«Не судіть, щоб вас не судили;

бо яким судом судите, таким і вас будуть судити,

і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

1) Покаяння

а) Я є свавільник. Свавільник не шукає у важливій ситуації Божу волю, не рахується з Богом, порушує Божі закони. Усвідомлюю собі конкретне свавілля і потиху повторюю: «Я є свавільник, я є свавільник …».

б) Гедонізм є фізичний – сластолюбство в їжі, в питті, нечисті почуття, алкоголь, наркотики. Душевний гедонізм – залежність від телебачення, рок-музики, інтернету, людської похвали… Усвідомлюю хоча б один прояв свого гедонізму і потиху повторюю: «Я є гедоніст, я є гедоніст …».

в) Осуджування ближнього. Усвідомлюю конкретне осуджування Бога чи ближніх в думках і словах, і те, що з себе роблю найвищу норму. При цьому потиху повторюю: «Я є осуджувач …».

«Відплата за гріх – смерть». Ісус помер за мене і за мої гріхи. Духом дивлюся на Христовий хрест, на Його 5 ран, і 5 разів повторюю: «Є-ГО-ШУ-АА-АА-АА». При цьому серцем взиваю: «Господи, помилуй!».

«Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють»

Господь Ісус тут знову вказує на практичну частину життя кожної людини, а нею є відношення до ближнього. Перша Заповідь говорить нам, що ми повинні любити Бога всім серцем своїм… А Друга подібна до неї: маємо любити ближнього, як самого себе. Протилежністю до любові є егоїзм. Любов змушує людину виходити з себе і жертвуватися. Егоїзм робить своє «я» центром цілого Всесвіту. Самолюбство пов’язане з духовною сліпотою, яку називаємо гордістю. Гордість – це смертельна отрута, яка проникла до людської природи через перший гріх. Вона проявилась невірою Божому слову – правді, і вірою та підпорядкуванням брехні, а таким чином і духу брехні – дияволу. Плодом цього гріха є смерть, яка переходить на кожну людину.

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

«Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день

турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха»

Турботи ми створюємо собі автоматично. Що робити з турботами? Ми повинні вчитися щодня на молитві віддавати їх Богу. Це єдине правильне рішення. Часто турботи настільки великі і складні, що не бачимо виходу. Кожну молитву необхідно починати з покаяння: «Господи, прости мені, що так мало довіряю Тобі, що не шукаю насамперед Твого Царства, що кожного дня потрапляю в круговорот моїх свавіль, а потім часто мене завалюють проблеми, які не вмію вирішити. Я опиняюся в напруженні, де проявляється моя нетерпеливість щодо ближніх, і навіть гнів. А потім словом чи жестом їх зранюю і порушую взаємні відносини. Прошу, пробач мені це. Ти бачиш, що в цій конкретній проблемі не бачу рішення, я в цьому безсильний, але віддаю цю проблему Тобі. Ти, Господи, є вирішенням цієї моєї невирішальної проблеми. Тепер в ній я вже не безсильний сам, тепер я безсильний разом з Тобою. Дякую за мир, який даєш мені до душі. Знаю, Господи, що в свій час Ти і в цій справі прославишся. Вже не боюся, дякую Тобі, що і ця, невирішальна для мене проблема, є в Твоїх руках».

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість,

а все інше вам додасться»

«Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться»

Ісус наголошує на слові «найперше». Здавалося б, йдеться про дрібницю, але якщо Боже Царство і спасіння нашої душі поставимо аж на друге місце, існує небезпека, що ми будемо обманені тисячею добрих речей і втратимо Боже Царство. Пошук – це процес, який є болючим. А де є Боже Царство? Святе Письмо каже: «у вас» чи «посеред вас» (Лк. 17). І дійсно, якщо ми найперше шукатимемо Царство Боже, то все інше, чого дійсно потребуємо, нам додасться. В цьому може переконатися кожен. Коли будемо шукати у своїй сім’ї найперше Царства Божого, Бог дасть благословення дітям, буде оберігати сім’ю і сповнить взаємні відносини жертовною любов’ю, але якщо найперше будемо шукати все інше, а Царство Боже поставимо на останнє місце, існує небезпека, що втратимо все. Тут ключове слово – «найперше»! (по-грец. proton). Найперше в кожній проблемі я маю поставити собі питання: Де є Ісус? Він відповідає: «Я з тобою по всі дні життя твого (див. Мт. 28, 20), але проблема в тому, що ти не є зі Мною». Хоча б кілька разів на день протягом цих двох тижнів пригадуй собі ключове гасло: Де є Ісус?

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить,

а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує.

Не можете Богові служити і мамоні»

Слово мамона означає матеріальну власність і майно, особливо нечесно здобуте на шкоду ближньому. Воно також означає хабар, яким змушують мовчати свідка або суддю. Ісус звертає увагу на демонічну поневолюючу силу мамони: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити і мамоні». Отож, в кінцевому підсумку, віра в значенні довір’я і уповання на мамону виключає віру в Бога. Тому Ісус показує на протиставлення відношення до Бога і відношення до мамони та закликає до особистого вибору між обома.

Ісус каже: «Світло тіла – око». Деякі переклади подають: «Світильником твого тіла є око». Далі Ісус говорить про око, яке є здорове або чисте, а плід цього – що тоді все тіло у світлі.

Треба усвідомити, що людина має око фізичне і око внутрішнє – духовне. Духовне око є вираженням внутрішнього життя: або людина живе згідно Божих законів, а тоді є мудрою, має світло мудрості, або живе у гріху, чинить зло, а потім перебуває в темряві – є духовно сліпою. Те духовне око – це внутрішній погляд на Бога, слухання голосу совісті, усвідомлення того, що Бог все бачить і що нема нічого прихованого, що не відкриється. Людина буде зі всього здавати звіт. Якщо рахується у своєму житті з Богом, з Божими заповідями і намагається їх реалізувати, то її внутрішнє око здорове.

«Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.

А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі,

темрява, то темрява – якою ж великою буде!»

«Не збирайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа,

і де злодії підкопуються й викрадають. Збирайте ж собі скарби на небі,

де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються

та не крадуть. Бо де твій скарб, там буде й твоє серце!»

«Не збирайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де твій скарб, там буде й твоє серце!»

Ісус простим способом показує нам, що збирати скарби на землі є великим нерозумом. Він каже, що міль та іржа їх нищать і злодії викрадають. Крім того, головним злодієм, який все вкраде, є смерть. А Ісус каже: «Будьте готові, бо не знаєте ні дня, ні години», і вказує на чоловіка, якому вродився багатий урожай і який планував побудувати великі клуні та мати забезпечене майбутнє. Бог сказав йому: «Нерозумний, ночі цієї душу твою заберуть від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?». Це слово відноситься не тільки до олігархів чи якихось багачів, але стосується кожного з нас. Чому? Бо і до нас сказано: «Збирайте ж собі скарби на небі, де іржа їх не нищить…». Це наказ, ми повинні збирати скарби на небі.

«Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний

простить вам. А коли ви не будете прощати людям,

то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших»