Роздуми над посланням до Римлян 8,31-32
Рим. 8,31: „Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?”
„Коли Бог за нас” – ця умова має наслідок: „хто проти нас?”. Я можу особисто усвідомити цю правду, коли замість „ми” використаю слово „я”.
Що зробити для того, щоб Бог був „за мене”, а не проти мене? Треба чинити покаяння. Це означає виходити з темряви до світла, яким є Христос. „Якщо ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха” (1 Ів. 1,7).
Через Христа ми маємо доступ до Отця Небесного. Але цього доступу не має ліберальне християнство, яке ставить під сумнів відкупительну смерть Ісуса на хресті і говорить брехливі фрази про Христа історичного та Христа віри. Такі теологи, які в теологічних школах отруюють душі майбутніх священиків, через пиху і невіру заблокували багатьом сучасним священикам доступ до живого Христа, а тим самим і до Отця. Ісус є дорогою до обіймів Отця у вічній славі.
Хто є проти нас? Це диявол і його слуги, які проповідують брехню, антиєвангеліє, використовуючи позитивні поняття, щоб зводити слабкі душі до погибелі. Якщо ми витриваємо на шляху правдивого покаяння і з’єднання з Христом, то Бог є з нами. Тоді легко викриємо усіх ворогів і вкажемо на їхню невіру, фальшиву дорогу, єресі і крутійство. Прикладом духовної боротьби і перемоги для нас є апостол Павло, а також всі апостоли, мученики і святі.
Рим. 8,32 „Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, – як же разом із Ним не подарує нам усього?”
Тут було б добре усвідомити замість множинних слів „всіх нас” і „нам”, слово „мене” і „мені”. Треба собі знову усвідомити Божу любов, що Небесний Отець за мене пожертвував Свого Сина, не оберігши Його від страждань, приниження і смерті. Це доказ Божої любові до мене, а я про це так часто забуваю. Погляд на хрест має нагадувати мені Ісусову любов до мене, що Він за мене добровільно прийняв страждання і смерть. Також погляд на хрест має нагадувати мені любов Небесного Отця до мене, що Він пожертвував за мене найдорожче – свого Єдинородного Сина. Як я можу бути байдужим до цієї любові? Чи міг Бог, будучи Всемогутнім, здійснити більший прояв любові для мене? Христовий хрест є вузькою дорогою до вічного життя, до вічної слави – туди, куди Ісус увійшов через Свою смерть і де мені приготував місце, яке чекає на мене.
Моє життя – це лише коротка подорож, яка раніше чи пізніше закінчується смертю. У житті немає нічого важливішого, ніж щоденно пригадувати собі Христову відкупительну смерть на хресті. Під час семи зупинок щодня духовно стань під хрестом. Усвідом, що Ісус тебе бачить, і з вірою повторюй: „Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного”. Нехай при цьому невидимі промені з’єднують тебе з п’ятьма Ісусовими ранами.
Завантажити: Роздуми над посланням до Римлян 8,31-32
