«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати,

гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі;

так бо переслідували пророків, які були перед вами»

Ці слова Христа є останнім, восьмим блаженством. І перед тим Ісус говорить про переслідування, а також підкреслює нагороду, якою є Царство Небесне. Переслідування є частиною життя з правдивої віри. Переслідувань зазнавали одразу ж перші християни в Єрусалимі. Першим мучеником був диякон Степан. З апостолів першим помер мученицькою смертю Яків, брат апостола Івана. Обидва брати погодилися з проханням їхньої матері, щоб бути першими у славі. На питання, чи можуть вони пити чашу терпінь, яку п’є Ісус, сказали: «Можемо». Безкровне мучеництво Іван сміливо і в повноті витерпів під хрестом. Криваве мучеництво витерпів св. Яків, коли 42 року був усічений мечем. Безкровне, психічне мучеництво є тоді, коли заради Христового вчення ми зазнаємо зневаг, переслідувань, брехливих очорнень і всякого лиха.

«І втретє йому каже: „Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене?”

І засмутився Петро, що аж утретє його питає: „Чи любиш Мене?”,

та й каже Йому: „Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що Тебе люблю!”

І каже йому Ісус: „Паси Мої вівці!”»

Вся 21 глава, остання в Євангелії від апостола Івана, розповідає про зустріч воскреслого Христа з апостолами. Це відбулося в Галилеї і це була третя зустріч апостолів з воскреслим Христом. Апостолів того разу було сім. Серед них був Петро та Іван. Ісус говорив передусім з Петром. Тричі запитав Петра, чи він Його любить. Грецька мова для вираження поняття «любов» має слова «агапе» і «філія». Агапе – це безкорислива любов, якою нас любить Бог і якої від нас очікує. Філія – це людська любов: між батьками і дітьми, любов до народу… Для визначення любові між чоловіком і жінкою грецька мова має  термін «ерос». На жаль, слов’янські народи мають для цих всіх понять тільки один термін – «любов». В даний час, коли світ покривається хвилею сексуальної нечистоти і збочення, треба розрізняти справжні цінності і давати їм правильні назви. Слово, що виражає любов, яка безкорисно дається і жертвується – це «агапе». Протилежністю до любові є самолюбство, егоїзм.

«Отож і однієї години (щоденно) не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте й моліться» (Мт. 26,40). Ісус кличе, кличе з цілого свого серця! І все-таки, ніхто не піднімав свого голосу так часто і так намарно, як Ісус Христос. Жодний заклик не був так мало сприйнятий – навіть і тими, які пізнали Ісуса як свого Спасителя та Господа.

Тут знаходимо найбільшу суперечність: є люди, які хоча й називають Його Господом, але не наслідують Його. Як це зрозуміти? Дорогу до наслідування Ісуса можна відкрити тільки єдиним ключем – ключем чистої любові. Інакшого не існує. Тому Господь також говорить, що в виконуванні Першої Заповіді «Любитимеш Господа Бога свого над усе» міститься вся правильна поведінка. Дорога наслідування нашого Господа і витривалість на ній неможлива без любові, яка найбільше проявляється в контемплятивній молитві. Хоча б годину (щоденно) з Ісусом (див. Мт. 26,40).

Майже кожна християнська сім’я потребує духовного відродження, яке неможливе без спільної молитви. Це час, коли ми можемо навчитися практично віддавати Богу свої життєві проблеми. Для початку достатньо, щоб принаймні два члени сім’ї почали щовечора спільно молитися т.зв. Святу годину – найкращий час для цього – з 20:00 до 21:00. Всі члени сім’ї на цю годину вимкнуть телевізор, комп’ютери, інтернет, і разом моляться до Бога. Початки найважчі. Але коли подолаємо перешкоди і сформується ця свята звичка, то вона стане основою благословення та утвердження відношення до Бога і до своїх ближніх. Сім’я почне функціонувати як здоровий організм, буде формуватися Божим словом, Божою мудрістю, а не програмою світу, яка нав’язує брехню і аморальність.

Православні віруючі в Росії мали у своєму домі куток, де висіла ікона Богородиці з Ісусом на руках. Тут вся родина ввечері разом молилася.

В кінці Святої години о 21:00 правовірні єпископи і священики дають благословення всім, які в цей час молилися.

Що молитися?

Ісус сказав: «Не могли ви ані однієї години чувати зі Мною? Чувайте і моліться» (Мт. 26,40-41) Основою молитви є усвідомлення Божої присутності, що Ісус тебе бачить, чує і любить. Спершу віддай свої гріхи до Божого світла і з вірою взивай ім’я Ісус (по-арамейськи Єгошуа). Можна повторювати: «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене» (Єгошуа, ханені!). Тоді здійснюється: «Кров Христа очищає нас від кожного гріха» (1 Ів. 1,7). Це досконалий жаль. Його будеш потребувати в момент своєї фізичної смерті, бо від нього залежить твоє вічне життя у славі з Богом. Якщо відкинеш покаяння, будеш навіки засуджений! (див. Лк. 13,3)

Візантійський Вселенський Патріархат закликає християн, щоб звернулися до Бога у безперервній молитві. Він дасть вам мудрість і відвагу для боротьби проти демонічних сил темряви. Він через вашу віру врятує народ. Тому створюйте молитовні сторожі. Всі нехай моляться щодня Святу годину з 20:00 до 21:00 протягом цілого року. Тоді 23 особи займуть інші 23 години дня – це одна молитовна сторожа, яку моляться впродовж тижня. Потім три тижні моляться члени інших молитовних сторож (також кожна по тижню). Цей ритм постійно повторюється протягом усього року. Зміна сторожі відбувається в неділю ввечері о 21:00.

