«Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога,

що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога,

що веде до життя, і мало таких, що її знаходять»

Ісус говорить про вузькі двері і вузьку дорогу, яка веде до життя. Цими вузькими дверима є Христові заповіді любові, а тією вузькою дорогою – Христовий хрест і Його смерть, через яку входимо у вічне життя. Широкою дорогою, яка веде до погибелі, є дорога егоїзму, моральної розбещеності, обману і брехні, яка часто пов’язана з демонськими практиками віщування, магії чи спіритизму, фактично з вшановуванням зла і демонів. Ця дорога веде до вічної погибелі. Це болюча реальність, що мас-медіа, суспільна думка, мода, деструктивні впливи (такі як декадентська музика і мистецтво), захоплення окультизмом, пропаганда збочення і т.д. прямо затягують на широку дорогу до погибелі. Її сугестивно представляють як престижну, і хто не хоче нею іти, того висміюють. Вузька дорога справедливості представляється як щось принизливе і застаріле. Хто не має любові до правди, легко дозволить себе обманути. Сьогодні молоді люди повинні мати відвагу виступити проти декадентської течії. Це справжній героїзм!

«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, бо в цьому закон і пророки»

Первородний гріх запрограмував в душу шизофренію, а тому людина має подвійну мірку. До себе ми некритичні, свої прояви егоїзму не хочемо ані собі признати, ані їх бачити, але на інших егоїзм бачимо дуже прискіпливо, критикуємо його, і аж ненавидимо. У нас особливі вимоги: хочемо, щоб люди поважали нашу волю і схвалювали все, що ми робимо, щоб бачили наші проблеми, і навіть здогадувалися, що мають для нас зробити, щоб нам навіть не потрібно було упокорятися і просити їх про це. А якщо вони не поводяться згідно наших уявлень, ми ображаємося. Ми хочемо, щоб інші надавали нам надзвичайні переваги, але якщо вони хочуть від нас якусь дрібницю, ми не хочемо вийти їм назустріч, осуджуємо їх, що використовують нас і маніпулюють нами, або принаймні дамо їм відчути, скільки зусиль ми приклали, щоб для них щось зробити, і як вони тепер повинні поважати нас за це. Однак за добро, яке нам чинять, ми не здатні навіть подякувати, сприймаємо це як щось належне.

«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм,

бо в цьому закон і пророки»

«Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете;

стукайте, і відчинять вам»

«Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам»

Про що ми повинні просити в першу чергу, що маємо шукати і в які двері стукати?

Передусім маємо просити про дар покаяння, щоб нам відкрилися очі, а не просити про матеріальне чи тимчасове добро. Маємо просити про те, щоб розуміти Христове Євангеліє, щоб любити Ісуса і прагнути бути з Ним у молитві. Ті, які не є одружені, також мали б просити про прагнення і силу жити богупосвяченим життям в чистоті, послусі та убогості – з любові до Христа і для спасіння душ.

Шукати маємо передусім Ісуса, потрібно в молитві шукати Його обличчя і в цьому пізнавати все своє щастя і справжню радість. Ми повинні прагнути цієї відданості – святості.

«Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми,

щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли».

Що розуміється під словом священне, а що під словом перлина? Передусім, Господь Ісус мав на увазі Своє слово і Боже таїнство. Нашою Перлиною є Христос і Його Євангеліє. Під час Святої Літургії перед Святим Причастям ми молимося: «Ворогам Твоїм тайни не повім, і поцілунку не дам Тобі, як Юда!».

Ким є ці собаки? Насамперед, це церковні фарисеї, а також усі ті люди, які в даний момент не мають доброго наміру, але свідомо протиставляються Духу Христа. У книзі Одкровення написано: «Назовні – пси і чарівники, і розпусники, і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу» (Од. 22,15).

Уявлю собі великий стадіон. Попереду є завіса, на якій написано: «Відплата за гріх смерть» (Рим. 6,23). Перед нею відбувається суд. Там стоїть судний престол і місце для оскарженого, де його поставлять з кайданами на руках. З одного боку – демони, з іншого – ангели. Демони спокійно посміхаються, ангели сумні. Я стою спереду, на місці обвинуваченого, і відбувається Божий суд. За мною є все людство. Це дуже неприємно, бо відкривається перед усіма багато речей і дається їх до світла. Я хотів би сховатися, але нема де. «Нема нічого захованого, що не виявиться». Всі мої гріхи зняті небесними камерами, нічого не пропущено – жодна хвилина мого життя. Переді мною два ряди книг, кожен рік мого життя записаний в одній книзі. Демони оскаржують. Це реальність – свідоцтва і докази є в книгах. На завісі можуть бути показані навіть записи деяких моїх гріхів. Через декілька секунд виданий ясний вердикт: відплата за гріх – смерть. Смерть – справедлива заплата. Мої руки зв’язані кайданами і я тримаю в них боргову розписку.

Це дуже неприємна ситуація. Кожен з нас колись стане на Божому суді. Але є спосіб, як уникнути цього суду. Боже слово каже: «Якщо самі себе судите, то вже не будете суджені». Вже тепер ми повинні пережити, що стаємо перед Всемогутнім Богом і перед цілим всесвітом та викриваємо свій гріх, свою гріховність. Тепер визнаю: я свавільник, наприклад, сьогодні робив стільки речей без Тебе, Господи, діяв тільки з самого себе, згідно свого розуму і відчуттів.

«Лицеміре! Вийми спершу зі свого ока колоду, і тоді побачиш,

як вийняти з ока брата твого скалку»

Цьому слову передує: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш сказати братові твоєму: “Дай, хай вийму скалку в тебе з ока”, а он же колода в твоїм оці!» Отже, ми бачимо в оці брата скалку, яка там насправді є, але колоди у власному оці ми не бачимо. Це означає, що людина бачить навіть незначну помилку в другого, але своїх помилок і гріхів не усвідомлює. Ісус каже: «вийми із свого ока колоду» і підкреслює слово «спершу». Ми ж навіть при добрій волі маємо схильність спершу виймати скалку з ока свого брата. Тому ми повинні зробити буквально крок віри, поєднаний з правдивим покаянням – визнати свою власну провину і цим покаянням вийняти колоду зі свого ока, тобто з системи свого помилкового мислення. Проте Ісус не говорить, що після того, як виймемо колоду з власного ока, ми повинні бути байдужі до ближнього і посилатися на фальшиве милосердя чи фальшиву любов, ні. Другим кроком є допомогти вийняти скалку з ока брата свого. Ісус каже, що якщо виймемо свою колоду, то духовно прозріємо. А коли не виймемо колоди, духовно не прозріємо.

У день П’ятидесятниці ап. Петро ставить дві умови, а саме:

1) навернення;

2) хрещення (Ді. 2,38).

Сьогодні є багато охрещених і миропомазаних людей. Святий Дух є з ними, але не є в них. Чому? Бо вони не були ведені до того, щоб навернулися до Бога щирим серцем і щоб особисто прийняли Ісуса за свого Господа і Бога та єдиного Спасителя. Навернення за нас не може здійснити ані тато, ані мама, ані хресний тато, ані парох чи єпископ. Навернення за нас не зробить ніхто інший!

Три поради для навернення:

Цей досвід описується біблійними термінами: хрещення Святим Духом (Ді. 1,5), вилиття Святого Духа (Ді. 2,33). Ці терміни використовуються тоді, коли говориться про особливий досвід, який вперше пережили апостоли в день П’ятидесятниці. Останнім часом використовується термін «обнова Святим Духом». Це не досконала назва, але вона виражає глибоку реальність. Більшість християн були охрещені, будучи ще малими дітьми. І вже тоді Святий Дух зробив з душі охрещеного свій храм. Вже тоді ми прийняли Святого Духа. Потім ми прийняли Св. Тайну Миропомазання. Тоді знову прийняли  Святого Духа. Обнова в Святому Дусі не є якоюсь заміною Св. Тайни Миропомазання.

Коли декілька років тому археологи увійшли до однієї з пірамід, то знайшли там також зерна пшениці. Вони пролежали там близько 3 000 років. Їх посадили і вони виросли. Так само і з нами: в Тайні Миропомазання ми одержали Святого Духа, але з нашого боку були перешкоди, не були створені умови для росту. Обнова у Святому Дусі вимагає відвернення від духа цього світу і свого егоїстичного «я» та рішення прийняти Ісуса Христа і жити для Нього.

Вступ

Перш ніж виступиш в цій молитві в Божому авторитеті, необхідно викрити корінь гріха в собі і його різні прояви: осудження інших, неприйняття критики, нездатність до самокритики, хворобливу образливість, мстивість. «Стара людина» в нас (т. порушена гріхом природа) некритично вірить брехні, але сумнівається в правді і уникає її. Треба самокритично визнати цей корінь в нас і його плоди – гріхи. Духовним поглядом на хрест розбуджуємо жаль, призиваючи святе Боже Ім’я.

Тоді слідують питання: Чи хочеш любити Бога і ближнього? Чи приймаєш Ісуса Христа за свого Спасителя? Чи приймаєш Його заповіт з хреста? Чи приймаєш повноту Святого Духа? Наступні питання стосуються відречення від окультизму і від симпатії до поганства. Також ти повинен усвідомити Таїнство святого Хрещення.

В наступній частині підкреслюється віра в Божу всемогутність через усвідомлення того, що Бог створив небо і землю; тоді слідує віровизнання, що Христос воскрес з мертвих, а потім конкретна віра в духовне воскресіння свого народу.