Людина мала б мати т.зв. святий егоїзм – пам’ятати про себе, бо ближнього маємо любити, як себе. А як маємо любимо себе? Так, щоб здобути вічне щастя. Якщо я маю любити ближнього, як себе, то і для нього хочу того найбільшого добра – хочу, щоб і він мав вічне життя, навіть якщо іноді для цього мушу його і скартати. Христос сказав, що навіть своїх ворогів ми повинні любити, прощати їм, благословляти їх, але також напоумляти. Можемо їм виявляти цю любов навіть і батогом, але за цим мусить бути любов, тобто хочу їх найбільшого добра. Якщо б я мав вибрати: все життя терпіти, бути паралізованим, сліпим, мати всілякі виразки, але не піду до пекла, то я скажу: «Господи, тільки не до пекла, а в цьому всьому іншому – хай буде Твоя воля! Тут, на землі, ріж, бий, упокоряй мене, Господи, бо я люблю себе – це друга Божа заповідь». Найперше маємо любити Бога всім серцем, а ближнього, як себе. Саме так я люблю свого ближнього.

Єдність Містичного Тіла Христового

У молитві «Вірую» молимося: «Вірую в єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку». Оскільки Церква є Містичним Тілом Христовим, всі її члени належать Христу. Деякі вже є прославлені в небі, інші тут, на землі, борються з  гріхом, з брехнею і з дияволом (Церква воююча), а також є душі в чистилищі (Церква терпляча).

В небі є Церква прославлена – це спільнота святих. Там є Пречиста Діва Марія, апостоли, мученики, душі праведників, що перебувають в славі. Їхні тіла ще спочивають тут, на землі, в певних місцях, очікуючи воскресіння. Тіла праведників будуть переображені до слави, і ступінь їхнього блаженства на небесах буде ще більшим. Їхнє тіло буде подібне до прославленого тіла Христа воскреслого.

Україна, 12.10.2014р.

Єпископам Словаччини

В словацькій пресі з’явилася новина: «Партія „Свобода і солідарність” сьогодні відкрила громадську дискусію на тему „евтаназія”. Протягом року ми плануємо підготувати законопроект, який уможливить страждаючим людям з невиліковною хворобою достойний відхід з життя».

Не йдеться про «достойний відхід з життя», але про самогубство і відхід з земного життя до пекла. Якщо евтаназія буде легалізована, то наступні зміни до законодавства принесуть такі поправки, що вона буде діяти так, як вже діє в Голландії і Бельгії, де евтаназія може бути проведена навіть дітям чи людям, які в даний момент переживають депресію або психічну кризу.

До кожного з нас прийде хвилина смерті. Кожен з нас одного разу скаже: «Це вже тут». Але якщо ви все життя рахувалися зі смертю, впорядкували своє життя – ходили до Сповіді, збуджували досконалий жаль, робили добрі вчинки, а коли прийшли хрести чи терпіння, жертвували їх; або якщо навіть одразу не прийняли хрест і почали нарікати, то принаймні жаліли за це і перепрошували Господа за нарікання, намагалися жити з віри – то смерть не буде для вас страшною несподіванкою.

Вмирати будемо тільки раз. Ніхто з нас не може цього спробувати. Коли прийде година смерті, то в одну мить кожен з нас побачить Христа лице в лице і на протязі декількох секунд відбудеться суд. Раптом відкриється все наше життя, добре і погане, і відразу стане ясно, що буде з кожним з нас. Або підемо з Христом до неба (якщо ми дійсно були мучениками і героями, які на перше місце у своєму житті поставили Христа), або підемо в чистилище, або будемо навіки засуджені.

Що ми повинні робити, щоб могти розпізнати, якою є Божа воля, що є добре, приємне Богу і досконале?

Апостол пише в посланні до Рим. 12, 1-2: «Благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».

Коли сам себе судиш, а це означає – тут, в часі, правдиво визнаєш перед Богом гріх, то маєш можливість в цьому світлі пережити прощення. Боже слово говорить: «Якщо будемо судити самі себе, то Бог такий добрий і справедливий, що прощає нам гріхи».

Гріх люди не переможуть ані з допомогою психологій, ані сучасних теологій, ані орієнтальних медитацій… Перемога залежить від нашого глибокого з’єднання з Христом. Основне – вірою перебувати в Христі Ісусі, Господі нашім. Це означає, що в теперішній момент я не є в Христі тільки пасивно, але в цей момент люблю Його всім серцем, всією душею і всією силою.

Євр. 10,17-18: «Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму». А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи».

Коли ми стаємо до світла, під силу Ісуса Христа і Його Крові, та даємо Йому свої гріхи – згадаймо день, місяць і рік свого народження: «Господи, від цього дня, коли я народився, і до сьогоднішнього дня, все даю до світла. Всі мої беззаконня, всі злі думки, всі вчинки і слова. Господи, тепер стою перед Тобою. Я грішник, і це все даю під силу Твоєї святої Крові, та вірю, що Ти, Ісусе, помер за всі мої гріхи. «…а Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха».

Кожен з нас повинен знати суть досконалого жалю. З легкими гріхами ми не мусимо щоразу ходити до сповіді. Коли готуємося до сповіді, треба найперше усвідомити, чим я завдав Богу найбільшого болю, у чому совість мені найбільше докоряє. А друга річ: Що є моєю слабкістю? Де вона проявилася? Наприклад, борюся з тим, що маю проблему з переїданням, або лікую якісь свої душевні рани, з яких Бог мене вже визволив, але які ще проявляються. Треба завжди знову упокоритися і одразу ж дати це Богу. Тоді у сповіді, коли це визнаю і перед людиною, це є для мене приниженням.

