«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання,

промовив: „Прагну!”  Стояла ж посудина, сповнена оцтом.

От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом»

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: „Прагну!”  Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

Ісус має фізичну спрагу, причиною якої є втрата крові під час бичування і розп’яття. Але має і духовну спрагу. Прагне звершити діло відкуплення і любові: «Бо так полюбив Бог світ (тебе), що віддав Сина Свого Єдинородного…». Ісус інтенсивно прагне звершити діло спасіння. Але і в тобі Він прагне – прагне твоєї любові, того, щоб ти був духовно перемінений, щоб був з Ним в духовній єдності. Це дорога наслідування і дорога хреста. Йдеться про щоденне відречення в малих речах.

Ісус тужить, прагне, щоб спасіння було звершене і з нашого боку. Він прагне очищення Свого Містичного Тіла, яким є Його Церква. На жаль, багато-хто через єресі, окультизм і аморальність стали паралізованими членами Містичного Тіла.

Роздуми: Де Ісус промовив ці слова і коли? Промовив на хресті, в останню годину свого життя. До кого їх сказав? До свого учня, який стояв під хрестом і якого Ісус любив (Божою любов’ю-агапе). Учень також любив Ісуса, тому подолав страх зі смерті і стояв під хрестом. Інші учні були переможені страхом і не стояли під хрестом.

Ісус хоче, щоб і ми були учнями, які йдуть під хрест, і тут любов’ю з’єднуються з Ісусом розіп’ятим. Учень залишить задля Христа все, і свій страх зі смерті, бо знає, що Ісус переміг смерть. За вірність в наслідуванні, що є проявом практичної любові, Ісус дає вічне життя.

Ісус «бачив учня», «сказав до учня», а «учень прийняв» останню волю Ісуса – заповіт. Він прийняв Ісусову Матір. Він є для нас прикладом. Ми повинні бути Ісусовими учнями і прийняти Ісусову Матір. Куди Її маємо прийняти? До свого найвласнішого, в себе, в своє нутро (по-грец. eis ta idia; по-лат. in sua).  Щодня ми повинні приймати Ісусову Матір.

«Шукайте найперше Боже Царство та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33)

Пошук є болісним процесом. Коли людина загубить, наприклад, гроші чи документи, які потребує, то шукає їх і має з цього біль. А коли знайде, то радіє. А ми повинні шукати найперше Боже Царство. Маємо мати біль, доки не знайдемо його…

Ми повинні шукати і Його справедливість. Вона полягає в тому, що Ісус взяв на Себе справедливу кару за гріх – мій і твій, і виявляє нам своє милосердя. Боже милосердя є в Ньому. Ісус помер за мене і дає мені даром, через віру, Боже Царство і вічне щастя. Я маю це знати і шукати.

Чому вчені не хочуть повірити в Бога? Один учений сказав: «Коли людина віруюча, і є дійсно добрим вченим, то наука приведе її до ще більшого пізнання Бога». Людина стає атеїстом тому, що не хоче признати над собою вищу інтелігентну і мудру істоту, якій мала б здавати звіт зі свого життя. Іншими словами, це інтелектуальна гординя – диявольська пиха. Також ангели, які стали демонами, не хотіли признати правду, що Бог є над ними, що їх створив. Вони хотіли бути як Бог: «Я Бог і нікого над собою не признаю». Тільки затверділі не хочуть пізнати Бога, схилитися перед Ним, навернутися і поставити Його на перше місце в своєму житті, бо не хочуть бути залежними від Нього.

«Ніхто не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а другого знехтує. Не можете служити Богу і мамоні» (Мт. 6, 24)

Бог дає нам Своє слово. Воно є світильником на шляху нашого життя. У світлі Божого слова ми повинні бачити норму. Боже слово нам говорить, що двом панам не можна служити. Ми не можемо служити Богу і мамоні. Що є тією мамоною? Ми думаємо, що це гроші, але це не тільки вони. Це може бути багато речей. Мамона – це все, що поставимо замість Бога, якого маємо любити всім серцем, тобто все, до чого прилипне наше серце і чому потім служимо. Ми з’єднаємося з цим духом, відкриємося йому і вже не можемо служити Богові. Мамоною можуть бути і наші залежності, як наприклад в Марії Магдалини. Ісус звільнив її з залежності від нечистих духів. Вона була рабою, для неї це була мамона і тому вона не могла служити Богу. Але Ісус звільнив її.

Ісус є Суддя, Отець передав суд Синові. Коли Він сяде судити, по правій стороні будуть стояти вівці, по лівій – козли, які підуть на вічне засудження. Він відділить добрих від злих. Тут, на землі, перемішана полова з пшеницею. Бог це допускає і важко це відділити. Зло зі світу не усунемо, бо воно є також в нас. Протягом всієї історії, царства чи окремі країни завжди мали свої закони, суди, а також покарання для тих людей, які вчинили злочини. Однак цим повністю не викорениться зло, а тільки певним чином применшиться, щоб не настало повне спустошення. Кожна людина має в собі совість, голос Божий, і розуміє, що добре, а що погане.

Ісус каже, що ми не можемо служити двом панам. Не можемо служити дияволу, а одночасно Богу. Кожен з нас мав би поставити собі питання: Кому, власне, я служу? Хто є моїм паном? Чи це Бог, Ісус Христос? Або чи це якийсь гріх чи фальшива філософія, яка мені подобається, через що я залишаюся в темряві гріха? Сьогодні людина повинна радикально вирішити і сказати ясне «Так» Богу і ясне «Ні» дияволу. Бо кому я служу, той потім і відплатить мені. Тут йдеться про вічність, про спасіння душі.

«Бачивши Матір і біля неї учня, що стояв, а його ж любив Він,

Ісус мовить до Матері: „Жінко, ось син твій!”

А тоді й до учня мовить: „Ось Мати твоя!”

І від тієї хвилі учень духовно Її прийняв до свого нутра»

Що таке нове серце – це таємниця. Тільки Я, Господь, випробовую думки і серце людини. Знаю, що є в людині. Якщо Я, ваш Бог, вважав потрібним дати вам нове серце, то добре знаю, чому це роблю і чому ви його потребуєте. Що таке нове серце – це для вас таємниця. Я створив його. Те серце є одне. Воно є місцем, де Я можу перебувати. Це серце має дві властивості: по-перше, радикальний опір тому, хто зводить людський рід – воно є бунтом проти сатани; а одночасно воно повністю залежне від Мене в цілковитому послусі. Без докорів та нарікання скоряється перед Моєю волею. На Мою волю завжди відповідає „Так!” Довіряє та вірить. Воно є новим світом, де немає місця для гріха і гордості. Це новий духовний центр, який не шукає свого, але тільки Мого! Так, це серце тобі дам.

Ісус хрестить нас також вогнем, щоб цей вогонь спалив в нас весь бруд моральної нечистоти. Якщо ми маємо в своїх думках якісь нечисті уяви, то хай вогонь це спалить. Наше око – те внутрішнє – має бути чистим. Треба все дати до світла, знову каятися, назвати брехню брехнею і зло злом, признати, як було насправді. Це покаяння. Тоді Бог буде діяти. Але ми повинні приходити не до якихось психоаналітиків, але до Того, Хто є лікарем душі і тіла – до Ісуса. Він оздоровляє цілісно. Він той самий вчора, сьогодні і навіки. А коли маємо до Нього йти? Одразу ж, як вам в око залетить якийсь бруд. Побачите зображення – Стоп! Геть! Господи, хай Твій вогонь це спалить! Це брехня!

«Не клопочіться вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись» (Мт. 6,25). «Отець же ваш Небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 6,32).

Ісус каже нам, що ми повинні повністю довіряти Богу. Він вказує на птахів і на лілії, що Бог про них дбає. Своєю силою не зробимо білою або чорною жодної своєї волосини. І навіть якщо будемо старатися, працювати аж до втоми, то своє життя не продовжимо ні на один день, ні на годину, ні на секунду. Коли будемо помирати, то побачимо, чи ми були мудрими, чи необачними, але вже може бути  пізно, вже не матимемо часу нічого змінити. Тому будьмо мудрими сьогодні! Тобто рахуймося з Богом, рахуймося з вічним життям.

«І об’явив Я їм Твоє Ім’я, і об’являти буду, щоб любов,

якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, а Я – в них!»

Ці слова є підсумком Ісусової молитви за єдність учнів з Ним і з Отцем, а також за пізнання Божої любові та присутності Христа в нас.

Ісус каже, що саме учням – а не комусь іншому – Він дав пізнати таїнство Божого Імені – Імені Отця, яке також є Ім’ям Ісуса. Отець любить Сина споконвіку. Він дав Йому і Своє Ім’я, а Ісус це Ім’я відкриває тим, які належать Йому. Це ім’я – Єгошуа (Господь є Спасіння), Ісус.