Що розуміється під словом священне, а що під словом перлина? Передусім, Господь Ісус мав на увазі Своє слово і Боже таїнство. Нашою Перлиною є Христос і Його Євангеліє. Під час Святої Літургії перед Святим Причастям ми молимося: «Ворогам Твоїм тайни не повім, і поцілунку не дам Тобі, як Юда!».

Ким є ці собаки? Насамперед, це церковні фарисеї, а також усі ті люди, які в даний момент не мають доброго наміру, але свідомо протиставляються Духу Христа. У книзі Одкровення написано: «Назовні – пси і чарівники, і розпусники, і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу» (Од. 22,15).

Уявлю собі великий стадіон. Попереду є завіса, на якій написано: «Відплата за гріх смерть» (Рим. 6,23). Перед нею відбувається суд. Там стоїть судний престол і місце для оскарженого, де його поставлять з кайданами на руках. З одного боку – демони, з іншого – ангели. Демони спокійно посміхаються, ангели сумні. Я стою спереду, на місці обвинуваченого, і відбувається Божий суд. За мною є все людство. Це дуже неприємно, бо відкривається перед усіма багато речей і дається їх до світла. Я хотів би сховатися, але нема де. «Нема нічого захованого, що не виявиться». Всі мої гріхи зняті небесними камерами, нічого не пропущено – жодна хвилина мого життя. Переді мною два ряди книг, кожен рік мого життя записаний в одній книзі. Демони оскаржують. Це реальність – свідоцтва і докази є в книгах. На завісі можуть бути показані навіть записи деяких моїх гріхів. Через декілька секунд виданий ясний вердикт: відплата за гріх – смерть. Смерть – справедлива заплата. Мої руки зв’язані кайданами і я тримаю в них боргову розписку.

Це дуже неприємна ситуація. Кожен з нас колись стане на Божому суді. Але є спосіб, як уникнути цього суду. Боже слово каже: «Якщо самі себе судите, то вже не будете суджені». Вже тепер ми повинні пережити, що стаємо перед Всемогутнім Богом і перед цілим всесвітом та викриваємо свій гріх, свою гріховність. Тепер визнаю: я свавільник, наприклад, сьогодні робив стільки речей без Тебе, Господи, діяв тільки з самого себе, згідно свого розуму і відчуттів.

«Лицеміре! Вийми спершу зі свого ока колоду, і тоді побачиш,

як вийняти з ока брата твого скалку»

Цьому слову передує: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш сказати братові твоєму: “Дай, хай вийму скалку в тебе з ока”, а он же колода в твоїм оці!» Отже, ми бачимо в оці брата скалку, яка там насправді є, але колоди у власному оці ми не бачимо. Це означає, що людина бачить навіть незначну помилку в другого, але своїх помилок і гріхів не усвідомлює. Ісус каже: «вийми із свого ока колоду» і підкреслює слово «спершу». Ми ж навіть при добрій волі маємо схильність спершу виймати скалку з ока свого брата. Тому ми повинні зробити буквально крок віри, поєднаний з правдивим покаянням – визнати свою власну провину і цим покаянням вийняти колоду зі свого ока, тобто з системи свого помилкового мислення. Проте Ісус не говорить, що після того, як виймемо колоду з власного ока, ми повинні бути байдужі до ближнього і посилатися на фальшиве милосердя чи фальшиву любов, ні. Другим кроком є допомогти вийняти скалку з ока брата свого. Ісус каже, що якщо виймемо свою колоду, то духовно прозріємо. А коли не виймемо колоди, духовно не прозріємо.

У день П’ятидесятниці ап. Петро ставить дві умови, а саме:

1) навернення;

2) хрещення (Ді. 2,38).

Сьогодні є багато охрещених і миропомазаних людей. Святий Дух є з ними, але не є в них. Чому? Бо вони не були ведені до того, щоб навернулися до Бога щирим серцем і щоб особисто прийняли Ісуса за свого Господа і Бога та єдиного Спасителя. Навернення за нас не може здійснити ані тато, ані мама, ані хресний тато, ані парох чи єпископ. Навернення за нас не зробить ніхто інший!

Три поради для навернення:

Цей досвід описується біблійними термінами: хрещення Святим Духом (Ді. 1,5), вилиття Святого Духа (Ді. 2,33). Ці терміни використовуються тоді, коли говориться про особливий досвід, який вперше пережили апостоли в день П’ятидесятниці. Останнім часом використовується термін «обнова Святим Духом». Це не досконала назва, але вона виражає глибоку реальність. Більшість християн були охрещені, будучи ще малими дітьми. І вже тоді Святий Дух зробив з душі охрещеного свій храм. Вже тоді ми прийняли Святого Духа. Потім ми прийняли Св. Тайну Миропомазання. Тоді знову прийняли  Святого Духа. Обнова в Святому Дусі не є якоюсь заміною Св. Тайни Миропомазання.

Коли декілька років тому археологи увійшли до однієї з пірамід, то знайшли там також зерна пшениці. Вони пролежали там близько 3 000 років. Їх посадили і вони виросли. Так само і з нами: в Тайні Миропомазання ми одержали Святого Духа, але з нашого боку були перешкоди, не були створені умови для росту. Обнова у Святому Дусі вимагає відвернення від духа цього світу і свого егоїстичного «я» та рішення прийняти Ісуса Христа і жити для Нього.

