Різдвяне «ТАК» Божій волі
Ми святкуємо Різдвяні свята. Христос народився у звичайному хліві. Той, хто створив Всесвіт, став задля кожного з нас малою дитиною.
Ми знову і знову отримуємо досвід, як Бог до дрібниць керує нашими справами. А як це було в тих справах, які стосувалися Богородиці або Самого Спасителя? Святий Йосиф у сні був попереджений, що не повинен боятися прийняти Марію до себе, хоча він бачив, що вона вагітна. За Законом Мойсея, Її мали укаменувати. Він був лише Її Обручником і не жив з Нею подружнім життям – а тепер вона вагітна?! Перед людьми, перед людським законом, це виглядало, наче б Вона чинила перелюб. Хто може довести, що Вона зачала від Святого Духа? Адже це був єдиний випадок за всю історію. Бог втілився тільки один раз. В Законі, який Він сам дав, зробив виняток – Христос народився без співучасті чоловіка. Чому? Тому що Христос не був звичайною людиною і Його батьком не був чоловік. Ісус тільки прийняв людську природу з Пресвятої Богородиці, але Його батьком є Небесний Отець, і Він має ту ж природу і те ж Божество, як Його Отець. Він взяв на Себе людську природу, щоб могти тут, на цій землі, жити і виконати волю Небесного Отця – щоб визволити нас з жорстокого рабства гріха і диявола.
Отож ангел звістив святому Йосифу, що має прийняти Марію. Ангел сказав йому: «Зачате в Ній – це від Святого Духа» (Мт. 1,20). Св. Йосиф був введений до цього таїнства і вже знав, яку роль він має в цій особливій сім’ї. Він має бути захисником Богородиці і Спасителя. Він приймає цю роль і відразу ж приходить перше випробування. Раптом в мале містечко Назарет приїжджає царський посол. Він сурмить, збираються всі люди, він витягає царський указ і читає: «Згідно розпорядження кесаря Августа в цілій імперії оголошено перепис населення. Кожен повинен йти в місто, з якого походить». Бог допустив цей перепис населення за кесаря Августа. Це описано в Євангелії від Луки. Уявімо собі, що Пресвята Богородиця за кілька днів має народити дитину, а тут раптом треба йти сто кілометрів з Назарету до Вифлеєму гірською дорогою. Це міг бути період дощів або холоду… Не кожен кілометр, але кожен метр був терпінням. Може було болото, може дув холодний вітер. А питання нічлігу? Адже подорож тривала близько 5 днів. Це не було так легко. Йосиф ішов пішки, а Пресвята Богородиця сиділа на осляті. Що вони могли взяти з собою? Кілька пелен, якусь овечу кожушину для Ісусика, який мав народитися, якийсь одяг, принаймні найнеобхіднішу їжу в дорогу. Як важко, мабуть, було в цій ситуації подорожувати… А що могли сказати св. Йосиф і Богородиця? Хтось може подумати, що їхня реакція була така: «Боже, чи Ти не міг це спланувати інакше? Адже цей перепис міг бути аж після народження дитини, або задовго до того! Спокійно міг бути пів року тому. Але чому саме зараз? Чому саме тепер?» Як часто ми задаємо це питання: «Чому саме тепер? Це наче б навмисно, це могло бути іншим разом і був би спокій. А тепер є проблеми…» Як часто ми дорікаємо Богу, чому на нас щось допустив.
А як на цю ситуацію реагував св. Йосиф і Пресвята Богородиця? Вони усвідомлювали терпіння, пов’язані з подорожжю, але Пресвята Богородиця завжди вміла у вірі сказати «ТАК». Святий Йосиф також цього навчився: «Хай буде воля Твоя. Якщо ми повинні йти, то підемо!» Цей перепис не придумав собі кесар Август або Тіберій, але його допустив Бог. Коли людина прийме хрест і Божу волю, а замість бунту і постійного: «Чому це так? І чому це так? Чому саме?», почне дякувати Богові, то Бог відкриє їй очі. Очевидно, коли св. Йосиф зумів сказати: «Хай буде воля Твоя! Я довіряю Тобі, Боже, Ти подбаєш!», то одразу ж Бог йому нагадав: Спаситель має народитися у Вифлеємі. Св. Йосиф в цей момент міг з острахом вигукнути: «Боже, яке це предивне рішення! Мені щось таке навіть не прийшло б на думку! У пророка Міхея сказано, що Він має народитися у Вифлеємі: «І ти, Вифлеєме, хоч найменший серед міст Юди, в тобі народиться Володар, що пастиме народ мій». Раптом він згадав пророцтво, яке кілька століть тому вирік пророк Міхей і над яким навіть ніхто не задумувався, і навіть не знав, що конкретно воно означає. В той момент св. Йосиф усвідомлював, що це, власне, воно і є.
Так є і з нами. І ми, коли зуміємо сказати Богу своє «ТАК», і замість нарікання схилимось перед Божою волею, то Бог відкриє нам очі на дану ситуацію. Знаєте, де ми найбільше нарікаємо на Бога? Найчастіше, це міжлюдські відносини. Достатньо, наприклад, коли спільно працюючи, вирішуємо певні питання. Тоді щодня маємо багато духовних досвідів. Чому? Настають певні проблеми. Людина спочатку починає вирішувати їх розумом. Хоче вирішити ситуацію. Зробить певні кроки, а при тому зробить хиби і ще й зранить людей, бо вони думають по-іншому, але також хочуть добре. Людина і на цьому знову навчиться, як потрібно рахуватися з Богом у звичайній повсякденній роботі. Там немає жодної містики – в нормальних повсякденних турботах, коли прийде проблема. Хочемо цього, чи ні, але щодня кожна робота пов’язана з певним хрестом. У цьому хресті ми повинні зупинитися і просити в Бога допомоги, світла і мудрості.
Бажаю всім вам, щоб Христос народився у ваших серцях, і майбутній Новий рік нехай ще більше буде роком втрати багатства «старої людини» і ще тіснішого з’єднання з Ісусом!
Завантажити: Різдвяне «ТАК» Божій волі
