Господи, Ти це бачиш!
Коли треба працювати, коли щось будується і треба бігати за покупками, а того немає, і того немає…, тоді людина зітхне: «Господи, я б краще молився…» Час летить, людина крутиться, ходить по базарі, голова з цього болить, всюди шум… Але ми повинні принаймні цей біль віддавати Господу. Усвідомлювати, що навіть якщо нема можливості молитися, я маю давати Богу конкретну ситуацію, бути в Божій присутності, рахуватися з Ним і з’єднуватися з Ним в цьому безсиллі: «Навіть якщо буду тут лише ходити і крутитися, і мене це буде мучити, даю Тобі це своє безсилля. Ти на кінець це вирішиш так, як завжди вирішував все інше!» А це є та конкретна довіра в кожній ситуації. Треба, щоб там, де ми живемо і де Бог нас поставить, ми були такими, як св. Йосиф – праведні. Щоб зупинялися, хотіли слухати Божі настанови. Щоб дійсно не боялися робити те, що Бог від нас хоче – навіть якщо це певне випробування і, можливо, нам здається, що те, що Бог хоче від нас, пов’язано з якимось згіршенням. Бог хотів від св. Йосифа, щоб той зробив крок віри, і він його зробив. Він зумів послухати. Як потрібно, щоб і ми були слухняними Богу і вірними на шляху за Ісусом, щоб давали Ісусові простір, щоб Він міг жити в нас, а також в наших найближчих.
Завантажити: Господи, Ти це бачиш!
