В цьому слові Ісус говорить про спокуси і про те, як з ними боротися. Головним полем бою є наше мислення. Диявол через спокуси атакує мислення більше, ніж будь-що інше. Ця боротьба є нещадною, і поки ми живемо на цій землі, безперервно триває. Не можеш собі дозволити, щоб думки пробігали твоєю головою, як їм заманеться. Перед Богом ми відповідаємо за те, щоб кожну думку, яка пробігає нашим мисленням, зупиняти і старанно перевіряти, чи вона послушна Христові. Зі свідчень Святого Письма і досвідів святих бачимо, що будь-яка комунікація між людськими і демонічними силами відбувається в людському мисленні. Кожна демонська спокуса, яка зводить людину, прицілена на людський розум. Ворог використовує також людське тіло, щоб схилити людину на свою сторону і отримати її згоду. Тому в кожному моменті свого спокушання ворог розвиває певну думку, наприклад, викликає заздрість, ненависть, непрощення.

«Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.

А Я кажу вам, що кожний хто дивиться на жінку з пожаданням,

той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці»

Первородний гріх, який полягає в бунті проти Бога і Його заповідей, сильно зранив всі області життя людини. В області тілесності це зранення проявляється гріховною пожадливістю, яка появилася ще в Адама і Єви зразу після гріхопадіння (Бут. 3,7). Тому Бог встановив 6 і 9 Заповіді, щоб не ширилась інфекція гріха нечистоти. В цьому слові, виголошеному в Нагірній проповіді, Ісус вказує на корінь перелюбу, який полягає в тому, що людина може ним грішити не лише фізично, але також і в своєму серці, коли з’єднається з пожадливою думкою. В цьому випадку інструментом гріха є нечистий погляд, а місцем є людське серце – пожадливе, нечисте думання.

«Ви чули, що було сказано давнім: „Не вбивай”; і коли хтось уб’є, той підпаде

судові. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові.

Хто ж скаже братові: „Нікчема!”, той підпаде Верховному Судові.

А хто скаже: „Дурень”, той підпаде під вогонь пекельний»

«Ви чули, що було сказано давнім: „Не вбивай”; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: „Нікчема!”, той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: „Дурень”, той підпаде під вогонь пекельний»

А) Ви чули, що було сказано: „Не вбивай!”

П’ята Божа заповідь звучить: «Не вбивай!». Злісне мислення, поєднане з обманом і маніпуляцією що переростає в ненависть, є коренем вбивства. Існує вбивство фізичне, але також душевне і духовне. За всіма трьома формами убивства є дух брехні і смерті. Людина дозволить себе зманіпулювати або власним самообманом, або обманом з боку інших людей, яким вона повірила, або прямо сугестивним думкам, за якими стоїть диявол. Гріхом проти П’ятої заповіді є і нищення свого здоров’я. Сьогодні на кожній пачці сигарет написано: «Куріння вбиває!». Вбивають і наркотики, і алкоголь, і аморальне життя (СНІД, сексуальні вбивства, помста з ревнощів…), і легковажне ставлення до здоров’я свого і ближнього. Гріхом убивства є і аборти, евтаназія…

«Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите

книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне»

Ісус говорить про подвійну праведність. Про праведність книжників і фарисеїв, і про праведність з віри. Якщо не матимемо цієї праведності з віри, то не увійдемо в  Царство Небесне.

Слово праведність – тобто справедливість – означає, що кожному треба дати те, що йому належить. Боже слово каже: «Відплата за гріх смерть» (Рим. 6,23), і «всі згрішили» (Рим. 3,23). Отож всім людям за гріх справедливо належить смерть, і не тільки дочасна, але й вічна, тобто відлучення від Бога – пекло.

«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати,

гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі;

так бо переслідували пророків, які були перед вами»

Ці слова Христа є останнім, восьмим блаженством. І перед тим Ісус говорить про переслідування, а також підкреслює нагороду, якою є Царство Небесне. Переслідування є частиною життя з правдивої віри. Переслідувань зазнавали одразу ж перші християни в Єрусалимі. Першим мучеником був диякон Степан. З апостолів першим помер мученицькою смертю Яків, брат апостола Івана. Обидва брати погодилися з проханням їхньої матері, щоб бути першими у славі. На питання, чи можуть вони пити чашу терпінь, яку п’є Ісус, сказали: «Можемо». Безкровне мучеництво Іван сміливо і в повноті витерпів під хрестом. Криваве мучеництво витерпів св. Яків, коли 42 року був усічений мечем. Безкровне, психічне мучеництво є тоді, коли заради Христового вчення ми зазнаємо зневаг, переслідувань, брехливих очорнень і всякого лиха.

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?”

І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене?”,

та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!”

І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!”»

