар Ахав напав на пророка Іллю словами: «Ти той, хто тривожиш Ізраїля», Ілля йому відразу відповів: «Не я, але ти!» Також коли і на вас кидатимуть брехню, треба просто усміхнутися і сказати: «Дуже гарно ти це сказав, але саме те, що ти тепер сказав, стосується не мене, а тебе, це ти влучно виразив». Не дати себе захопити зненацька. Якщо проти вас хтось нахабно виступить, то подумки питатися: «Господи, але що Ти хочеш сказати цією ситуацією?» Потім в дусі молитися і Бог покаже вам, що має на думці.

Іноді, якщо на те воля Божа, треба сказати ближньому правду прямо і виразно, щоб врятувати його душу – навіть якщо це болить, але сказати з позиції внутрішнього прощення. А інколи Божою волею може бути мовчання. Тоді скажу: «Господи, хай буде воля Твоя. Якщо маю мовчати, то буду мовчати. А якщо маю йти в напад – піду!» А тут ключову роль відіграє послух Богу в даній ситуації. Нормою є спасіння душ, добро ближнього. Над всім цим є любов. А любов іноді полягає в тому, щоб взяти в руки батіг, а не пестити. Подібно як любов до дітей проявляється через виховання.

Медіалізація інформації і мас-медіальна продукція

Бути переконаним, що мас-медіа надають об’єктивну інформацію (інформують), є однією з найтрагічніших помилок людини ери телебачення. Віра в цю брехню є наріжним каменем, на якому базується телевізійно орієнтоване суспільство. Сама думка, що мас-медіа будуть тільки передавати інформації такими, якими вони є насправді, є утопічною та ілюзорною. Подання не лише актуальних  інформацій, але особливо і моральних тем, є одним з основних важелів влади у загальносуспільному вимірі, як співалося в одній вже сьогодні забутій пісні: «інформація –  це зброя масового нищення». І вже не треба якось доказувати, що незалежних мас-медіа просто не існує – саме тому, що прагнення влади є в кожній людині.

І сьогодні ви сіли перед телевізором, щоб увійти в безтурботний і начебто невинний світ вашої улюбленої теле-комедії. Візьмімо, наприклад, серіал «Друзі». З закулісся сцен раз за разом звучить штучний сміх і хвилі доброї атмосфери плавно вливаються у вашу вітальню щодня перед  телевізійними новинами – і це саме завдяки цьому знаменитому американському серіалу. І завдяки цій начебто безневинній мас-медіальній місії комфорту ви дійсно полюбили телевізор. Отож, вам здається природнім з вдячністю дарувати йому свій вільний час.

Є люди, які мають харизму говорити. Але коли проповідник сам не має правдивого духовного підґрунтя – з’єднання з Христом, його проповіді спочатку підбадьорюють людей, але згодом виявляється їх поверховість, бездухість. Вони не змінюють людей зсередини. Але коли людина сама реалізує Божі правди і живе ними, коли їх втілить, то її слово має силу. Тоді, коли людина свідчить, навіть не знаючи як, Дух зійде на слухачів. Ми повинні бути праведниками, які живуть з віри. Бути як Авраам, людьми, які мають Бога на першому місці. Завдяки Аврааму Бог поблагословив все його потомство. Крім того, в даний час потрібно мати спільноту. Церква – це спільнота. Де є двоє або троє, там є сила.

Треба, щоб ми знали основне, щоб були свідками там, де ми є. Кожен там, де він є, має просити про силу Святого Духа, щоб на конкретному місці бути євангелистом, вчителем, пророком. Євангелист має в силі проповідувати Євангеліє. Вчитель вміє пояснювати Святе Письмо. Пророк – це той, хто бачить і вказує на суть речей. Однак існує закон якоїсь духовній ентропії. Ми бачимо це на прикладі Ізраїля. Народ вийшов з Єгипту, але потім знову повернувся до своїх ідолів – як тільки Мойсей вийшов на гору, поставили собі золотого бика. Це та «стара людина» в нас: постійно буде поклонятися гріху і демонам, і навіть буде жертвуватися, постити… Наприклад, деякі індійські гуру, виглядають як шкіра і кості, але постять не задля Христа, для спасіння своєї душі, а задля своєї  гордині, тому що відкрилися демонам. Ми, однак, повинні бути повні Святого Духа, маємо бути свідками Христа, знати, що є основне. Своє оточення ми формуємо передусім тим, чим самі живемо. Достатньо кілька основних правд:  що людина навчиться в дрібницях зрікатися себе, навчиться молитися, знаходити час на молитву і серйозно рахується з Богом.

Божа любов проявилася в тому, що Бог віддав Сина свого Єдинородного, щоб ніхто, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Син Божий став людиною, щоб відкупити нас з наших гріхів: «Даси йому ім’я Ісус, і Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Мт. 1,21). «Сьогодні в місті Давидовім вам народився Спаситель, який є Христос Господь» (Лк. 2,11). Грішна людина не може сама себе відкупити. Після першого гріха ми не можемо самі відкрити небо. Жодна наука самоспасіння, яку мають індуси чи буддисти, нікого не спасе, ані жодні людські методи нікого не спасуть і не позбавлять гріхів. Між нами і Богом є прірва. З одного боку – грішна людина, а з іншого – святий Бог. Ніякими людськими зусиллями, добрими справами, самоспасительними релігіями чи медитаціями ми не подолаємо цю прірву.

Яка єдність між Христом і Веліялом? Ніколи не можемо стверджувати, що християнство і поганство є рівноцінними дорогами до спасіння! Спасіння є тільки в Ісусі. Якщо б поганські дороги вели до спасіння, Христос не мусів би приходити на цю землю, щоб померти за наші гріхи. Але, як говорить Святе Письмо, Він прийшов, взяв на себе біль, страждання і приниження, щоб спасти нас і вирвати з темряви й рабства диявола. Сьогодні, однак, проповідується щось цілком протилежне. Але тоді не має сенсу жодна місія, і її навіть не можливо проводити, а тим більше не сміємо сказати, ким ми є, бо погани начебто образяться. В Америці вже 20 років тому не дозволили редактору католицького журналу опублікувати статтю про навернення буддиста, бо головний редактор сказав йому, що така стаття є проти пошани до інших релігій.

Гріх є бунтом проти Бога. Через гріх людина втрачає вічне життя. Але Ісус заплатив за нас, за всі наші гріхи. Якщо з вірою звернемось до Ісуса, отримуємо прощення гріхів. Це відбувається через сповідь і покаяння. Умова цього – людина повинна мати жаль над гріхами і повинна визнати свої гріхи. Розбійник на хресті навіть не називав гріхів, однак був спасенний. Він тільки сказав: «Я згрішив, Ісусе, спаси мене!» І Давид конкретно не назвав свій гріх, але впав перед Богом і признав: «Я згрішив!». Найбільша проблема є в нас – що ми не хочемо визнати свій гріх. А тому потім ходимо в темряві. Якщо ми не самокритичні щодо себе, то ані не сприймаємо правди навколо себе. Ходимо, наче в тумані. Якщо людина не закорінена в правді, то коли настане духовна боротьба, диявол водить її за ніс і вона завжди програє. Але якщо людина закорінена в правді і в Христі, якщо знає, що не може дозволити затягнути себе в  пастку і постійно тримається Христа, то переможе і над цілим пеклом.

Дух фарисейства – це дух, який спеціально паразитує на Церкві. Треба взяти бич і так, як колись міняйлів, гнати його з Божого храму. Церковні фарисеї не зносять правди. В них є бунт і пиха. Самі не входять до Божого Царства, ані іншим не дозволяють, як це сказав Ісус в Євангелії. Треба виступити проти цього духа: «Якщо хочете, то ідіть до  пекла, але ми хочемо бути спасенними! А для спасіння потрібна жива віра в Ісуса. Хто не ввірує, буде засуджений. Це Його Слово, а не наше!»

28.04.2015

Всім християнам України

30 квітня 2015 р. в Києві на Михайлівській площі має відбутися масове зібрання понад 2000 магів, екстрасенсів, цілителів і ворожок. Реєстрація всіх ворожок, чарівників і сатаністів повинна бути на місці чумного кладовища. Вони стверджують, що наступної ночі є язичницьке, християнське і сатанинське свято. Однак це дерзка брехня! Наступною брехнею є твердження, що вони своїм ритуальним обрядом принесуть в Україну мир і гармонію! Насправді чарівники і ворожки співпрацюють з негативними, демонічними енергіями, і приносять дисгармонію та самознищення всього народу.

В Біблії бачимо, що вся історія ізраїльського народу пов’язана з боротьбою проти духа смерті і проти цих слуг брехні! Коли народ покинув єдиного Бога, зрадив своє відношення до Нього і звернувся до окультних енергій та язичницьких ритуалів, то за це завжди приходила дисгармонія, війни, а на кінець і вигнання до Вавилону.

Щоб сьогодні якомога більше людей були включені до стягування прокляття на український народ, сучасні екстрасенси, маги і ворожки вигадали акцію з оберегами. Люди повинні самі їх зробити, а маги і сучасні чародії їх ритуально посвятять демонам, а потім відправлять на місця боїв. Тут не йдеться про досягнення миру, але про розпалювання світової пожежі, яку вже важко буде зупинити.

Слово Боже треба прийняти як Боже слово – прості правди Божого Євангелія так, як Ісус нам їх дає. Апостоли не були ніякими теологами, були звичайними рибалками. Однак через їхню проповідь весь світ був спасенний. Людська гордість і мудрування ні до чого не ведуть. Боже слово поєднане з таїнством. Людський розум повинен бути підпорядкований Божому слову, а тоді розумом має керуватися воля, і аж потім – почуття.  Якщо людина це переверне догори ногами, якщо відкине відношення до Бога, побудоване на вірі, то все в її житті є догори ногами.