Ти сам запиши 23 особи на 23 години молитовної сторожі і в неділю ввечері розпочніть молитву віри. Після закінчення молитовного тижня маєте перерву три тижні, а на четвертий тиждень починаєте знову. Так робіть цілий рік. Бог обіцяє врятувати твій народ.

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання,

промовив: „Прагну!”  Стояла ж посудина, сповнена оцтом.

От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом»

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: „Прагну!”  Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом».

Ісус має фізичну спрагу, причиною якої є втрата крові під час бичування і розп’яття. Але має і духовну спрагу. Прагне звершити діло відкуплення і любові: «Бо так полюбив Бог світ (тебе), що віддав Сина Свого Єдинородного…». Ісус інтенсивно прагне звершити діло спасіння. Але і в тобі Він прагне – прагне твоєї любові, того, щоб ти був духовно перемінений, щоб був з Ним в духовній єдності. Це дорога наслідування і дорога хреста. Йдеться про щоденне відречення в малих речах.

Ісус тужить, прагне, щоб спасіння було звершене і з нашого боку. Він прагне очищення Свого Містичного Тіла, яким є Його Церква. На жаль, багато-хто через єресі, окультизм і аморальність стали паралізованими членами Містичного Тіла.

Роздуми: Де Ісус промовив ці слова і коли? Промовив на хресті, в останню годину свого життя. До кого їх сказав? До свого учня, який стояв під хрестом і якого Ісус любив (Божою любов’ю-агапе). Учень також любив Ісуса, тому подолав страх зі смерті і стояв під хрестом. Інші учні були переможені страхом і не стояли під хрестом.

Ісус хоче, щоб і ми були учнями, які йдуть під хрест, і тут любов’ю з’єднуються з Ісусом розіп’ятим. Учень залишить задля Христа все, і свій страх зі смерті, бо знає, що Ісус переміг смерть. За вірність в наслідуванні, що є проявом практичної любові, Ісус дає вічне життя.

Ісус «бачив учня», «сказав до учня», а «учень прийняв» останню волю Ісуса – заповіт. Він прийняв Ісусову Матір. Він є для нас прикладом. Ми повинні бути Ісусовими учнями і прийняти Ісусову Матір. Куди Її маємо прийняти? До свого найвласнішого, в себе, в своє нутро (по-грец. eis ta idia; по-лат. in sua).  Щодня ми повинні приймати Ісусову Матір.

«Шукайте найперше Боже Царство та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33)

Пошук є болісним процесом. Коли людина загубить, наприклад, гроші чи документи, які потребує, то шукає їх і має з цього біль. А коли знайде, то радіє. А ми повинні шукати найперше Боже Царство. Маємо мати біль, доки не знайдемо його…

Ми повинні шукати і Його справедливість. Вона полягає в тому, що Ісус взяв на Себе справедливу кару за гріх – мій і твій, і виявляє нам своє милосердя. Боже милосердя є в Ньому. Ісус помер за мене і дає мені даром, через віру, Боже Царство і вічне щастя. Я маю це знати і шукати.

Чому вчені не хочуть повірити в Бога? Один учений сказав: «Коли людина віруюча, і є дійсно добрим вченим, то наука приведе її до ще більшого пізнання Бога». Людина стає атеїстом тому, що не хоче признати над собою вищу інтелігентну і мудру істоту, якій мала б здавати звіт зі свого життя. Іншими словами, це інтелектуальна гординя – диявольська пиха. Також ангели, які стали демонами, не хотіли признати правду, що Бог є над ними, що їх створив. Вони хотіли бути як Бог: «Я Бог і нікого над собою не признаю». Тільки затверділі не хочуть пізнати Бога, схилитися перед Ним, навернутися і поставити Його на перше місце в своєму житті, бо не хочуть бути залежними від Нього.

«Ніхто не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а другого знехтує. Не можете служити Богу і мамоні» (Мт. 6, 24)

Бог дає нам Своє слово. Воно є світильником на шляху нашого життя. У світлі Божого слова ми повинні бачити норму. Боже слово нам говорить, що двом панам не можна служити. Ми не можемо служити Богу і мамоні. Що є тією мамоною? Ми думаємо, що це гроші, але це не тільки вони. Це може бути багато речей. Мамона – це все, що поставимо замість Бога, якого маємо любити всім серцем, тобто все, до чого прилипне наше серце і чому потім служимо. Ми з’єднаємося з цим духом, відкриємося йому і вже не можемо служити Богові. Мамоною можуть бути і наші залежності, як наприклад в Марії Магдалини. Ісус звільнив її з залежності від нечистих духів. Вона була рабою, для неї це була мамона і тому вона не могла служити Богу. Але Ісус звільнив її.

Ісус є Суддя, Отець передав суд Синові. Коли Він сяде судити, по правій стороні будуть стояти вівці, по лівій – козли, які підуть на вічне засудження. Він відділить добрих від злих. Тут, на землі, перемішана полова з пшеницею. Бог це допускає і важко це відділити. Зло зі світу не усунемо, бо воно є також в нас. Протягом всієї історії, царства чи окремі країни завжди мали свої закони, суди, а також покарання для тих людей, які вчинили злочини. Однак цим повністю не викорениться зло, а тільки певним чином применшиться, щоб не настало повне спустошення. Кожна людина має в собі совість, голос Божий, і розуміє, що добре, а що погане.