Сказано, що ми повинні одягнутися в повну Божу зброю. Отож, не лише в деяку, але зброя має бути повною. І сказано, що ця зброя має бути Божою, а не людською. Чому ми повинні її одягнути? Щоб дати відсіч хитрощам диявольським. А до чого зводить диявол, дух брехні? До того, щоб людина чинила зло під прикриттям добра, або щоб пропагувала брехню з допомогою мозаїки, підступно поскладаної з часткових правд. Але мета політики диявола одна – обманути людину, щоб вона потрапила до фальшивих систем мислення, де усуне правду і покаяння, та житиме в ірреальності, марноті і самообмані (а з часом і сама почне бути в ньому переконана). Отож найбільша потреба – це проповідувати правду і вести на дорогу правди, а вона поєднана з покаянням. Коли людина щось виконає, треба оглянутися назад і подивитися, чи це було добре, чи погано, а також усвідомити, які це принесло плоди. А для цього потрібно, з одного боку, самокритики (але правдивої – не впадати у скрупульозність і депресії), а з іншого боку – правдивої критики інших, яка веде до наслідування Христа, який сам є Дорогою, Правдою і Життям.

«Тож уважайте пильно, як маєте поводитися – не як немудрі,

а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі»

Ми повинні вважати, і це кожен з нас. На кого? Самі на себе. І на що? На те як поводимося. А чому? Щоб поводитися не як немудрі, а як мудрі. Отож, що маємо робити? Не марнувати цього часу, бо настали лихі дні. Що означає марнувати час? Це коли клопочемося про марноти, які проминають, і коли не намагаємося в часі зібрати собі духовні скарби, які злодії нам не вкрадуть та іржа не зіпсує.

Якщо читаємо Боже слово далі, то там написано: «Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля». Це означає, що той, хто намагається збагнути Божу волю на тому місці, де перебуває, і в той час, який Бог йому дає, такий є розумним і мудрим. Далі сказано: «Не впивайтеся вином, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою псалми, гімни та духовні пісні». Апостол наголошує: «Співайте та прославляйте у серцях ваших Господа», а потім додає: «дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа». Це розумно і мудро. Цим ми використовуємо час.

«Він сам настановив одних апостолами, інших – пророками,

ще інших – євангелистами, пастирями і вчителями,

для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла»

Ісус будує Церкву, яка є Його – Христовим – тілом. Для її будування використовує по-справжньому навернених християн, не тільки священиків і монахів. Кожен, хто хрещений, хто навернувся і прийняв Христового Духа, мав би прагнути спасіння душ, насамперед, душ найближчих йому людей. Це помилка – вважати, що людей повинні навертати священики, монахи або спеціальні місіонери. Священик має бути пастирем, а овець породжують вівці – не пастир. Отож кожен християнин зобов’язаний проводити місію – бути євангелистом. Має спасати душі в тому середовищі, де перебуває, віч-на-віч. Звичайно, євангелистом не буде той християнин, який є духовно мертвий, коли він тільки охрещений, але без Духа Христового, і якому не лежить на серці спасіння своєї душі та душ, які йдуть широкою дорогою до загибелі. Такі «християни» швидше тягнуть на широку дорогу до загибелі не тільки своїм поганим прикладом, але й словом, і навіть примусом.

«Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від вас: воно дар Божий.

Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися»

«Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від вас: воно дар Божий.

Слід правильно пояснювати собі це Боже слово. Найперше, наше спасіння не є з наших вчинків. Бог дав нам ласку спасіння, це Божий дар, як каже Святе Письмо, так що ніхто не може хвалитися. Але це не означає, що коли ми прийняли порятунок, спасіння в Христі, то вже не маємо робити добрих вчинків. Ми маємо їх робити у співпраці з Божою ласкою і в єдності з Христом. Але ця основа – спасіння, була нам дана даром. Тому також необхідно проводити місію молитвою, випрошувати Божу ласку для навернення конкретних людей, а передусім треба просити, щоб в Україні настало духовне воскресіння.

Україна знаходиться в стані внутрішньої боротьби: чи ми збережемо скарб віри в нашого Спасителя Ісуса Христа, або чи т.зв. релігія Нью Ейдж, яка пропагується духом цього світу, позбавить нас живої єдності з Ісусом, тобто спасительної віри. Цьому тиску піддається не лише Україна, але всі християни і всі християнські народи.

«І ви були мертві вашими провинами й гріхами,

в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря,

духа, що діє тепер у синах бунту»

Це слово життя можна було б назвати: «Ми перейшли від смерті до життя». «І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись жили…». Без Ісуса Христа людина живе в своїх провинах та гріхах і є духовно мертвою. Існує тут певна сила, яка її тримає в системі смерті. Апостол каже, що це звичай, тобто система цього світу, яка веде людину до того, щоб слухати думки демона, тобто князя повітря, про якого апостол каже, що це дух зла. Де діє цей дух, цей князь повітря? Він досі діє в тих, які бунтуються проти Бога.

У 3 вірші сказано: «Між ними і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші». Але у вірші 4 показано вихід: «Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом».

«А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого,

який взиває “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син;

а коли син, то спадкоємець завдяки Богові»

«А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!”

Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові».

Кожна людина перед своїм наверненням до Христа є рабом гріха. Практично не має духовного світла і через сліпоту розуму й совісті вважає ідолопоклонство побожністю, а різні забобони вірою. В Біблії це виражено словами: «не відрізняє правиці від лівиці». Така людина має фальшивий образ Бога, навіть повністю не усвідомлюючи цього, і є ведена фальшивими духами, які її легко обманюють.

В серці охрещених малих дітей, хоча й вони поки що не використовують розум і ще не могли свідомо навернутися, перебуває Христове світло і вся Пресвята Трійця. Нехрещені діти не мають цієї ласки.

Отож тим, які повірили Богу і слухняно прийняли Ісуса як свого Бога і Спасителя, Бог дав право стати Божими синами (дітьми). І тому, що вони Божі сини (діти), Бог послав в їхні серця Духа свого Сина – Святого Духа, який взиває «Авва, Отче!». Святий Дух заступається за них стогонами невимовними – передусім тоді, коли взивають Ісусове Ім’я, або коли свій погляд і серце звертають до Бога, і звичайно тоді, коли у дусі та правді моляться мовами.

«Не те, щоб Євангелія була справді інша, але деякі баламутять вас,

бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі,

чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували,

нехай буде анатема!»

Це Боже слово, дане через апостола Павла, надзвичайно важливе! Воно є захистом від єресей, які нищать Христову Церкву зсередини. Не тільки в далекому минулому, але надзвичайним способом, особливо з часів II Ватиканського Собору, єресі поширились, наче лавина. На Соборі була схвалена єресь про пошану до поган, а фактично і про пошану до їх демонів! Ця єресь протирічить вченню апостолів і Святого Письма, а також цілій 2000-літній Традиції.

Як могло статися, що ці єресі схвалили і пропагували соборні та пост-соборні папи? Відповіддю на це є догматична булла папи Павла IV. Булла проголошує, що якщо священик, єпископ або навіть і папа проповідує єресі, то тим самим стягнув на себе анатему – виключення з Церкви, і все, що він робить, є недійсним. Адже єресі – це «інше», фальшиве євангеліє!

«Бо любов до Христа спонукає в нас цю думку:

Коли один умер за всіх, то всі вмерли.

А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе,

а для Того, хто за них умер і воскрес»