Україна, 30.09.2014р.

У квітні цього року «папа» Франциск зробив заяву, яка шокувала цілий світ! Бергольйо схвалив та благословив «клеймо звіра», назвавши RFID-чіпи Божим благословенням для людства.

Цитата Франциска «Ми уважно вивчали Святе Письмо, і я можу однозначно сказати, що не має нічого, щоби хоч трошки натякало, що RFID-чіпи з якого-небудь погляду є сатаністичними. Навпаки, ці технології є благословенням від самого Бога, дані людству для вирішення багатьох світових хвороб». (http://praisedc.com/1710415/pope-francis-gives-support-to-rfid-chip-implantation-shocking-video)

Вислів цього т.зв. «папи» є зрадою Бога, вершиною богохульства та брехні. Це явний гріх проти Святого Духа!

Бергольйо – фальшивий пророк з духом світу. Православні монахи з Афону ще 20 років тому в Божому Дусі сказали ясне пророцьке слово, коли наполегливо застерігали від чіпізації.

Треба йти до  суті християнства. А це є наше з’єднання з Ісусом, з Ісусом розп’ятим та Ісусом воскреслим. Але щоб це не були фрази, треба, щоб в малій домашній Церкві, в здоровій клітині біблійної і молитовної спільноти, веденої пророчим голосом пастирів і вчителів, ми проводити життя покаяння й правдивого наслідування Христа. І ми повинні бути готові до переслідування. Треба з цим рахуватися. Зараз відбувається боротьба з духом антихриста, який поступово руйнує Церкву. Нашим обов’язком було виступити проти всієї цієї системи. Вона хоче нападати і нищити. Але Бог має свої плани. Якщо будемо вірні Богу, навіть якщо б це коштувало нам життя, Бог пошле велике благословення.

Апостол Павло говорить: ми  постійно входимо до Христової смерті. Це не означає, що вмираємо фізично, але що в даній ситуації віддаємо Богу всю проблему. Навіть коли прийде терпіння, приниження, переслідування, треба сказати: «Я тут, Господи, приймаю це, віддаю все Тобі і довіряю Тобі». А потім Бог творить чудеса. І це є основа воскресіння. Бо коли ми стараємось жити цією відданістю, то те «своє», де сконцентроване наше еґо, мусить іти на хрест.

Що потрібно, щоб ми, як християни, могли жити правдиво? Як досягнемо єдності між собою? Це найпотрібніша, а одночасно найважча річ. Часто неможливо говорити з іншими в спільноті про їх проблеми і показати їм на корінь: «Поглянь, ти маєш цей недолік, мусиш з цим щось робити. Ти тримаєш цю річ, цей погляд, і це забирає в тебе 90% благословення і всіх ласк, які Бог тобі дав». Однак коли скажеш це ближньому, то стара людина (тобто наша зіпсута природа) зреагує так, що образиться і втече і зі спільноти, і від Христа. Що це в нас є? Проблема також полягає в тому, що ми переважно під тиском, перебуваємо в духовній боротьбі, а тому нема можливості сказати братові про його хиби, бо він би не мав сили далі воювати.

Еф. 4,32: «Будьте добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив».

Яке повинно бути твоє ставлення до інших, коли ти на собі пережив Боже прощення? Слово Боже говорить: «будьте милосердні, прощайте один одному, як і Бог у Христі вам простив».

Жінки часто кажуть: «Я прощаю, але пам’ятаю…». Бог не пам’ятає наших гріхів – а ми? Коли прощаю, то  прощаю, як і Бог простив мені. Усвідомлю свої гріхи: Господи, а що я? Коли хтось ставить мені перешкоду на шляху, то треба сказати: «Господи, дякую Тобі за це. Це моє чистилище. Тепер, в цій ситуації, я не винен, але це – чистилище за інші гріхи. Боже, дякую Тобі». І коли почну дякувати, Бог покаже мені за що це було. Не має сенсу перебувати в гніві або себежалі. Однак ми, замість того, щоб дякувати, нарікаємо і бунтуємось. Тому практична річ – в кожній ситуації за все дякувати.

• Пс. 86,5: «Бо Ти, Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що Тебе прикликають».

Що сказано про Бога? Він добрий, ласкавий, повний милосердя, але до всіх, що Його прикликають. Хто не прикликає Його, не хоче прийняти допомоги, ані припустити, що її потребує, той подібний до людини, яка вмирає від голоду, а коли ви подаєте їй хліб, вона обертається до вас спиною. Не хоче! Не хоче добра, не хоче життя. Що ви можете робити в такій ситуації? Умова спасіння – прикликати Господа. Воно дано «тим, що Його прикликають».

• Еф. 1,7: «У ньому маємо відкуплення Його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством Його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі».

Еф. 2,8-9: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас: це дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися».

Спасіння – це дар Божий. Воно полягає в тому, що Ісус пролив за нас свою Кров і пожертвував своїм життям. Спасіння не полягає в наших добрих ділах, але в тому, що Він заплатив за нас. А цей найбільший дар приймаємо через віру. Христос помер за всіх, але всі не будуть спасенні; спасенні будуть тільки ті, які приймуть цей дар. Хто відкине його, не буде спасенний. Тому потрібно, щоб ми  проповідували Євангеліє, проповідували прощення гріхів.