Вся 21 глава, остання в Євангелії від апостола Івана, розповідає про зустріч воскреслого Христа з апостолами. Це відбулося в Галилеї і це була третя зустріч апостолів з воскреслим Христом. Апостолів того разу було сім. Серед них був Петро та Іван. Ісус говорив передусім з Петром. Тричі запитав Петра, чи він Його любить. Грецька мова для вираження поняття «любов» має слова «агапе» і «філія». Агапе – це безкорислива любов, якою нас любить Бог і якої від нас очікує. Філія – це людська любов: між батьками і дітьми, любов до народу… Для визначення любові між чоловіком і жінкою грецька мова має  термін «ерос». На жаль, слов’янські народи мають для цих всіх понять тільки один термін – «любов». В даний час, коли світ покривається хвилею сексуальної нечистоти і збочення, треба розрізняти справжні цінності і давати їм правильні назви. Слово, що виражає любов, яка безкорисно дається і жертвується – це «агапе». Протилежністю до любові є самолюбство, егоїзм.

«Отож і однієї години (щоденно) не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте й моліться» (Мт. 26,40). Ісус кличе, кличе з цілого свого серця! І все-таки, ніхто не піднімав свого голосу так часто і так намарно, як Ісус Христос. Жодний заклик не був так мало сприйнятий – навіть і тими, які пізнали Ісуса як свого Спасителя та Господа.

Тут знаходимо найбільшу суперечність: є люди, які хоча й називають Його Господом, але не наслідують Його. Як це зрозуміти? Дорогу до наслідування Ісуса можна відкрити тільки єдиним ключем – ключем чистої любові. Інакшого не існує. Тому Господь також говорить, що в виконуванні Першої Заповіді «Любитимеш Господа Бога свого над усе» міститься вся правильна поведінка. Дорога наслідування нашого Господа і витривалість на ній неможлива без любові, яка найбільше проявляється в контемплятивній молитві. Хоча б годину (щоденно) з Ісусом (див. Мт. 26,40).

Майже кожна християнська сім’я потребує духовного відродження, яке неможливе без спільної молитви. Це час, коли ми можемо навчитися практично віддавати Богу свої життєві проблеми. Для початку достатньо, щоб принаймні два члени сім’ї почали щовечора спільно молитися т.зв. Святу годину – найкращий час для цього – з 20:00 до 21:00. Всі члени сім’ї на цю годину вимкнуть телевізор, комп’ютери, інтернет, і разом моляться до Бога. Початки найважчі. Але коли подолаємо перешкоди і сформується ця свята звичка, то вона стане основою благословення та утвердження відношення до Бога і до своїх ближніх. Сім’я почне функціонувати як здоровий організм, буде формуватися Божим словом, Божою мудрістю, а не програмою світу, яка нав’язує брехню і аморальність.

Православні віруючі в Росії мали у своєму домі куток, де висіла ікона Богородиці з Ісусом на руках. Тут вся родина ввечері разом молилася.

В кінці Святої години о 21:00 правовірні єпископи і священики дають благословення всім, які в цей час молилися.

Що молитися?

Ісус сказав: «Не могли ви ані однієї години чувати зі Мною? Чувайте і моліться» (Мт. 26,40-41) Основою молитви є усвідомлення Божої присутності, що Ісус тебе бачить, чує і любить. Спершу віддай свої гріхи до Божого світла і з вірою взивай ім’я Ісус (по-арамейськи Єгошуа). Можна повторювати: «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене» (Єгошуа, ханені!). Тоді здійснюється: «Кров Христа очищає нас від кожного гріха» (1 Ів. 1,7). Це досконалий жаль. Його будеш потребувати в момент своєї фізичної смерті, бо від нього залежить твоє вічне життя у славі з Богом. Якщо відкинеш покаяння, будеш навіки засуджений! (див. Лк. 13,3)

Візантійський Вселенський Патріархат закликає християн, щоб звернулися до Бога у безперервній молитві. Він дасть вам мудрість і відвагу для боротьби проти демонічних сил темряви. Він через вашу віру врятує народ. Тому створюйте молитовні сторожі. Всі нехай моляться щодня Святу годину з 20:00 до 21:00 протягом цілого року. Тоді 23 особи займуть інші 23 години дня – це одна молитовна сторожа, яку моляться впродовж тижня. Потім три тижні моляться члени інших молитовних сторож (також кожна по тижню). Цей ритм постійно повторюється протягом усього року. Зміна сторожі відбувається в неділю ввечері о 21:00.

Ти сам запиши 23 особи на 23 години молитовної сторожі і в неділю ввечері розпочніть молитву віри. Після закінчення молитовного тижня маєте перерву три тижні, а на четвертий тиждень починаєте знову. Так робіть цілий рік. Бог обіцяє врятувати твій народ.