Вступ

Перш ніж виступиш в цій молитві в Божому авторитеті, необхідно викрити корінь гріха в собі і його різні прояви: осудження інших, неприйняття критики, нездатність до самокритики, хворобливу образливість, мстивість. «Стара людина» в нас (т. порушена гріхом природа) некритично вірить брехні, але сумнівається в правді і уникає її. Треба самокритично визнати цей корінь в нас і його плоди – гріхи. Духовним поглядом на хрест розбуджуємо жаль, призиваючи святе Боже Ім’я.

Тоді слідують питання: Чи хочеш любити Бога і ближнього? Чи приймаєш Ісуса Христа за свого Спасителя? Чи приймаєш Його заповіт з хреста? Чи приймаєш повноту Святого Духа? Наступні питання стосуються відречення від окультизму і від симпатії до поганства. Також ти повинен усвідомити Таїнство святого Хрещення.

В наступній частині підкреслюється віра в Божу всемогутність через усвідомлення того, що Бог створив небо і землю; тоді слідує віровизнання, що Христос воскрес з мертвих, а потім конкретна віра в духовне воскресіння свого народу.

«Не судіть, щоб вас не судили;

бо яким судом судите, таким і вас будуть судити,

і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

1) Покаяння

а) Я є свавільник. Свавільник не шукає у важливій ситуації Божу волю, не рахується з Богом, порушує Божі закони. Усвідомлюю собі конкретне свавілля і потиху повторюю: «Я є свавільник, я є свавільник …».

б) Гедонізм є фізичний – сластолюбство в їжі, в питті, нечисті почуття, алкоголь, наркотики. Душевний гедонізм – залежність від телебачення, рок-музики, інтернету, людської похвали… Усвідомлюю хоча б один прояв свого гедонізму і потиху повторюю: «Я є гедоніст, я є гедоніст …».

в) Осуджування ближнього. Усвідомлюю конкретне осуджування Бога чи ближніх в думках і словах, і те, що з себе роблю найвищу норму. При цьому потиху повторюю: «Я є осуджувач …».

«Відплата за гріх – смерть». Ісус помер за мене і за мої гріхи. Духом дивлюся на Христовий хрест, на Його 5 ран, і 5 разів повторюю: «Є-ГО-ШУ-АА-АА-АА». При цьому серцем взиваю: «Господи, помилуй!».

«Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

Господь Ісус тут знову вказує на практичну частину життя кожної людини, а нею є відношення до ближнього. Перша Заповідь говорить нам, що ми повинні любити Бога всім серцем своїм… А Друга подібна до неї: маємо любити ближнього, як самого себе. Протилежністю до любові є егоїзм. Любов змушує людину виходити з себе і жертвуватися. Егоїзм робить своє «я» центром цілого Всесвіту. Самолюбство пов’язане з духовною сліпотою, яку називаємо гордістю. Гордість – це смертельна отрута, яка проникла до людської природи через перший гріх. Вона проявилась невірою Божому слову – правді, і вірою та підпорядкуванням брехні, а таким чином і духу брехні – дияволу. Плодом цього гріха є смерть, яка переходить на кожну людину.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Турботи ми створюємо собі автоматично. Що робити з турботами? Ми повинні вчитися щодня на молитві віддавати їх Богу. Це єдине правильне рішення. Часто турботи настільки великі і складні, що не бачимо виходу. Кожну молитву необхідно починати з покаяння: «Господи, прости мені, що так мало довіряю Тобі, що не шукаю насамперед Твого Царства, що кожного дня потрапляю в круговорот моїх свавіль, а потім часто мене завалюють проблеми, які не вмію вирішити. Я опиняюся в напруженні, де проявляється моя нетерпеливість щодо ближніх, і навіть гнів. А потім словом чи жестом їх зранюю і порушую взаємні відносини. Прошу, пробач мені це. Ти бачиш, що в цій конкретній проблемі не бачу рішення, я в цьому безсильний, але віддаю цю проблему Тобі. Ти, Господи, є вирішенням цієї моєї невирішальної проблеми. Тепер в ній я вже не безсильний сам, тепер я безсильний разом з Тобою. Дякую за мир, який даєш мені до душі. Знаю, Господи, що в свій час Ти і в цій справі прославишся. Вже не боюся, дякую Тобі, що і ця, невирішальна для мене проблема, є в Твоїх руках».

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість,

а все інше вам додасться»

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться»

Ісус наголошує на слові «найперше». Здавалося б, йдеться про дрібницю, але якщо Боже Царство і спасіння нашої душі поставимо аж на друге місце, існує небезпека, що ми будемо обманені тисячею добрих речей і втратимо Боже Царство. Пошук – це процес, який є болючим. А де є Боже Царство? Святе Письмо каже: «у вас» чи «посеред вас» (Лк. 17). І дійсно, якщо ми найперше шукатимемо Царство Боже, то все інше, чого дійсно потребуємо, нам додасться. В цьому може переконатися кожен. Коли будемо шукати у своїй сім’ї найперше Царства Божого, Бог дасть благословення дітям, буде оберігати сім’ю і сповнить взаємні відносини жертовною любов’ю, але якщо найперше будемо шукати все інше, а Царство Боже поставимо на останнє місце, існує небезпека, що втратимо все. Тут ключове слово – «найперше»! (по-грец. proton). Найперше в кожній проблемі я маю поставити собі питання: Де є Ісус? Він відповідає: «Я з тобою по всі дні життя твого (див. Мт. 28, 20), але проблема в тому, що ти не є зі Мною». Хоча б кілька разів на день протягом цих двох тижнів пригадуй собі ключове гасло: Де є Ісус?